61. Змагання. Заохочення, покарання.

- заохочення і покарання мусять бути справедливими. Неправильна оцінка поведінки, захвалювання спричиняють зазнайство, самовпевненість, викликають нездорові заздрощі з боку товаришів. Незаслужене покарання породжує у вихованця обурення, озлоблення. Тому заохочувати чи карати можна, тільки детально проаналізувавши його поведінку або вчинок;до заохочень і покарань не слід вдаватися часто. Часті заохочення призводять до того, що учень після кожного позитивного вчинку очікує на певну "винагороду". Якщо карати вихованця надто часто, він звикне і покарання на нього вже не діятимуть;заохочення і покарання слід використовувати в міру їх зростання від найменшого до найбільшого. Відчувши на собі вплив більш вагомого заохочення чи покарання, він може не зреагувати на менш значущі;заохочення і покарання повинні бути гуманними. Неприпустимо, вдаючись до покарання, ображати людську гідність вихованця. Негуманним є і незаслужені заохочення вихованця, та й колектив відреагує на таку подію своєрідним ставленням до заохоченого, в якому буде виражено здивування, а то й зневагу.

62. Позакласна робота- організують з учнями в поза навчальний час педагогічні працівники школи.

Форми:

-масові( шкільні святв, олімпіади, спартакіади, тематичні вечори та ранки, конференції, тижні з різних предметів, виставки, фестивалі)

-групові(предметні уроки. Екскурсії, походи, секції, стулії, шкільні театри, класні години, шкільна преса)

-індивід(спостереження за погодою, проведення дослідів, підготовка відповідей, творів, створення колекцій, гра на музичних інструментах, малювання, фізичні вправи)

Основні завдання позакласної виховної роботи:1. формування в учнів певних особистісних якостей. Розвиток і удосконалення знань вмінь та навичок. Розвиток творчої активності, ініціативи і самодіяльності учнів. Підготовка учнів до практичної діяльності. Організація відпочинку учнів в поєднанні з їх естетичним і етичним вихованням.

63. Вимоги: професійно0педагогічна спрямованість(любов до дітей, гуманізм, висока відповідальність, вимогливість), особистісні риси вихователя(нац. Свідомість, громадська активність, моральна зрілість, комунікабельність, доброзичливість, психологічна сумісність, відвертість, акуратність), знання(психології, педагогіки, методики виховання, історії педагогіки), педашлш уміння( аналітичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні, організаторські)

Права: відвідувати уроки та позакласні заняття в своєму класі, вносити пропозиції на розгляд адміністрації школи та педагогічної ради шодо морального та матеріального заохочення учнів, ініціювати розгляд адміністрацією школи питань соц. Захисту учнів, проводити батьківські збори, відвідувати учнів за місцем їх проживання, вивчати умови їх виховання, вибирати форми підвищення кваліфікації з проблем виховання, вибирати методи. Засоби роботи з учнями.

Обовязки: вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання і розвитку учнів, здійснювати педагогічний контроль за дотриманням учнями Статуту і правил внутрішнього порядку школи, інформувати про стан виховного процесув класі та рівень успішності учнів педагогічну раду та батьків, дотримуватися пед. Етики, поважати гідність учня, захищати його від будь-яких форм насильства, постійно підвищувати проф. рівень, пед. Майстерність, загальну культуру, пропагувати здоровий спосіб життя, вести документацію(клас журнал, особові справи, плани роботи)

64. Напрями : - з учнями(вивчення учнів, організація та згуртування колективу, розвиток пізнавальних інтересів, здібностей, формув нац. Свідомості, виховання відповідального ставлення до навчання, підвищення загатного рівня культури, турбота про здоровя, прищеплення любові до праці, індивідуальна робота з учнями, організація виховних справ.- з учителями-предметниками(забезпечення єдності пед. Вимог і впливів, організація в разі необхідності допомоги , координація навч-вихов роботи), - з батьками і громадськістю(вивчення умов виховання дітей у сімї, домагання єдності вимог школи і сімї, залучення ботьків до вихов роботи в класі, допомога батькам в орган ефективного сімейного виховання.

