3.4. Визначення співвідношення земельних угідь та оптимальної лісистості

Співвідношення різних видів угідь землекористування показано в табл.8.

Таблиця 8

Запроектоване співвідношення різних видів угідь

Види угідь	Площа, га	%
Орні землі - всього:	416,80	80,9
у.т.ч. ґрунтозахисна сівозміна	23,20	4,5
Культурні пасовища	24,20	4,7
Захисні лісові насадження	38,79	7,5
Сади, виноградники	30,96	6,0
Діючі яри	4,65	0,9
Всього	515,4	100

Загальна площа угідь відповідає площі плану і становить 515,4га. Лісистість становить 7,5%. До орних земель відносять при вододільний фонд, під ґрунтозахисною сівозміною буде зайняте 8-ме поле, де проводитиметься травосіяння. Отримане в результаті проектування значення відсотка захисної лісистості можна порівняти з оптимальним розрахувавши його за формулою (8). В основу розрахунку взято характер рельєфу місцевості.

Р = 0.1(100-S)Р₁+LKP₂ (8),

де Р - необхідна захисна лісистість, %;

S - площа гідрографічної сітки у відсотках, яка встановлюється множенням коефіцієнта розчленованості території гідрографічною сіткою (розрахованого в підрозділі 2.2), на показник ширини гідрографічної сітки (К), (S = 14);

Р₁ – площа захисних насаджень (у відсотках) на привододільному і присітковому земельних фондах (Р₁ = 4 %);

L - розчленованість території гідрографічною сіткою (L = 1,91);

К - показник ширини балкової сітки (30);

Р₂ - площа захисних насаджень на гідрографічному фонді (24,2%).

Розрахункове значення лісистості у нашому випадку становить:

Р_пр = 0.01(100-15,9)*4,0+0,398*0,5*24,2=8,2%

Р_тр=0,01(100-15,9)*2,5+0,398*0,5*25,0=7,1

Порівнюючи значення захисної лісистості запроектованих насаджень із розрахунковими, бачимо, що вона є достатньою для захисту землекористувань.

РОЗДІЛ 4. Агротехніка створення захисних лісових насаджень

Важливим фактором, від якого в кінцевому результаті залежить успіх створення захисних лісових насаджень, вибір оптимальної агротехніки відповідно до ґрунтово-кліматичних умов кожного господарства. При цьому на особливу увагу заслуговують способи і системи обробітку ґрунту, садіння лісу, догляд за насадженнями у перші роки до зімкнення крон.

Вибір способів і систем основного обробітку ґрунту залежить від агролісомеліоративного району, земельного фонду, виду та конструкції насадження, а також стану конкретної площі.

4.1. Полезахисні, стокорегулюючі і прияркові смуги

Вибір способів і систем основного обробітку ґрунту залежить від природної зони, земельного фонду, де створюють захисні насадження. Застосовують такі системи основного обробітку ґрунту: зяблева оранка, паровий обробіток за системою чорного пару, плантажна оранка.

Оскільки полезахисні (вітроломні), стокорегулювальні, частково прибалкові смуги створюються неширокими смугами на орних землях, обробіток ґрунту може бути суцільним. У районах достатнього зволоження (Лісостеп і Північний Степ) можна застосувати осінню зяблеву оранку, в умовах недостатнього зволоження – обробіток за системою чорного пару, а на ґрунтах, уражених вітровою ерозією – обробіток за системою раннього пару.

За достатнього зволоження основна оранка проводиться восени на глибину 50-60см і наступної осені - глибиною 27-30см; за недостатнього зволоження, навпаки, перша оранка - на глибину 27-30см. повторна - на глибину 50-60 см.

Терміни і кількість доглядів встановлюються залежно від забур'яненості і вологості ґрунту. Орієнтовно вони наступні: у перший рік - 4-5 доглядів, другий - 3-4, третій - 2-3 і в наступні роки 1-2. До 3-5-річного віку смуг рекомендується щорічно проводити осіннє неглибоке розпушення міжрядь (на 16-18 см).

Догляди за ґрунтом здійснюють у міру потреби до зімкнення крон: у Лісостеповій зоні - до 4-6 років; у Стену на чорноземах -до 8-10 років.

Глибину культивації протягом вегетаційного періоду потрібно змінювати: 8-10-12-14 см на сірих опідзолених ґрунтах і чорноземних різновидах та 16-12-10-8см на ґрунтах каштанового комплексу.

У рядах посадки (посіву) розпушують ґрунт на глибину 4-8см.

При розміщенні прибалкової смуги на схилі більше 9° основний обробіток ґрунту (оранку) проводять впоперек схилу. При розміщенні прибалкових смуг на таких схилах необхідно проектувати обробіток ґрунту смугами - прохід плуга чергується з необробленою стрічкою шириною 1,0 - 1,5 м.

На середньо- і сильнозмитих ґрунтах первинну полицеву оранку проводять на глибину наявного гумусового горизонту, а безполицеве розпушення - до потрібної глибини.

На схилах крутістю до 6° застосовують суцільну оранку впоперек схилу, що забезпечує сприятливі умови росту і розвитку насаджень; на схилах більшої крутості (до 8—10°) ґрунт обробляють смугами. Ширину виораної і буферної смуг встановлюють залежно від інтенсивності ерозійних процесів і крутості схилу. На пологих схилах ширина розорюваної смуги становить 20 - 30 м, буферної – 1 - 2 м і зі збільшенням крутості ширина оброблюваної смуги зменшується.

На схилах крутістю до 12° рекомендується наорне терасування, а при крутості понад 12° - виїмково-насипне; ширина полотна терас 2,5 - 5,0 м зі зворотним нахилом.

Важливе значення для вирощування високоефективного захисного лісового насадження має правильний вибір ширини міжрядь та способу змішування деревних порід і чагарників. Практикується така ширина міжрядь: 2,0, 2,5; 3,0, 3,5, 4,0 м. Вважається, що чим важчі лісорослинні умови, тим більшою повинна бути ширина міжрядь. Найбільш прийнятна ширина міжрядь 2,5 м, а відстань між посадковими місцями - 0,75 м.

Підготовку ґрунту під прияркові смуги вдовж берегових ярів потрібно проектувати упоперек схилу борознами вниз по берегу, відстань між борознами зумовлюється віддаллю між садивними місцями, у борозні - віддаллю між міжряддями. Така технологія дещо утруднює механізацію робіт, тому потрібно передбачити використання швидкорослих порід для швидшого зімкнення крон.