51. Оптимальний вибір методу характеризується такими умовами:

- має органічно пов’язуватись з метою, яка стоїть перед школою;

- не універсалізувати якийсь з них, має бути система методів;

- вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом виховного заходу;

- залежить від конкретних умов, в яких здійснюється виховний вплив;

- враховуються вікові і індивідуальні особливості учнів;

- враховуються динаміка, зрілість, організованість колективу;

- враховуються метод виховання і особистість вихователя.

Макаренко говорив, що успішною буде постійна зміна методів педагога: інтереси колективу повинні бути вищі ща інтереси окр. Особистості, виховн процес має проходити під постійним наглядом вихователя та його участі в ньому, потрібно використовувати як заохочення так і покарання покарання має розв’язувати конфлікти а не бути базою для ств нових заохочення має бути не матеріальним а більш маральним.

52. Моральне виховання – це виховна діяльність школи і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Засоби: моральна освіта(роз’яснення учням моральних норм суспільства), формування морального світогляду(організація життя дітей відповідно до моральних норм сусп.)

Фоми орг.: інформаційно-масові, синтетичні(клубні), індивідуальні.

53. Завдання трудового виховання: – ознайомлення учнів з науковими основами сучасного виробництва, практична і психологічна підготовка до праці, підготовка до свідомого вибору професії;

Змістом профорієнтаційної робити є розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію, перспективи вдосконалення своєї професії, умови роботи, обсяг умінь і навичок, яких вимагає дана професія.

Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кожним роком все складнішим процесом, що передбачає такі головні аспекти (етапи):

1. Професійне інформування — психолого-педагогічна система формування обізнаності щодо особливостей професій, потреби суспільства в них, а також профорієнтаційної позиції, зорієнтованості особистості на вільне та свідоме своє професійне самовизначення.2. Професійна діагностика — система психологічного вивчення особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.3. Професійна консультація — надання особистості на основі вивчення її професійно значущих властивостей і якостей, допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів професійного самовизначення.4. Професійний відбір — допомога учневі у виборі конкретної професії на основі його загальних і спеціальних здібностей, інтересів, перспективних умов професійної підготовки і працевлаштування.5. Професійна адаптація — допомога молодій людині всебічно пізнати майбутнє, його професійне середовище. Актуальна вона на стадії освоєння професії.

54. – педагогічна вимога (пряма, опосередкована: прохання, натяк. Порада) Вимога -прохання ставиться тоді, коли між педагогом і учнями встановилися добрі взаємини, довіра і повага.Вимога-довір'я застосовується у вигляді різного типу доручень, як повага до учня.Вимога-схвалення використовується в тих випадках, коли учень домігся певних успіхів, а похвала педагога спонукає його до поліпшення діяльності.Вимога-натяк — це може бути жарт, докір, погляд або жест, звернений до учня чи класу, вони застосовуються тоді, коли для одержання бажаного результату потрібен незначний вплив.Вимога-умова ставиться учням тоді, коли для виконання бажаної для них діяльності їм необхідно спочатку зробити щось інше.Вимога-осуд полягає в негативній оцінці конкретних дій і~ вчинків учня і розрахована на гальмування небажаних вчинків та стимулювання позитивних.Найбільш різкою формою вимоги є погроза. Погроза має бути обґрунтованою, а невиконання вимог повинно призвести до реалізації погрози до кінця.

-громадська думка Громадська думка — відображення колективної думки, активна впливова сила в руках умілого вихователя. Для формування громадської думки вчитель залучає вихованців до колективного обговорення явищ і подій у житті класу, школи, привчає учнів давати їм принципову оцінку.

- привчання (аправи. Доручення) Учні щоденно вправляються у виконанні розпорядку дня, вимог шкільного режиму, у навчальній і трудовій діяльності. До застосування вправ педагог повинен підходити вдумливо і творчо, дотримуватися таких вимог: обґрунтованість необхідності вправ, доступність вправ, ЇХ систематичність, достатня кількість для формування певних навичок і звичок поведінки. Метод привчання має особливе значення у вихованні, учень повинен постійно дотримуватися певних вимог з перших же днів перебування у школі.

. –створення виховних ситуацій. Створення виховних ситуацій поділяються на дві групи: а) творчі прийоми: доброта, увага, піклування, пробудження гуманних почуттів, прояв засмучення, зміцнення віри в свої сили, довір'я, залучення до цікавої діяльності; б) гальмуючі прийоми: паралельна педагогічна дія, наказ, ласкавий докір, натяк, показна байдужість, іронія, розвінчання, прояв обурення, попередження, вибух.Для створення виховних ситуацій необхідно визначити умови, продумати свої дії і вчинки, викликати в учнів нові почуття, думки, позитивні мотиви.

1-й етап - попередня робота вихователя. Класний керівник визначає роль конкретної колективної творчої справи у загальній виховній роботі з класним колективом; комплексні виховні можливості колективної справи; конкретні цілі, завдання виховної роботи; розробляє 2—3 варіанти завдань для учасників колективної діяльності; доручення для творчих груп; аналізує можливості участі в колективній роботі батьків та інших представників класної спільноти.

2-й етап - колективне планування колективної творчої справи. Як правило, воно проходить у формі загального збору-старту, на якому керівник ставить перед учасниками проблемні питання-завдання: Для кого хочемо провести справу?На радість і користь кому? Як краще її провести? З ким разом? Кому брати участь? Де і коли провести запланований захід? 3-й етап - колективна підготовка справи. Група, яка керує проведенням цієї колективної творчої справи, організує безпосереднє виконання плану її підготовки підгрупами спільно зі старшими друзями, дорослими, батьками, шефами.4-й етап - проведення колективної творчої справи. Реалізується конкретний план, розроблений керівним органом з урахуванням пропозицій учасників справи.

