Тестові завдання для перевірки знань з дисципліни «Економіка галузей сільського господарства»

1. До яких факторів збільшення виробництва відноситься нарощування чисельності поголів’я тварин:

   1. екстенсивних;

   2. інтенсивних;

   3. продуктивних;

   4. результативних.

2. В структурі виробничої собівартості продукції тваринництва найбільша питома вага належить витратам на:

   1. корми;

   2. заробітну плату;

   3. амортизацію;

   4. нафтопродукти.

3. Сучасний стан розвитку галузі скотарства в сільськогосподарських підприємствах характеризується:

   1. зниженням всіх виробничих показників;

   2. зменшенням обсягів виробництва продукції;

   3. скороченням поголів'я тварин та зменшенням обсягів виробництва продукції, при одночасному зростанні рівня їх продуктивності;

   4. скороченням поголів'я тварин, зниженням рівня їх продуктивності, а відповідно і зменшенням обсягів виробництва продукції.

4. В умовах сьогодення основними виробниками молока в Україні є:

   1. сільськогосподарські підприємства;

   2. господарства населення;

   3. фермерські господарства;

   4. господарські товариства.

5. В м'ясному скотарстві для характеристики рівня продуктивності тварин використовують показник:

   1. надій молока на корову, кг;

   2. середньодобовий приріст, г;

   3. вихід приплоду на 100 голів, гол;

   4. вироблено приросту ВРХ (у ж.в.) на 100 га с.-г. угідь, ц.

6. Розвиток скотарства та його економічна ефективність залежить від:

   1. умов утримання тварин;

   2. кількості згодовуваних їм кормів;

   3. якості згодовуваних їм кормів;

   4. використання продуктивного потенціалу тварин.

7. Під кормовою базою розуміють:

   1. обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання в тваринництві;

   2. обсяг і структуру кормів;

   3. систему виробництва кормів та їх використання в тваринництві;

   4. сукупність різноманітних, якісних кормів.

8. Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує:

   1. структуру кормової бази господарства;

   2. структуру посівної площі кормових культур;

   3. структуру раціону тварин;

   4. рівень забезпеченості господарства кормами.

9. Концентровані корми включають в себе:

   1. соковиті, грубі та зелені корми;

   2. зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуху, шрот;

   3. сіно, сінаж, солому, полову, сіяні трави;

   4. зерно фуражне, силос, коренеплоди, трави природних луків і пасовищ.

10. Найважливішою умовою підвищення ефективності годівлі та продуктивності тварин є:

    1. повноцінний кормовий раціон;

    2. повноцінний і збалансований кормовий раціон;

    3. збалансований кормовий раціон;

    4. згодовування великої кількості кормів.

11. Витрати кормів на одиницю продукції тваринництва залежать від:

    1. рівня продуктивності тварин, якості кормів, збалансованості та повноцінності раціонів;

    2. рівня продуктивності тварин;

    3. якості кормів;

    4. збалансованості та повноцінності раціонів.

12. Основними кормовими культурами є:

    1. зернобобові, кукурудза на силос і зелений корм та кормові коренеплоди;

    2. багаторічні, однорічні трави та кормові коренеплоди;

    3. багаторічні та однорічні трави, кукурудза на силос і зелений корм та кормові коренеплоди;

    4. зернові та зернобобові, цукровий буряк, кукурудза на силос і зелений корм.

13. Які з перелічених нижче показників використовують для об’єктивної економічної оцінки кормових культур:

    1. вихід кормових одиниць з 1 га посівної площі;

    2. вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га посівної площі;

    3. вихід перетравного протеїну з 1 га посівної площі;

    4. урожайність кормових культур.

14. Особливістю садівництва, що виділяє його серед інших галузей сільського господарства, є те, що воно:

    1. цілковито базується на відтворенні і продуктивному використанні багаторічних насаджень;

    2. поширене в лісо-степовій зоні України;

    3. найбільшою фондомісткою галуззю рослинництва;

    4. високорентабельне.

15. Серед плодових і ягідних культур в Україні найбільшу питому вагу у валовому зборі займають:

    1. ягідники;

    2. зерняткові;

    3. горіхоплідні;

    4. кісточкові.

16. Сучасний стан садівництва в Україні характеризується:

    1. низьким рівнем продуктивності насаджень;

    2. високим рівнем продуктивності насаджень;

    3. розширенням площі;

    4. скороченням площі та низьким рівнем продуктивності насаджень.

