
- •37. Креативність в структурі особистості.
- •39. Емоції, стрес та мотивація активності. Ієрархічна модель мотивації за а.Маслоу.
- •42. Темперамент, його структура. Сталість та постійність темпераменту у процесі психічного розвитку людини.
- •43. Теорія діяльності у сучасній вітчизняній психології.
- •44. Спілкування у системі суспільних та межособистісних відносин. Комунікативна та перцептивна функції спілкування. Інтерактивне спілкування.
- •45. Поняття групи. Її основні характеристики. Диференціація та інтеграція у групі. Групова динаміка.
- •46. Психологічні аспекти лідерства в колективі.
- •49. Типологія особистості та конфлікт. Конфлікти та їх вирішення. Педагогічний конфлікт: причини виникнення, шляхи розв’язку.
- •50. Проблеми психології вікового розвитку як складова діяльності сучасного вчителя.
- •51. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку. Розвиток творчіх здібностей на уроках з Вашої спеціальності.
- •52. Загальна характеристика психології молодшого школяра. Труднощі засвоєння наукових понять, особливості організації творчої діяльності.
- •55. Порівняльна характеристика афінської і спартанської системи виховання.
- •56. Виховання і освіта в епоху середньовіччя. Система шкільної освіти.
- •57. Школа і педагогічна думка епохи Відродження та Реформації. Педагогічна діяльність Вітторино да Фельтре.
- •59. Теорія “вільного виховання” ж.-ж. Руссо “Еміль, або про виховання”.
- •60. Життя і педагогічна діяльність й.-г. Песталоцці. Ідея елементарної освіти в педагогічному доробку й.-г. Песталоцці.
- •61. Теорія “виховання джентльмена” в педагогічній спадщині д.Локка
- •63. Педагогічна діяльність а. Дістервега. Дістервег – учитель німецьких учителів.
- •64. Характер виховання у Київській Русі. Перші школи і літературно-педагогічні пам’ятки.
- •65. Народна педагогіка – основа наукової педагогіки.Народна педагогіка про сутність, принципи та методики виховання дітей. Співвідношення народної педагогіки та етнопедагогіки.
- •66. Становлення та розвиток козацької педагогіки, як культурного та педагогічного феномену
- •67. Освітня діяльність і педагогічні погляди ю. Федьковича, о.Духновича
- •68. Життя і педагогічна діяльність к. Ушинського. К. Ушинський про ідею народності у вихованні.
- •69. Педагогічна думка епохи українського Відродження..
- •70. Педагогічні погляди т.Шевченка. Педагогічні погляди і просвітницька діяльність м. Грушевського, п. Куліша, м. Драгоманова.
- •71. Життя і педагогічна діяльність а. Макаренка.
- •72.Життя і педагогічна діяльність в. Сухомлинського. В. Сухомлинський про естетичне, трудове і моральне виховання.
45. Поняття групи. Її основні характеристики. Диференціація та інтеграція у групі. Групова динаміка.
Поняття про групи
Людина живе, розвивається і діє в групі.
У колективі і під його впливом відбувається становлення особистості - формується її спрямованість, суспільна активність, воля, створюються умови для саморегуляції та розвитку здібностей.
Проте не кожну спільність людей, до якої належить особистість, можна назвати колективом. Потрібно розрізняти поняття "група" і "колектив".
Групою можна назвати будь-яке об'єднання людей, незалежно від того, який характер зв'язків існує між її членами.
Групи бувають великі та малі, реальні, умовні, офіційні, неофіційні та референтні. Великі та малі групи можуть бути реальними або умовними.
Реальні групи - це об'єднання людей на грунті реальних відносин — ділових або особистих. Так, реальною групою є учнівський клас, сім'я, товариство друзів тощо.
Умовна група об'єднує людей за якоюсь умовною ознакою - віком, статтю, національністю та ін. Члени умовної групи не мають між собою реальних відносин та зв'язків і навіть можуть не знати один одного.