65. 1. Затвердження тексту, за яким плануються диспути.2. Визначення групи організаторів (менеджер турніру, ведучі й експерти - до 5-ти осіб). У цю групу входять люди, які мали досвід проведення роботи у групах, а також досвідчені гравці.(У якості стажерів-експертів запрошуються всі, хто бажає отримати досвід організації та проведення гри, молодші гравці.)Затвердження правил проведення диспутів. Оновлення правил проведення учнівських диспутів.Вибір організаційної форми заходу - сітки змагань (чвертьфінали, півфінали, фінали). Затвердження критеріїв експертної оцінки.Складання регламенту турніру (підготовчий етап (семінари) - турнір). Визначення орієнтовного терміну проведення зустрічей.Затвердження принципу формування складу команд (одного віку, одного класу, самоорганізація тощо).

Рішення стосовно проведення фінальної показової гри (публічний диспут).3. Постановка всьому колективу учнів технічного завдання на диспути (ознайомлення з цілями, завданнями, текстом, регламентом, порядком проходження диспутів тощо).

4. Формування складу команд за обраним принципом.5. Готовність до змагань. Обговорення питань на розуміння (навіщо такий текст, історія його написання, сучасність теми тощо). Складання командами тез за текстом, підготовка аргументації. Обговорення вірогідних заперечень і формування готовності до відповіді. На диспуті необхідно довести свої міркування та висловити докази й аргументи, що підтверджують перевагу команди, обґрунтованість тези.6. Проведення турніру диспутів у відповідності з розробленими правилами та сценарієм.7. Рефлексивний аналіз після кожної гри у присутності всіх учасників, а також на семінарі організаторів (визначення способів дій, логічності та доказовості міркувань, комунікативних умінь учасників диспутів).

66. Структура плану включає такі розділи:Аналіз виховної роботи за минулий рік.Цілі та завдання виховної діяльності.Психолого-педагогічна характеристика класу.Основні напрями та справи класного колективу(Передбачити участь вихованців у загальноосвітніх і класних справах.) .Індивідуальна робота з учнямиРобота з батьками.Вивчення стану та ефетивності виховного процесу у класі.

Структура плану роботи класного керівника може бути разноманітною, але вона повинна включати в себе такі напрямки: “Здоров”я”, “Спілкування”, “Навчання”.

План повинен бути спрямованим на реалізацію основної проблеми, основного завдання школи, складається з урахуванням роботи школи на рік.

Усі справи, які ви плануєте повинні визначати чіткі завдання, конкретні терміни та реальних виконавців.

План має бути диференційованим стосовно віку дітей.

67. Засоби:- вплив атмосфери сімї, її громадської зрілості, культури взаємовідносин, тредового укладу. – використання родинних традицій. – організація життя дитини в сімї(режим, обов’язки, вимоги, участь дітей у домашній роботі, піклування про навчальну д-сть учня). – організація дозвілля дітей.

Повна сімя, маюьб: формувати особистісні якості гром укр., правове вихов. Моральне вихов, статеве, худ-естетичне, духовної культ, патріотичне, нац. Свідомості, трудове, екологічне, фізичне…

До праці: розуміння ролі праці, ставл до праці яу вищої цінності люд і суср, психологічна, моральна. Практична підготовка молоді до вибору професії, виховання дисциплінованості та організованості, оволодіння трудовою культурою й основами наукової орган праці, бережливе ставлення до приватної та природної власності.

68. Завдання: - залучення дитини до світу знань, виховання поваги до науки, школи, вчитедя, розвиток прагнення до освіти та творчого самовдосконалення. – виховання фізично й морально здорової людини, забезпечення соц. Умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини, повноцінного психічного та духовного її становлення формув здорового способу життя. – створення атмосфери емоційної захищеності, тепла і любові. – засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, норм взаємин між близькими людьми, виховання культ поведінки. – формування естетичних смаків і почуттів. – збереження родинних традицій, прилучення дітей до рідної мови. – виховання поваги до законів, прав та свобод людини. – статеве виховання дітей, до дружби, любові.