17. Ціна картоплі, що реалі­зується для переробки на крохмале-патокових і спиртових заводах, залежить від:

    1. вмісту крохмалю;

    2. вмісту білку;

    3. зовнішнього вигляду;

    4. вмісту білку і вітамінів.

18. Зростання обсягів виробництва овочів в Україні відбувалась за рахунок:

    1. підвищення рівня їх урожайності, оскільки площа залишалася майже незмінною;

    2. розширення площ, оскільки урожайність залишалася майже незмінною;

    3. розширення площ, оскільки урожайність залишалася майже незмінною;

    4. підвищення рівня їх урожайності, оскільки площа залишалася майже незмінною;

19. На відміну від інших галузей рослинництва величину врожайності в овочівництві слід аналізувати з урахуванням:

    1. обсягу валової продукції окремих овочевих культур;

    2. структури посівних площ та обсягу валової продукції окремих овочевих культур;

    3. обсягу товарної продукції окремих овочевих культур;

    4. структури посівних площ овочевих культур;

20. Виробництво овочів у закритому ґрунті порівняно з овочівництвом відкритого ґрунту є:

    1. менш трудомістким;

    2. менш рентабельним;

    3. більш трудомістким;

    4. тотожнім.

21. В Україні найважливішою технічною культурою є:

    1. цукровий буряк;

    2. соняшник;

    3. соя;

    4. ріпак.

22. Коренеплоди цукрових буряків містять цукру до:

    1. 35,5 %;

    2. 8,5 %;

    3. 18,5 %;

    4. 5,5 %;

23. Виробництво цукрових буряків розміщено переважно в господарствах:

    1. лісостепової зони;

    2. центрального степу;

    3. передгірних та гірських районах Карпат;

    4. південного степу.

24. Скорочення Україною посівів цукрового буряка експерти пов’язують із:

    1. несприятливими природо-кліматичними умовами;

    2. високою урожайністю;

    3. несприятливою ціновою ситуацією;

    4. низькою урожайністю;

25. Основною олійною культурою в нашій країні є:

    1. льон-довгунець;

    2. ріпак;

    3. соняшник;

    4. кукурудза на зерно.

26. Збільшення валового збору соняшника відбулося за рахунок:

    1. розширення посівних площ;

    2. підвищення урожайності та розширення посівних площ;

    3. зниження урожайності та розширення посівних площ;

    4. підвищення урожайності.

27. Важливим резервом підвищення ефективності буряківництва є:

    1. меліорація земель;

    2. поліпшення якості коренеплодів і збільшення їх цукристості;

    3. зниження собівартості виробництва;

    4. боротьба з бур’янами та хворобами.

28. Вихід волокна від маси стебел льону-довгунця в середньому становить:

    1. 46-48 %;

    2. 36-48 %;

    3. 26-28 %;

    4. 6-18 %;

29. Виробництво льону-довгунця розміщується переважно в:

    1. степовій зоні;

    2. Чернігівській, Житомирській, Волинській, Львівській та Івано-Франківській областях;

    3. Львівській та Івано-Франківській областях;

    4. Харківській та Дніпропетровській областях.

30. У структурі собівартості продукції льонарства найбільша частка витрат припадає на:

    1. насіння;

    2. нафтопродукти;

    3. оплату праці;

    4. оплату послуг інших сторонніх організацій.

31. Важливим експортним товаром, який може забезпечити значні надходження валютних коштів є:

    1. молоко;

    2. яловичина;

    3. цукровий буряк;

    4. зерно.

32. Основною зернофуражною культурою є:

    1. озима пшениця;

    2. кукурудза на зерно;

    3. ячмінь;

    4. овес.

33. Загальна потреба країни в зерні визначається:

    1. кількістю, що витрачається на насіння, експорт та створення державних резервів;

    2. кількістю, що витрачається на харчування та переробку;

    3. кількістю, що витрачається на харчування, переробку, корми, насіння, експорт та створення державних резервів;

    4. кількістю, що витрачається на корми та насіння;

34. У складі олійних культур соняшник займає:

    1. 30 % посівної площі;

    2. 70 % посівної площі;

    3. 10 % посівної площі;

    4. 50 % посівної площі;