
- •Міністерство освіти і науки України Український державний лісотехнічний університет
- •Розділ 2. Меліоративна організація території
- •2.1. Теоретичні основи меліоративної організації території
- •2.2. Результати вивчення характеру рельєфу за гіпсометричною картою
- •2.3. Виділ земельних фондів
- •3.1. Меліоративні заходи на привододільному фонді
- •3.2. Меліоративні заходи на присітковому фонді
- •3.3. Меліоративні заходи на гідрографічному фонді
- •3.4. Визначення співвідношення земельних угідь та оптимальної лісистості
- •4.1. Полезахисні, стокорегуяювальиі, частково прибалкові і прияркові (вздовж донних і вершинних ярів) смуги
- •4.2. Технологія суцільного заліснення берегів балок, ярів, крутосхилів
- •4.3. Розробка технологічних карт
- •Список використаної літератури :
2.3. Виділ земельних фондів
Як уже зазначено в підрозділі 2.1, для хвилястого рельєфу характерна неоднорідність характеру прояву несприятливих природних явищ, ерозійних процесів, мікроклімату тощо, що зумовлює необхідність виділу однотипних ділянок місцевості, виходячи з їх розташування на місцевості і тяжіння, відповідно, до вододілу чи гідрографічної сітки.
Основним критерієм для виділу земельних фондів при виконанні курсової роботи може бути крутизна схилів.
Ділянки, які прилягають до вододільних ліній чи є вододілами, відносять до привододільного земельного фонду. Вони мають крутість схилів до 3 градусів, ерозія (площинна) на них або відсутня, або дуже слабо виражена. Основні несприятливі фактори є суховії, посухи, холодні і хуртовинні вітри.
Гідрографічний фонд включає береги і дно давньої гідрографічної сітки та прилеглі до них схили крутістю понад 9 градусів. Землі цього фонду характеризуються найбільш несприятливими умовами (лінійна ерозія, сильна змитість грунтів, сухість тощо).
Схили, розміщені між привододільним і гідрографічним земельними фондами, відносять до присіткового земельного фонду. Крутизна цих схилів складає 3-9 градусів. Тут проходить інтенсивний змив ґрунту, інколи виникають вогнища лінійної ерозії.
Для визначення межі між привододільним і присітковим фондами можна використати показник віддалі між горизонталями та їх вертикальні позначки. Застосування цього методу базується на формулі:
і = h/l (2),
де і - ухил між сусідніми горизонталями;
h - висота січення горизонталей, м;
1- відстань між горизонталями, м.
Нижньою межею присіткового фонду буде бровка берега гідрографічної сітки. Слід врахувати, що при ширині присіткового фонду менпіе 50-70м, його можна не виділяти. Якщо ступінь напруженості ерозії незначний чи слабкий - цю площу відносять до привододільного фонду, якщо значний і сильний - до гідрографічного. Після встановлення на плані меж між земельними фондами визначається їх площа і заноситься в таблицю 1.
Таблиця 1
Земельні фонди, критерії їх виділу і співвідношення
Земельні фонди |
Критерії виділу |
Площа, га |
У % від загальної площі |
Привододільний |
Вододіли та верхні частини привододільних схилів крутістю до 3˚ |
367,4 |
78,7 |
Присітковий |
Нижні частини привододільних схилів крутістю більше 3˚ до бровки берегів давньої гідрографічної сітки |
58,2 |
12,5 |
Гідрографічний |
Береги та дно давньої гідрографічної сітки, сучасні розмиви (яри) |
41,3 |
8,8 |
|
|
466,9 |
100 |
Як бачимо, загальна площа ділянки становить 46,9га. З них до земель привододільного фонду належить 367,4 га, що становить 78,7 %. Незначну територію займають землі присіткового та гідрографічного фондів – відповідно 58,2 та 41,3 га (12,5 та 8,8 % загальної площі ділянки).
Розділ 3. Меліоративні заходи на земельних фондах