13. Охарактеризувати класи за ступенем небезпечної дії на людину.

Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на чотири класи:

I — надзвичайно небезпечні (нікель, ртуть);

II — високонебезпечні (сірководень, діоксид азоту);

III — помірно небезпечні (сажа, цемент);

IV — малонебезпечні (бензин, фенол).

14. Дати визначення поняття про максимальну разову гранично допустиму концентрацію.

Максимальна разова ГДК встановлюється для відвернення рефлекторних реакцій у людини через подразнення органів дихання за короткочасного впливу (до 20 хв.) атмосферних забруднень. Оскільки концентрація забруднень в атмосферному повітрі не є постійною в часі та змінюється залежно від метеорологічних умов, рельєфу місцевості, характеру викиду, разові проби повітря слід відбирати кілька разів на добу впродовж 20—30 хв. Найвище значення забруднювальних речовин у повітрі, отримане завдяки аналізові багаторазово відібраних проб, називають максимальною разовою концентрацією.

15. Дати визначення поняття про середньодобову гранично допустиму концентрацію.

Середньодобова ГДК встановлюється для запобігання негативного впливу на людський організм протягом цілодобового використання повітря. Середньодобова концентрація визначається як середньоарифметичне значення разових концентрацій у пробах атмосферного повітря впродовж 24 годин безперервно або з рівними інтервалами між відборами.

16. Дати визначення поняття про гранично допустимі викиди.

ГДВ — це маса викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста чи іншого населеного пункту з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері, що створює приземну концентрацію, яка не перевищує гранично допустимі їх концентрації для населення, рослинного і тваринного світу, якщо немає більш жорстких екологічних вимог і обмежень.

17. Дати визначення поняття про гранично допустимі скиди.

Нормування скидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище виконується шляхом встановлення гранично допустимих скидів речовин із стічними водами у водні об’єкти (ГДС).

ГДС — це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом у даному пункті водного об’єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольованому пункті.

18. Охарактеризувати верхню тверду оболонку Землі – літосферу.

Літосфера – верхня тверда оболонка Землі, називається інакше земною корою (лат. "літос” – камінь). Товщина (потужність) її неоднакова і коливається в межах 5 - 6 км під дном океанів та до 70 - 80 км у гірських районах континентів (Гімалаї, Тянь - Шань та ін.). Середня потужність земної кори 35 км.

19. Проаналізувати будову літосфери.

У літосфері виділяють три пояси. Верхній її пояс складають різноманітні за складом осадові гірські породи - глини, піски, вапняки, піщаники та ін., які не суцільним чохлом покривають літосферу з поверхні. Середній пояс земної кори складається з порід типу граніту і тому називається гранітним. Він не суцільний і розповсюджується в основному на континентах, а на глибоководних ділянках океану - відсутній.

Нижче гранітного залягає базальтовий пояс. Його потужність складає 20 - 30 км на материках і 5 - 7 км - під дном океану. Щільність змінюється в межах 2750 - 3000 кг/м3, швидкість сейсмічних хвиль - 6,1 - 7,4 км/с.