
- •1.Предмет вивчення курсу мев.
- •2.Сутність мев.
- •3.Особливості мев на сучасному етапі
- •4.Світове госп-во, його структуризація й особл-сті розвитку.
- •5.Принципи класифікації країн.
- •6.Форми мев.
- •7. Міжнародний поділ праці (мпп), його форми і фактори розвитку.
- •8.Міжнародна економічна інтеграція.
- •9.Європейський Союз, його склад, напрямки і перспективи розвитку.
- •10.Особливості і проблеми інтеграції в межах снд.
- •11.Етапи і особливості розвитку інтеграційних процесів у Північній Америці.
- •12.Економічна інтеграція країн Латинської Америки.
- •13.Азія у світових інтеграційних процесах.
- •14.Особливості інтеграції країн Африки.
- •15. Міжнародні організації та їх систематизація.
- •16.Взаємодія України з міжнародними економічними організаціями.
- •17. Сутність та відмітні ознаки прямих зарубіжних інвестицій
- •18. Прямі зарубіжні інвестиції: чинники, що визначають їх доцільність.
- •19. Форми пзі. Технологічний трансферт.
- •20.Наслідки піі.
- •21.Поняття «спільні підприємства».
- •22. Міжнародна міграція робочої сили: економічна природа, основні етапи.
- •23. Міжнародна міграція робочої сили: економічна природа, основні етапи.
- •24. Сутність і причини міжнародної трудової міграції.
- •25. Наслідки міжнародної міграції.
- •26. Характеристика видів міжнародної міграції робочої сили.
- •27. Регулювання трудової міграції на національному, міжнародному і наднаціональному рівнях.
- •28.Поняття «валюта». Класифікація валют.
- •29. Поняття “валюта”. Конвертованість валют.
- •30. Валютний ринок, його функції та структура.
- •31.Валютний курс.
- •32. Варіанти валютної політики.
- •33. Національна та міжнародна (світова) валютні системи і їх основі елементи.
- •34. Характеристика етапів розвитку світової валютної системи (свс).
- •35. Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці.
- •36. Різновиди міжнародних кредитів.
- •37. Міжнародні розрахунки та їх основні форми.
- •38.Світова організація торгівлі (сот).
- •39. Створення мвф і його сучасна роль.
- •40. Діяльність юнктад та юнсітрал
- •41.Всесвітній Банк.
- •42.Міжнародна торгівля: сутність, специфічні риси, залежність країн від міжнародної торгівлі, виграш від міжнародної торгівлі.
- •43.Географічна та товарна структура міжнародної торгівлі.
- •44. Протекціонізм і його сучасні форми.
- •45.Тарифне регулювання міжнародних торгово-економічних відносин.
- •1.Предмет вивчення курсу мев.
- •2.Сутність мев.
38.Світова організація торгівлі (сот).
СОТ – законодавча і інституціональна основа міжнародної торговельної системи, механізм багатостороннього узгодження і врегулювання політики країн-членів в сфері торгівлі товарами та послугами, врегулювання торговельних спірних питань і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації. СОТ була створена в 1995 році. Угода про створення СОТ містить 29 правових документів і 25 міністерських декларацій, які визначають права і обов'язки країн в рамках багатосторонньої торговельної системи, що увібрали в себе все найкраще, що було досягнуте в рамках ГАТТ і додали багато нового. Принципова різниця між СОТ і ГАТТ полягає в тому, що ГАТТ була просто зведенням правил, багатосторонньою угодою, яка мала невеликий секретаріат. СОТ є постійною міжнародною організацією, що діє на основі угоди, ратифікованої країнами-членами, і має свій секретаріат. ГАТТ як угода складалась зі сторін, які брали в ній участь. СОТ складається з країн-членів. ГАТТ початково вважалась тимчасовою угодою, що діяла б до моменту створення СОТ. СОТ – постійно діюча організація. ГАТТ була присвячена практично тільки торгівлі товарами. На СОТ покладені функції регулювання торгівлі не тільки товарами, але й послугами, включаючи такі специфічні, як права на інтелектуальну власність. Система врегулювання спірних торговельних питань, що діяла в рамках ГАТТ була громіздкою й неефективною, оскільки дозволяла окремим країнам блокувати прийняття рішень. Система врегулювання торговельних спорів, що діє у СОТ, більш ефективна, оскільки дозволяє приймати багато рішень, що не можуть бути блоковані окремими країнами, на автоматичній основі.Світовий ринок товарів та послуг і розвиток його структури.
39. Створення мвф і його сучасна роль.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) — це міжурядова валютно-кредитна організація зі сприяння розвитку міжнародної торгівлі та співробітництву у валютній сфері. Створений на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі (СІЛА) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалізованого закладу ООН. Станом на 1997р. нараховує понад 180 країн-членів. Україна стала членом МВФ у вересні 1992 р. (на той час — 167-м членом). МВФ — це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 1992 р. становила 0,7 % (для порівняння: Росії — 3 %, США — 19,62, Німеччини та Японії — по 6,1, Франції та Великобританії — по 5,48 %). Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. В результаті більшість голосів належить США і країнам — членам ЄС. Основними завданнями МВФ є: сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням; сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень; надання валютних кредитів державам-членам для вирівнювання платіжних балансів; організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань. Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів — казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну. МВФ надає кредити декількох видів:1. Звичайний кредит — для стабілізації платіжного балансу в межах року з можливим його продовженням до 4—5 років. 2. Компенсаційний кредит — для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3—5 років). 3. Стабілізаційний ("буферний") кредит — для фінансування запасів сировини в зв'язку з несприятливою кон'юнктурою на світових ринках (на 3—5 років). 4. Розширене фінансування — для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років). Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Краї-ни-члени зобов'язані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.