Офіційна (формальна) група виникає як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Формальними є студентська група, сім'я, військовий підрозділ, виробнича бригада. Ділові відносини між її членами визначаються посадовими обов'язками кожного і регулюються певним розпорядником.
Неофіційна група - це спільність людей, що виникла стихійно на підставі спільності інтересів її членів, симпатій, єдності поглядів і переконань або з інших мотивів. Так, неофіційними групами є групи осіб, що товаришують, шанувальники туризму, риболови тощо.
Референтна (еталонна) група - це реально існуюча або уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, під її впливом вона формує свої життєві ідеали, вивіряє власні дії та вчинки.
Людина може бути членом групи, яка водночас є для неї референтною. За цих умов гармонізуються відносини з групою, створюються психологічно комфортні умови для успішного розвитку особистості в певному напрямі.
Референтна група іноді існує для особистості поза реальною, якщо вона зорієнтована на ідеали, цінності, погляди іншої групи. Тоді еталоном для неї є інший взірець. Такий стан може істотно позначитися на внутрішньоколективних відносинах, ускладнювати взаємини між членами групи. Якщо в людини кілька референтних груп, це зумовлює виникнення внутрішнього конфлікту.
Об'єднання людей у реальні групи може ґрунтуватися на спільності їхньої діяльності, зумовленої єдністю потреб, інтересів, прагненням досягти значущих результатів.
До елементарних параметрів групи належать: композиція гру-пи (або її склад); структура групи, групові процеси, групові норми і цінності, система санкцій. Ці параметри можна класифікувати за двома ознаками: тими, що характеризують групу як ціле, і тими, що стосуються характеристик людини як члена групи.
46. Психологічні аспекти лідерства в колективі.
ідерство - це здатність формувати колектив і вестиме його до визначених цілей з урахуванням особистого авторитету. Люди, які мають такий здатністю, зловживають нею на свої особистих інтересів.
Особисті лідерські якості можуть бути або уродженими, або вихованими.
Щоб людина показав себе як лідер, йому насамперед потрібні ситуація, де він зможе реалізуватися відповідним чином.
Влада лідера забезпечується хорошим знанням людей, тобто. справжній лідер - це добра психолог. Він чудово відчуває моральний настрій співрозмовника, чи це однодумець чи опонент, й уміло веде розмову в офіційних й неофіційних умовах. Кожен лідер - це керівник, але кожен керівник - лідер. У лідера є підлеглі (послідовники) які виконують його доручення.
Щоб стати лідером, крім таланту необхідно приділяти чимало часу своєму розвитку - як професійному, і особистісному. Лідерство - це талант, без розвитку воно пригасає, як й інші здібності. Справжнім лідером людина стає до 30-35 років, що він набирається життєвого досвіду.
Якості лідера
Більшість людей, почувши слово "лідерство", пов'язують його зі світом бізнесу. Лідерство слід сприймати ширше. Чудовим лідером може бути лише керівник компанії менеджер, ним бути і саме вчителі, і дослідник, і ніжна мати.Невротизм лідеру протипоказаний. По-справжньому лідери прагнуть як лідерству у бізнесі, до лідерству у своїй повсякденній життя. Більшість людей багато в чому на чашку. Вони вже сповнені вщерть. Їх розум так переповнений думками, ідеями й електоральними перевагами, що нічого нове неспроможна туди проникнути. На нашу епоху швидких змін, коли не потрібно постійно ознайомитися з новими поглядами і поняттями, озброюватися новими вміннями, це дуже серйозний недолік. Лідери повинні спустошити свої чашки. Потрібно завжди залишатися сприйнятливими до нових знань, а вважати себе вічними учнями. Ви повинні виробити у собі РозумНачинающего. Це найважливіше якість для лідера. Одне з уроків лідерства, говорить: За мить до перемоги трапляються дрібні труднощі. Найголовніше на той час - зберігати зосередженість і продовжувати вірити. Стійкість у кризовій ситуації невизначеності. Це з головних якостей лідера: їй немає страшна невідомість або відсутність зворотний зв'язок. Білі плями не заважають своєї діяльності. Він впорався зі своєю справою і негайної зворотного зв'язку та дозволяє проблеми, непосильні й інших, які можуть до дій за умов невизначеності. Характер.
