Протокол надання медичної допомоги дітям, хворим на гострий тиреоїдит

Код МКХ 10 – Е 06.0

Визначення: Гострий тиреоїдит (гострий гнійний тиреоїдит) – гостре запалення ЩЗ бактеріальної етіології.

Формулювання діагнозу: Гострий тиреоїдит, еутиреоз.

Критерії діагностики:

1.Клінічні:

Анамнез:

• Перенесена гнійна інфекція (гострий тонзиліт, отит, парадонтит, тощо), сепсис, імунодефіцит. Збудник (Staphylococcus aureus, стрептококи, Escherihia coli, рідше гриби) потрапляє до ЩЗ гематогенно або лімфогенно.

• Проникаючі травми ЩЗ.

• Вади розвитку щитоподібно-язичної протоки (щитоподібно-язичний свищ, кіста).

Клініка:

• Підвищення температури тіла до фебрильних цифр.

• Швидке збільшення ЩЗ (часто асимеричне) з характерним ущільненням і болем при пальпації, з іррадіацією болю у вухо, потилицю, нижню щелепу.

• Збільшення шийних лімфовузлів.

• Шкіра над ЩЗ червона, гаряча, може визначатись флуктуація.

2.Параклінічні:

а. Обов’язкові:

• У загальному аналізі крові – лейкоцитоз зі зрушенням вліво, помірне прискорення ШОЕ.

• На УЗД ЩЗ – нечітко окреслені ділянки зниження ехогенності або анехогенні.

• Зазвичай зберігається еутиреоз. Можливо незначне транзиторне підвищення рівнів Т₃ і Т₄ (деструктивного характеру).

• При пункційній біопсії проводять морфологічне і бактеріологічне дослідження пунктата (з визначенням чутливості флори до антибактеріальних препаратів). При біопсії можна отримати гнійний вміст.

б. Додаткові:

- При сцинтиграфії ЩЗ з Тс^99m або І¹²³ – „холодні” ділянки.

Диференційна діагностика:

Характеристика	Гострий тиреоїдит	Підгострий тиреоїдит
Етіологія	Бактеріальна (частіше Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumonia).	Вірусна
Анамнез	Зв’язок з бактеріальною інфекцією, травма. Вади розвитку щитоподібно-язичної протоки.	Зв’язок з попередньою вірусною інфекцією
Температура тіла	Фебрильна	Зазвичай субфебрильна
ЩЗ	Швидке, частіше асиметричне, збільшення ЩЗ. Ущільнення і біль у проекції ЩЗ, особливо при пальпації. Іррадіація болю у вухо, потилицю, нижню щелепу. Шкіра над нею червона і гаряча; може визначатися флуктуація.	Збільшена (частіше асиметрично), хвороблива, щільна
Функція ЩЗ	Зазвичай не порушена.	Характерна стадійність перебігу: перші 1-4 тижні м.б. легкий тиреотоксикоз, потім 2-9 міс., м.б. легкий гіпотиреоз, потім еутиреоз
Клінічний аналіз крові	Лейкоцитоз зі зрушенням вліво. ШОЕ помірно підвищена.	Лейкоцитоз нормальний. Може бути лімфоцитоз. ШОЕ значно підвищена.
УЗД ЩЗ	Ділянки формування абсцесу.	Хмароподібна ділянка зі зниженою ехогенністю без чіткої капсули, що займає зазвичай не менш ⅓ частки ЩЗ, що змінює розміри і локалізацію в ході спостереження.
Антитиреоїдні аутоантитіла	Відсутні	Можуть з’явитися на 3-й тиждень захворювання і зберігатися протягом 6-12 місяців.
ТПАБ*	Картина гострого тиреоїдину	Картина підгострого тиреоїдину.
Лікування	Парентеральне введення антибіотиків Розкриття абсцесу і дренування При виявленні вад розвитку щитовидно-язичної протоки – їх усунення	НПЗП у віковому дозуванні, доза поділена на 6-8 прийомів (наприклад, аспірин 65мг/кг/добу) Глюкокортикоїди тільки при неефективності НПЗП При тиреотоксикозі – β-адреноблокатори у віковій дозі
Результат	Можливі ускладнення: мимовільне розкриття абсцесу, шийний тромбофлебіт; рецидивуючий перебіг при не усунутих анатомічних дефектах.	Як правило, повне одужання.

*При підозрі на гострий тиреоїдит обов’язковим є дослідження аспірата з визначенням чутливості флори до антимікробних препаратів.

Лікування

• Консервативне – проводиться в ендокринологічному відділенні в гострому періоді хвороби.

• Антибактеріальна терапія у віковому дозуванні. На початку лікування – антибіотики широкого спектру дії, відповідно до чутливості флори, що висіяна з біоптата.

• Нестероїдні протизапальні препарати коротким курсом у віковому дозуванні.

• Симптоматичне, при транзиторному тиреотоксикозі – β-адреноблокатори.

• Тривалість лікування – 3-4 тижні.

• Хірургічне лікування – при абсцедуванні – розкриття та дренування абсцесу, усунення анатомічного дефекту.

Критерії ефективності лікування

• Одужання пацієнта: відсутність клінічних і параклінічних проявів хвороби (лабораторних, УЗД ЩЗ).

• Відсутність рецидивів.

• Відсутність ускладнень.

Результат захворювання:

• Як правило, повне одужання

• Можливі ускладнення:

• Гнійний медіастеніт

• Флегмона шиї

• Сепсис

• Мимовільне розкриття абсцесу назовні або в середостіння

• Шийний тромбофлебіт

• Рецидивуючий перебіг, що погіршує прогноз.

Профілактика:

Санація первинних вогнищ інфекції.