4.1. Полезахисні, стокорегуяювальиі, частково прибалкові і прияркові (вздовж донних і вершинних ярів) смуги

Переважно важкі лісорослинні умови у зонах захисного лісорозведення вимагають високого рівня технології створення лісових насаджень. При цьому на особливу увагу заслуговують способи і системи обробітку грунту, садіння і сівба лісу, догляд за насадженнями у перші роки до зімкнення культур.

Вибір способів і систем основного обробітку грунту залежить від природної зони, земельного фонду, де створюють захисні насадження. Застосовують такі системи основного обробітку грунту: зяблева оранка, паровий обробіток за системою чорного пару, плантажна оранка.

Оскільки полезахисні (вітроломні), стокорегулювальні, частково прибалкові смуги створюються неширокими смугами на орних землях, обробіток грунту може бути суцільним. У районах достатнього зволоження (Лісостеп і Північний Степ) можна застосувати осінню зяблеву оранку, в умовах недостатнього зволоження — обробіток за системою чорного пару, а на грунтах, уражених вітровою ерозією, — обробіток за системою раннього пару.

За достатнього зволоження основна оранка проводиться восени на глибину 50-60см і наступної осені - глибиною 27-30см; за недостатнього зволоження, навпаки, перша оранка - на глибину 27-30см. повторна - на глибину 50-60 см.

Терміни і кількість доглядів встановлюються залежно від забур'яненості і вологості ґрунту. Орієнтовно вони наступні: у перший рік - 4-5 доглядів, другий - 3-4, третій - 2-3 і в наступні роки 1-2. До 3-5-річного віку смуг рекомендується щорічно проводити осіннє неглибоке розпушення міжрядь (на 16-18 см).

Догляди за ґрунтом здійснюють у міру потреби до зімкнення крон: у Лісостеповій зоні - до 4-6 років; у Стену на чорноземах -до 8-10 років.

Глибину культивації протягом вегетаційного періоду потрібно змінювати: 8-10-12-14 см на сірих опідзолених грунтах і чорноземних різновидах та 16-12-10-8см на ґрунтах каштанового комплексу.

У рядах посадки (посіву) розпушують грунт на глибину 4-8см.

При розміщенні прибалкової смуги на схилі більше 9° основний обробіток грунту (оранку) проводять впоперек схилу. При розміщенні прибалкових смуг на таких схилах необхідно проектувати обробіток ґрунту смугами - прохід плуга чергується з необробленою стрічкою шириною 1,0 - 1,5 м.

На середньо- і сильнозмитих грунтах первинну полицеву оранку проводять на глибину наявного гумусового горизонту, а безполицеве розпушення - до потрібної глибини.

На схилах крутістю до 6° застосовують суцільну оранку впоперек схилу, що забезпечує сприятливі умови росту і розвитку насаджень; на схилах більшої крутості (до 8—10°) грунт обробляють смугами. Ширину виораної і буферної смуг встановлюють залежно від інтенсивності ерозійних процесів і крутості схилу. На пологих схилах ширина розорюваної смуги становить 20 - 30 м, буферної – 1 - 2 м і зі збільшенням крутості ширина оброблюваної смуги зменшується.

На схилах крутістю до 12° рекомендується наорне терасування, а при крутості понад 12° - виїмково-насипне; ширина полотна терас 2,5 - 5,0 м зі зворотним нахилом.

Важливе значення для вирощування високоефективного захисного лісового насадження має правильний вибір ширини міжрядь та способу змішування деревних порід і чагарників. Практикується така ширина міжрядь: 2,0, 2,5; 3,0, 3,5, 4,0 м. Вважається, що чим важчі лісорослинні умови, тим більшою повинна бути ширина міжрядь. Найбільш прийнятна ширина міжрядь 2,5 м, а відстань між посадковими місцями - 0,75 м.

Підготовку грунту під прияркові смуги вдовж берегових ярів потрібно проектувати упоперек схилу борознами вниз по берегу, відстань між борознами зумовлюється віддаллю між садивними місцями, у борозні - віддаллю між міжряддями. Така технологія дещо утруднює механізацію робіт, тому потрібно передбачити використання швидкорослих порід для швидшого зімкнення крон.