Характер може бути твердим, як скеля. Зміцнення і всебічний розвиток характеру це основну умову нашого розвитку лише як лідерів, а й як особистостей. Ваш характер визначає вашу сутність. Це своє чергу, визначає те, як ви сприймаєте світ довкола себе. Ваш спосіб сприйняття світу визначає ваші вчинки. Характер - більше ніж просто слова. Тому у жодному разі не можна відокремлювати характер лідера від дій. Істинне лідерство завжди означає заохочення інших людей. Послідовники перестають довіряти лідерам, якщо дізнаються, що в тих хитливий характер, і большє нє йдуть за ними. Характер приносить успіх у стосунки з людьми.
Щоб перетворитися на лідера, котрий вабить себе інших, ви повинні: Ставити кожній людині п'ятірку Найкраще речей, що ви можете для таких людей, та водночас і залучити до собі "це чекати не від них виключно найкращого. Якщо ви хоч цінуєте оточуючих людей, заохочуєте в різних починаннях і допомагаєте їм реалізувати свій потенціал, всі вони полюблять вам це. Дарувати людям надію Найбільший наш капітал - це надія. Якщо у стані стати людиною, який наділяє цим задарма оточуючих, вони тягнутися до вас і назавжди залишаться вдячними. Ділитися собою - і своїми достоїнствами Ведучи у себе іншим людям, віддавайте їм усе, що з них є. Відданість. Відданість справі відчиняє двері для досягнень. Як лідера ви маєте мати справу з безліччю перешкод і заперечень. Коли хочете домогтися чогось, маємо бути віддані поставленої собі мети.Навики спілкування.
Ефективному лідеру конче потрібне розвивати в собі навички спілкування. Якщо лідер неспроможна ясно довести до оточуючих важливу ідею і мотивуватиме їх до дій, то наявність в нього ідеї не має значення. Компетентність.
Якщо вже ви розів'єте у собі якість як компетентність, то люди дійдуть вам. Компетентність набагато далі слів. Вона означає здатність лідера сформулювати, спланувати і зробити це, що потрібно, в такий спосіб, коли іншим ясно, що ви знаєте, що робити. Мужність.
47. Мова тіла як виявлення цілісної особистості.
Мо́ва ті́ла — невербальна (несловесна) комунікація, обмін інформацією завдяки жестам, позам, рухам, та виразам обличчя (кінесика), просторовим зонам (проксеміка), паралінгвістичним особливостям (проксодика) тощо. Альберт Мейєрабіан встановив, шо передавання інформації вербально (словами) це лише 7% від загальної кількості переданої інформації. Через звукові засоби (інтонація, тон) передається 38%, а невербальні засоби — 55%. У бесіді словесне спілкування займає менше 35%, а понад 65% інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування[1].
48. Тривога і стрес. Концепція стресу. Спілкування під час стресу.
Стрес (від англ. stress — «напруга») — неспецифічна (загальна) реакція організму (інколи іншої системи) на дуже сильний зовнішній вплив. Залежно від організму та типу впливу може бути наступних типів:
стрес (медицина) — стрес людини
стрес (клітинна біологія) — стрес на рівні клітини
окислювальний стрес
тепловий стрес (або тепловий шок)
хімічний стрес
вологісний стрес — характерна для рослин умова нестачі вологи
Триво́га — негативно забарвлена емоція, що виражає відчуття невинності, очікування негативних подій, важковизначені передчуття. На відміну від причин страху, причини тривоги зазвичай не усвідомлюються, але вона поперджує участь людини в потенціально шкідливій поведінці, чи стимулює його до дій з підвищення ймовірності благополучного закінчення подій.