Умови: - склад сімї. – морально-пстхологічний клімат сімї. – соц. Орієнтація батьків. – загальна і педагогічна культура батьків. – час іх-тер спілкування ботьків з дитиною. – єдність вимог батьків до дітей, - взаєморозуміння між батьками і вчителями, - врахування вікових та психофізичних особл дитини. – спільна трудова д-сть у сімї дітей і батьків.

Обовязки: - постійно дбати про фізичне здоровя, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей. – поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя. – виховув повагу до нац., істор, культ цінностей укр. Та інших народів, дбайливк ставл до природного середовища, любов до своєї країни. – сприяти здобуттю дитини освіти в закл або дома, - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Права: -вибирати заклади освіти, - обирати і бути обраними до органів гром самоврядування закл освіти, - звертатися до держ органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей, - захищати у відповідних держ орг. І суді законні інтереси своїх дітей.

69. напрями: - здійснення педагогізації батьків, - орган спільн вих. Взаємодії школи, сімї, учнів, - створення інформативного банку педагог технологій з проблеми сімейного виховання.

Форми: - відвідування учнів. – індивідуальна бесіда, запрошення в школу, - листування, консультації, батьківські дні, дні відкритих дверей, збори батьків з учнями, збори безпосередньо ботьків, - робота з активом батьків, бесіди й лекції, вечори запит і відповідей, конференції по обміну досвідом.

План: привітання. Виступ клас курів з пробл виборів, виступ вчит фіз. Культ, психолога, розбір ситуації, обговорення, обмін досвідом, підвелення підсумку зборів

70. Педагогічна майс – це здійснення педагогом на високому рівні професіоналізму, що заьез оптимальні результати росту освіченості, втховання, розвитку особистості.

Знання предмета, його методики, педагогіки, психології, спиратися на педагогіку, гуманістична спрямованість.

Струк комп: - система проф.-педагог знань, умінь, і навичок, - досвід пед. Діяльності, - комолекс властивостей особистості, що квал гуманістичну спрямованість, пед. Здібності, пед. Техніку.

71. Внутрішня техніка — створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштовування вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю й почуття. Самопочуття педагога не є особистою справою, бо настрій його відбивається й на учнях, і на колегах, і на батьках школярів. Учитель повинен уміти зберігати працездатність, володіти ситуаціями для забезпечення успіху в діяльності і збереження свого здоров'я: —педагогічного оптимізму; —впевненості у собі як в учителі, відсутності страху перед дітьми; —умінні володіти собою, відсутності емоційного напруження; —наявності вольових якостей (цілеспрямованості, самовладання, рішучості).Усі ці якості характеризують психологічну стійкість у професійній діяльності. В основі її — позитивне емоційне ставлення до себе, учнів, праці. Саме позитивні емоції активізують і надихають учителя, надають йому впевненості, сповнюють його почуттям радості, позитивно впливають на стосунки з дітьми, батьками, колегами. Негативні емоції гальмують активність, дезорганізують поведінку і діяльність, викликають тривогу, страх, підозру. Існує два шляхи вольового впливу. Це насамперед звернення до власного почуття обов'язку у зв'язку з усвідомленням соціальної ролі професії, ціннісними установками. Механізм впливу: гальмування власних дій, які не збігаються з переконаннями, надзавданням; збудження активності у напрямі досягнення обраної мети життя і діяльності.Інший шлях вольового впливу на самопочуття непрямий. Він полягає в контролюванні власного фізичного стану. Глибину емоційних переживань ми змінюємо, впливаючи на їх зовнішній вияв. Кожен із нас може контролювати м'язове напруження, темп рухів, мовлення, дихання, а їх зміна автоматично впливає на психічний стан.Керування психічним станом через вплив на емоційну та вольову сферу, дуже важливо користуватися і такою комплексною системою саморегуляції, яка «задіює» емоції, волю та свідомість людини, — самонавіюванням. Досягають його за допомогою аутогенного тренування, що полягає у виконанні спеціальних вправ, спрямованих на формування в людини навичок свідомого впливу на різні функції організму — самонавіюванні.Для успішного самонавіювання потрібні систематична робота, тренування психофізичного апарату, який поступово стане слухняним знаряддям у педагогічній діяльності.Отже, керувати своїм психічним станом можна. Для цього вчитель має змогу скористатися запропонованим арсеналом засобів з розвитку внутрішньої техніки.

