Диспансерне спостереження:

Дослідження, спеціаліст	Частота	Диспансерний нагляд
Ендокринолог	Щоденно, при покращенні – 1 раз на 3 місяці і при необхідності.	Через 1 рік після повного клінічного одужання – зняття з обліку.
Аналіз крові	1 раз на 3 дні, при покращенні – 1 раз на 3 місяці.
УЗД ЩЗ	За показами, але не менше 1 разу на тиждень.
Консультація хірурга	1 раз на тиждень, і при необхідності.
ТТГ	1 раз на 3 місяці.
Пункційна біопсія ЩЗ	1 раз, далі – при необхідності.

Протокол надання медичної допомоги дітям, хворим на підгострий тиреоїдит

Код МКХ 10 – Е 06.1

Визначення: Підгострий тиреоїдит – запальне захворювання ЩЗ, що проявляється синдромом тиреотоксикозу, а також локальною та загальною інфекційно-запальною симптоматикою.

Синоніми: підгострий гранульоматозний тиреоїдит, тиреоїдит де Кервена.

Формулювання діагнозу: Підгострий тиреоїдит, тиреотоксикоз.

Критерії діагностики:

1. Клінічні:

а. Анамнез

• зв’язок з перенесеною 1-2 тижні тому вірусною інфекцією

б. Клініка

• біль в проекції ЩЗ з іррадіацією в шию, вухо, нижню щелепу, потилицю, біль при ковтанні, можлива дисфагія

• помірне збільшення ЩЗ, частіше асиметричне, тканина залози щільна, болюча при пальпації

• підвищення температури тіла, частіше до субфебрильних цифр

• клінічні ознаки тиреотоксикозу легкого або середнього ступеня (слабкість, відчуття серцебиття, пітливість, емоційна лабільність, тахікардія тощо). Тиреотоксикоз носить транзиторний, деструктивний характер і триває зазвичай протягом перших 1-4 тижнів.

• надалі, протягом 2-9 місяців, можлива зміна тиреоїдної функції: від легкого гіпотиреозу, до еутиреозу.

• можуть виникати рецидиви тиреоїдиту протягом 3-6 міс. зі зміною локалізації больового синдрому.

2. Параклінічні:

а. Обов’язкові:

• підвищення ШОЕ, при відсутності або помірно вираженому нейтрофільному лейкоцитозі або лімфоцитові

• при УЗД ЩЗ – ділянки зниженої ехогенності без чітких меж, що змінюється у розмірах та локалізації при повторних дослідженнях

• у стадії транзиторного тиреотоксикозу: рівень ТТГ помірно знижений, вТ₃ і вТ₄ – підвищені

б. Додаткові:

• підвищення рівня α-2-глобуліна

• підвищення рівня фібриногена

• при сцинтиграфії ЩЗ Тс⁹⁹m – зниження накопичення радіофарм препарату залозою

Диференційна діагностика – див. протокол лікування гострого тиреоїдиту.

Лікування.

• При легкому перебігу хвороби – нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), наприклад, аспірин 65 мг/кг/добу кожні 6 годин, індометацин, ібупрофен, тощо.

• Глюкокортикоїди (у гострій фазі хвороби і при неефективності НПЗП), наприклад, преднізолон – 1мг/кг/добу з поступовим повільним зниженням дози по 5мг кожні 10 днів до підтримуючої (2,5-5мг/добу).

• Тривалість лікування 1-1,5 – іноді 3 місяці.

• У разі наявності симптомів тиреотоксикозу – β-адреноблокатори. Тиреостатичні препарати не призначаються, оскільки тиреотоксикоз є транзиторним.

• У разі рецидивуючого перебігу тиреоїдину і за наявності противірусних антитіл – противірусні препарати.

Показання до госпіталізації в ендокринологічне відділення: Гострий період хвороби.

Контроль ефективності лікування:

• одужання: відсутність симптомів хвороби, нормалізація формули крові, ШОЕ, даних УЗД.

• відсутність рецидиву хвороби.

Результат захворювання:

• Як правило, видужання.

• Можливий рецидив захворювання.

• Первинний набутий стійкий гіпотиреоз (при значній деструкції ЩЗ)

• Спонтанна ремісія протягом 6міс. – у ⅔ випадків, навіть у разі відсутності лікування.

Профілактика: Санація первинних вогнищ інфекції.

Диспансерне спостереження:

Дослідження, спеціаліст	Частота	Диспансерний нагляд
Ендокринолог	1 раз на 3 дні, після одужання 1 раз на 2-3 місяці	Через 1 рік після повного клінічного одужання – зняття з обліку
Педіатр (сімейний лікар)	За потребою
Аналіз крові	1 раз на 7 днів, при покращенні – 1 раз на місяць
УЗД ЩЗ	1 раз на тиждень та за показами
Консультація хірурга	За показами
ТТГ	1 раз на 6 місяців
Пункцій на біопсія ЩЗ	За показами