Планування виконання процесі. Обробка переривань таймеру. Відкладений виклик. Аларми. Контекст процесу.
Планува́ння викона́ння завда́нь (англ. Scheduling) є однією з ключових концепцій в багатозадачності і багатопроцесорних систем, як в операційних системах загального призначення, так і в операційних системах реального часу. Планування полягає в призначенні пріоритетів процесам в черзі з пріоритетами. Утиліта, що виконує це завдання, називається планувальником (англ.Scheduler).
Найважливішою метою планування завдань є якнайповніше завантаження доступних ресурсів. Для забезпечення загальної продуктивності системи планувальник має опиратися на:
Використання процесора(-ів) — дати завдання процесору, якщо це можливо.
Пропускна здатність — кількість процесів, що виконуються за одиницю часу.
Час на завдання — кількість часу, для повного виконання певного процесу.
Очікування — кількість часу, який процес очікує в черзі готових.
Час відповіді — час, який проходить від подання запиту до першої відповіді на запит.
Справедливість — Рівність процесорного часу для кожної ниті
У середовищах обчислень реального часу, наприклад, на пристроях, призначених для автоматичного управління в промисловості (наприклад, робототехніка), планувальник завдань повинен забезпечити виконання процесів в перебігу заданих часових проміжків (час відгуку); це критично для підтримки коректної роботи системи реального часу.
Типи планувальників в операційних системах
Операційні системи можуть включати до трьох різних типів планувальників: довготривалий планувальник (або планувальник дозволу виконання), середньостроковий планувальник і короткостроковий планувальник (також відомий як диспетчер). Самі назви вже описують відносну частоту, з якою планувальник виконує свої функції.
Архітектура віртуальної фс. Віртуальні індексні дескриптори. Монтування фс.
Фізична адреса формується в такий спосіб. У сегментних регістрах зберігається селектор, який містить індекс дескриптора в таблиці дескрипторів (13 біт), 1 біт, що визначає, до якої таблиці дескрипторів буде здійснюватись звернення (до локальної або до глобальної) і 2 біти запрошуваного рівню привілей. Далі відбувається звернення до відповідної таблиці дескрипторів і до відповідного дескриптора, який містив початкову, 24-бітну адресу сегмента, розмір сегмента та права доступу. Після чого розраховується необхідна фізична адреса, за допомогою складання адреси сегмента та зсуву, який зберігається у 16-розрядному вказівному регістрі.
Перш ніж ОС зможе використовувати файлову систему, вона повинна виконати над цією системою операцію, званумонтуванням (mount). У загальному випадку операція монтування включає наступні кроки.
Перевірку типа вмонтовуваною ФС.
Перевірку цілісності ФС.
Прочитування системних структур даних і ініціалізацію відповідного модуля файлового менеджера (драйвера файлової системи).
В деяких випадках — модифікацію ФС з тим, аби вказати, що вона вже змонтована. При цьому встановлюється так званийпрапор забруднення (dirty flag). Сенс цієї операції буде пояснений і разд. Стійкість ФС до збоїв.
Включення нової файлової системи в загальний простір імен (мал. 11.1). У різних системах це робиться різними способами.
Багато користувачів MS/DR DOS ніколи не стикалися з поняттям монтування. Річ у тому, що ця система (як і багато інших ДОС, наприклад RT-11) виконує спрощену процедуру монтування при кожному зверненні до файлу. Спрощення полягають в пропуску кроків 1 і 2 і відсутності кроку 4 (ФС MS/DR DOS стійка до збоїв). ДОС, як правило, поміщають в простір імен всі доступні блокові пристрої, не виконуючи повної процедури монтування. Якщо якесь з цих пристроїв не містить ФС відомого типа, то система обурюватиметься при зверненнях до такого пристрою, але не видалить його із списку доступних ФС. А інколи навіть не обурюватиметься — спробуйте поставити в дисковод машини під управлінням MS/DR DOS-дискету, що не містить файлової системи (наприклад, створену програмою tar) і в командному рядку набрати DIR А:. Швидше за все, ви побачите декілька екранів сміття, але жодного повідомлення про помилку!
Мал. 11.1. Простір імен ОС з декількома ФС
Якщо ми вмонтовуємо ФС, розміщену на видаленій машині(файловому сервері) то кроки 1 і 2 замінюються на встановлення з'єднання цим сервером. У системах сімейства Ср/м при роботі з файловими серверами Novell Netware монтування серверних файлових систем виробляється командою MAPа з файловими серверами, що підтримують протокол SMB — командою NET USE. Звичайне ім'я файлу в підвмонтовуваній файловій системі має вигляд 'Імя_фс:\імена\каталогов\імя.файла'. При цьому замість роздільників ':' і '/' можуть використовуватися інші символи.