72. Зовнішня техніка — втілення внутрішнього переживання вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці. Педагогові варто навчитися адекватно й емоційно виразно відображувати свій внутрішній стан, думки і почуття. Елементами зовнішньої техніки вчителя є вербальні (мовні) й невербальні засоби. Пантоміміка — це виражальні рухи всього тіла або окремої його частини, пластика тіла. Вона допомагає виокремити у зовнішності головне, малює образ. Розрізняють жести описові і психологічні. Описові жести (показ розміру, форми, швидкості) ілюструють хід думки. Вони менш потрібні, але застосовуються часто. Значно важливіші психологічні жести, що виражають почуття. Основні вимоги до жестів: невимушеність, стриманість, доцільність. Міміка — виражальні рухи м'язів обличчя. Погляд учителя має бути звернений до дітей, створюючи візуальний контакт.Контакт очей (візуальний контакт) — погляд співрозмовників фіксований один на одному, що означає зацікавленість партнером і зосередженість на тому, про що він говорить Водночас візуальний контакт виконує у стосунках з дітьми ще й таку важливу функцію, як емоційне живлення Відкритий, природний доброзичливий погляд прямо в очі дитини важливий не лише для встановлення взаємодії, а й для задоволення її емоційних потреб. Візуальний контакт є технікою, яку потрібно свідомо розвивати.Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — відстань між тими, хто спілкується, що є ознакою характеру взаємодії. Одяг.

73. Пед спілкування – професійна комунікативна взаємодія педагога з учнями на уроці й поза ним, спрямоване на створення псих клімату ат на псих оптимізацію навч діяльності й стосунків. Особливості: - як проф.-ктичний феномен, - як професійне за своїм місцем й сферою ф-ання: професіональне(педагог) й непроф за якісними ознаками(як спілкуються). Має комунікативний аспект(спілкування), перцептивний, інтерактивний( орган взаємодії). Ф-ції: - обмін інф і співпереживання, - пізнання особистості й самоутвердження, - продуктивна організація взаємодії, - освітня. – виховна, - розвивальна. Стиль пед. Сп – це система способів і прийомів спілкування, яка має стихійні х-тики й залежить від особистісних якостей педагога та параметрів ситуацій спілкування. 3 стилі: авторитарний(учні пасивні виконавці), демократичні(грун на повазі), ліберальний( низький рівень вимог, бракує стійких пед. Взаємин)

74. Залежно від типу (суб'єкт-суб'єктне, суб'єкт-об'єктне) спілкування вчителя може бути функціонально-рольовим або особистісно-орієнтованим. Функціонально-рольове спілкування є суто діловим, стандартизованим, обмеженим вимогами рольових позицій. Особисті мотиви, ставлення педагога й учня не враховуються й не виявляються. Головна мета його полягає у забезпеченні виконання певних дій. Особистісно-орієнтоване спілкування є складною психологічною взаємодією, яка передбачає виконання певних нормативних функцій з виявом особистого ставлення, почуттів. Головна його мета спрямована не так на виконання завдань, як на розвиток особистості учнів. Вимагає такого рівня внутрішньо детермінованої активності особистості, за якого вони не йдуть за обставинами, що складаються в педагогічному процесі, а здатні самі створювати ці обставини, виробляти свою стратегію, свідомо і планомірно удосконалювати себе. Психологічний портрет учителя, налаштованого на особистісно-орієнтоване спілкування: відкритість, доступність, створення для дітей можливостей висловлювати свої думки і почуття; справедливість, довіра до дітей, визнання їх неповторності, гідності; зацікавленість життям учнів, увага до їхніх проблем; емпатійне розуміння (здатність бачити поведінку учня його ж очима, відчувати його внутрішній світ); готовність завжди допомогти учням.

