
- •37. Креативність в структурі особистості.
- •39. Емоції, стрес та мотивація активності. Ієрархічна модель мотивації за а.Маслоу.
- •42. Темперамент, його структура. Сталість та постійність темпераменту у процесі психічного розвитку людини.
- •43. Теорія діяльності у сучасній вітчизняній психології.
- •44. Спілкування у системі суспільних та межособистісних відносин. Комунікативна та перцептивна функції спілкування. Інтерактивне спілкування.
- •45. Поняття групи. Її основні характеристики. Диференціація та інтеграція у групі. Групова динаміка.
- •46. Психологічні аспекти лідерства в колективі.
- •49. Типологія особистості та конфлікт. Конфлікти та їх вирішення. Педагогічний конфлікт: причини виникнення, шляхи розв’язку.
- •50. Проблеми психології вікового розвитку як складова діяльності сучасного вчителя.
- •51. Здібності, інтереси та обдарованість школярів. Фактори, умови та джерела їх розвитку. Розвиток творчіх здібностей на уроках з Вашої спеціальності.
- •52. Загальна характеристика психології молодшого школяра. Труднощі засвоєння наукових понять, особливості організації творчої діяльності.
- •55. Порівняльна характеристика афінської і спартанської системи виховання.
- •56. Виховання і освіта в епоху середньовіччя. Система шкільної освіти.
- •57. Школа і педагогічна думка епохи Відродження та Реформації. Педагогічна діяльність Вітторино да Фельтре.
- •59. Теорія “вільного виховання” ж.-ж. Руссо “Еміль, або про виховання”.
- •60. Життя і педагогічна діяльність й.-г. Песталоцці. Ідея елементарної освіти в педагогічному доробку й.-г. Песталоцці.
- •61. Теорія “виховання джентльмена” в педагогічній спадщині д.Локка
- •63. Педагогічна діяльність а. Дістервега. Дістервег – учитель німецьких учителів.
- •64. Характер виховання у Київській Русі. Перші школи і літературно-педагогічні пам’ятки.
- •65. Народна педагогіка – основа наукової педагогіки.Народна педагогіка про сутність, принципи та методики виховання дітей. Співвідношення народної педагогіки та етнопедагогіки.
- •66. Становлення та розвиток козацької педагогіки, як культурного та педагогічного феномену
- •67. Освітня діяльність і педагогічні погляди ю. Федьковича, о.Духновича
- •68. Життя і педагогічна діяльність к. Ушинського. К. Ушинський про ідею народності у вихованні.
- •69. Педагогічна думка епохи українського Відродження..
- •70. Педагогічні погляди т.Шевченка. Педагогічні погляди і просвітницька діяльність м. Грушевського, п. Куліша, м. Драгоманова.
- •71. Життя і педагогічна діяльність а. Макаренка.
- •72.Життя і педагогічна діяльність в. Сухомлинського. В. Сухомлинський про естетичне, трудове і моральне виховання.
65. Народна педагогіка – основа наукової педагогіки.Народна педагогіка про сутність, принципи та методики виховання дітей. Співвідношення народної педагогіки та етнопедагогіки.
Людина з'являється на світ маленькою, безпомічною істотою. Хіба можна бути байдужим до її долі? Як навчити її робити перші життєві кроки, приучити до навколишнього життя? Як виховати її здоровою і розумною, чесною і правдивою, відважною і кмітливою, витривалою і спритною, наполегливою і працьовитою, доброю і щирою? Ці та інші педагогічні проблеми здавна постають перед батьками, кличуть до виховних дій.
У результаті виховних дій мільйонів людей протягом віків сформувався певний педагогічний досвід, який згодом викристалізувався у велику педагогічну мудрість — народну педагогіку.
Що таке народна педагогіка?
Педагогіка у загальному розумінні слова — це наука про виховання, освіту й навчання підростаючого покоління. Народною називаємо ту педагогіку, яку створив народ. Це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь і навичок виховання та навчання.
Термін «народна педагогіка» уперше в науковий обіг увів видатний педагог К. Д. Ушинський, а на Україні — О. В. Духнович.
При висвітленні народної педагогіки виходимо з пояснення понять «народ» і «народний». Народ — це насамперед трудящі, творці матеріальних і духовних цінностей, вирішальна сила докорінних соціальних перетворень. Аналізуючи це поняття як соціологічну категорію, враховуємо, що ця категорія не є статичною, так само, як і явище, яке вона відображає. Її зміст відбиває зміни соціальної структури суспільства. Наприклад, для первіснообщинного ладу поняття «народ» і «населення» майже адекватні. У класових формаціях відмінність між цими поняттями істотна, оскільки існує величезна різниця між народними масами й експлуататорською верхівкою.
Трудящі маси відіграють велику роль у всіх сферах суспільного життя: матеріальному виробництві, суспільно-політичній діяльності й духовній творчості, у тому числі і в галузі педагогічної культури.
Народні маси заклали основи матеріальної культури людства, створили умови для її прогресу.
Історія розвитку демократичного мистецтва і літератури, передової науки нерозривно пов'язана з творчістю народу. На основі багатого життєвого досвіду трудящих мас створені народна філософія, мораль, етика, педагогіка, астрономія, метеорологія, математика, агрономія, ветеринарія, кулінарія.
Отже, народна педагогіка є сумою здобутих трудящими знань і вмінь у справі виховання і навчання. Цілі, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі (казках, легендах, прислів'ях, приказках, піснях), а також іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах, традиціях трудового й сімейного виховання.
Народна педагогіка — це багатотомний усний підручник навчання і виховання, який зберігається в пам'яті народу, постійно ним використовується, систематично збагачується й удосконалюється.
Народна педагогіка наймудріша, тому що вона створювалася протягом ряду століть, шліфувалась, перевірялась досвідом мільйонів людей багатьох поколінь. Її ще справедливо називають школою, яка завжди з нами, — школою сім'ї й отчого дому, материною і батьковою наукою, першим університетом життя, через який проходить кожна людина.
Етнопедаго́гіка — галузь педагогіки, що включає в себе емпіричні педагогічні знання, навики, досвід певного етносу у вихованні підростаючого покоління. В етнопедагогіці загальнолюдські надбання трудового, етичного,естетичного виховання втілюються в системі виховання даного народу.
Завдання етнопедагогіки полягає в тому, щоб дитина засвоїла широке коло правил і навиків співжиття у суспільстві, оволодівши перш за все духовними надбаннями рідного народу. Формування гармонійно розвиненої особи, цілісної особистості відбувається на основі засвоєння учнем історично надбаних рідним народом знань і етнічних норм у таких сферах духовності як народний світогляд, народна філософія, народна ідеологія, народна мораль, етика, народна естетика та інших сферах народної духовної культури.