75. Школознавство – розділ загальної педагогіки, що вивчає закономірності, принципи, зміст, методи, форми управління шкільною ланкою системи освіти. Охоплює: принципи кправління та керівництва школою, діяльність органів народної освіти, курівництво навчально-виховною Роботою в загальноосвітніх навч-виховних закладах, зміст і методм планування та контролю. Систему шкільного та учнівського самоврядування, організація обліку та звітності.

Принцип демократичності управління школою. Полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора. Головним органом самоврядування є конференція представників громадськості, педагогів, батьків, учнів старших і середніх класів, на якій обирають директора і раду школи. Основні питання роботи школи директор зобов'язаний узгоджувати з радою. Крім того, в школі діє педагогічна (дорадча) рада.

Положенням про загальноосвітній навчальний заклад чітко окреслюються права та обов'язки вчителів, учнів, працівників школи. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпорядку є її демократичною правовою базою. Школа постає маленьким “острівцем” правової держави, де все регулюється нормами і правилами.

Принцип гуманізації. Ґрунтується на усвідомленні людини як найвищої цінності, необхідності поваги до неї. Передбачає створення гуманних стосунків, оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності дитячого і педагогічного колективів.

Принцип гласності, відкритості управління. Зобов'язує до відкритого прийняття рішень педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (розподіл навчальних годин, прийом та звільнення з роботи вчителів, інших працівників). Гласність та відкритість запобігають соціально-психологічній напруженості в педагогічному, учнівському та громадському середовищах.

Принцип регіональності школи. Оскільки у межах України регіональність виявляється як належність до певного регіону (Донбасу, Слобожанщини, Півдня, Центральної України, Криму, Галичини, Закарпаття, Буковини), кожен з яких має специфічну організацію життя, побуту, мовні особливості, традиції, це зумовлює специфіку школи, створення у ній своєрідних культурно-освітніх центрів, організацію гуртків, фестивалів тощо.

Принцип плановості. Передбачає чітку систему перспективного і щоденного планування усіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуванням об'єктивних умов та соціально-економічних можливостей конкретного закладу освіти. При цьому всі плани мають бути спрямовані на вирішення основних завдань школи.

Принцип перспективності. Випливає з необхідності передбачення та прогнозування діяльності школи не лише на семестр, навчальний рік, але й на увесь цикл навчання учнів у школі.

Принцип компетентності. Вимагає високого рівня науково-педагогічної підготовки, загальної ерудиції, професіоналізму вчителів.

Принцип оптимізації. Спрямований на створення в навчально-виховному закладі найсприятливіших соціально-психологічних та економічних умов для ефективної діяльності учасників педагогічного процесу.

Принцип поєднання єдиноначальності, колегіальності й персональної відповідальності. Виявляється в персональній відповідальності керівника навчально-виховного закладу перед вищими органами освіти, суспільством, державою, законом за стан справ у керованій ним установі. Директор має право в межах закону самостійно приймати рішення, вимагати їх виконання від усіх працівників закладу. Він поєднує свою діяльність із колегіальними органами — радою, педагогічною радою — і несе відповідальність за реалізацію рішень цих органів.

Принцип об'єктивності оцінювання виконання учасниками педагогічного процесу функціональних обов'язків за результатами конкретних справ. Передбачає необхідність систематичного контролю за діяльністю посадових осіб, об'єктивного оцінювання результатів роботи (рівень успішності й вихованості учнів). Ця робота має відбуватися гласно, з урахуванням думки педагогічного колективу.

Принцип участі громадськості. Полягає у створенні різноманітних комісій, які сприяють роботі школи.