5-й етап - колективне оцінювання творчої справи. На спеціально організованому зборі - «вогнику», присвяченому підбиттю підсумків роботи за минулий період, обговорюються спочатку в підгрупах, а потім спільно з усіма учасниками позитивні й негативні моменти підготовки і проведення колективної творчої справи. 6-й етап - виконуються ті рішення, що були прийняті на зборах колективу вихованців за підсумками колективної творчої справи, розробляються нові справи чи зустрічі, вивчається новий матеріал, проводиться певна пошукова робота в конкретному напрямі тощо.

55. Метою вивчення іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності з урахуванням комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння уміннями та навичками спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням мотивів, цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях.

56. Ціннісне ставл до сусп. І держави: патріотизм, національна самосвідоміст, розвинена правосвідомість, політична культура, куоттура між технічних відносин.

Дошк і мол вік: формування здатності дитини пізнавати себе як члена сімї, родини, дитячого колективу, як учня, жителя села, міста, виховання любові до сімї, школи, вудиці міста держави.

Підл вік: виховання патріотизму, що поєднує любов до власного народу з повагою до інших народів.

Старший шкільний вік:формування дієвого і відповідального патріотизму, працювати на благо Батьківщини, захищати її, виконувати її закони, володіти рідною і держ мовами.

1 клас

Бесіда “Та земля мила, де мати народила”.Тематичний зошит “Ми - українці”.Гра-подорож “У країні рідної мови”.Бесіда “Великий дім – держава.”“Правовий букварик”.Ранок “Мамин рушник”. Виставка “Рушник – оберіг дому”.Екскурсія “Вулицями рідного міста (села)”Сімейне свято “Традиції моєї родини”.

57.Переконання, особистісний приклад.

До найважливіших методів формування свідомості особистості відносять розповіді на етичні теми, пояснення, роз'яснення, лекції, етичні бесіди, умовляння, навіювання, інструктажі, диспути, доповіді. Ефективним методом переконання є приклад.

Розглянемо найбільш складні за змістом і застосуванням методи словесно-емоційного впливу: розповідь, роз'яснення, етичну бесіду, диспут і метод позитивного прикладу. Метод розповіді використовується передусім у виховній роботі з дітьми молодшого і середнього шкільного віку.

Бесіда відрізняється від розповіді саме тим, що педагог вислуховує і враховує думки, точки зору вихованців, будує свої взаємини з ними на принципах співробітництва, партнерства.

58. З метою формування в учнів професійного самовизначення потрібна система науково-практичної діяльності школи, сім'ї, підприємств, ПТУ, профорієнтаційних центрів, яка називається професійною орієнтацією. Вибір професії — один з головних життєвих виборів, який здійснює людина в юному віці. Він має велике значення як для самої людини, так і для суспільства. Вибір професії — це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі.

У сучасних умовах світ професій дуже рухливий: немала частина старих професій зникає, багато виникає нових спеціальностей. Наприклад, професійно-технічна освіта готувала спеціалістів з 1500 професій, а в останні роки — з шестисот. Спостерігається масова перекваліфікація. Професійна орієнтація у школі повинна врахувати перехід до більш престижних, цікавих і оплачуваних професій, тенденцій зростання зайнятості в невиробничій сфері. Учень повинен знати якомога більше професій, їх особливості, вміти порівняти свої можливості з вимогами професій до її носіїв.

Завданням профорієнтаційної роботи з учнями є їх підготовка до свідомого вибору професії.

Змістом профорієнтаційної роботи є:а) розкриття перспектив галузі, в якій учень має намір обрати професію;б) місце обраної ним професії серед інших професій певної галузі;в) перспективи вдосконалення своєї професії і свого професійного зростання;г) умови роботи з обраної професії;ґ) обсяг знань, умінь і навичок, яких вимагає обрана професія.

59. Спираючись на ідеал, приклад, норми, які склалися, вихованець часто може сам змінити свою по-ведінку і регулювати свої вчинки, що можна назвати саморегулюванням. Дуже ве-лике виховне значення в цьому випадку мають позитивні зразки і приклади поведі-нки та діяльності інших людей. Недарма зазначають, що для духовного розвитку особистості потрібно три умови: великі цілі, великі перешкоди і великі приклади.Ось чому в процесі формування особистісних якостей тих, хто навчається, широко застосовується позитивний приклад як метод виховання. Суть позитивного прикладу як методу виховання полягає у використанні

кращих зразків поведінки і діяльності інших людей для збудження в учнів праг-нення до активної роботи над собою, до розвитку й удосконалення своїх особистіс-них властивостей та якостей і подолання наявних недоліків. Окрім позитивних прикладів у виховній роботі використовуються також і

негативні. На них спираються, зокрема, тоді, коли йдеться про правове, антиалко-гольне та інше виховання, щоб показати недоцільність наслідування негативних явищ. Прийоми застосування таких прикладів: громадський осуд негативних про-явів у житті колективу; протиставлення аморальним вчинкам кращих зразків висо-коморальної поведінки; розкриття на конкретних і відомих учням прикладах нас-

лідків аморальної та асоціальної поведінки. Аналізуючи негативні факти з життя, слід прагнути, щоб у тих, хто навчається, сформувалося осудливе ставлення до

правопорушення, морально-правова стійкість до зла, наголошувати на шкідливості наслідування не гідного прикладу.

60. Змагання Тому, використовуючи змагання як метод, слід враховувати його позитивні і негативні впливи. В першому випадку цей метод є одним із важливих способів організації і згуртування школярів, стимулом розвитку моральної мотивації їх діяльності, в другому — усуває боротьбу за досягнення спільного успіху, передачу досвіду кращих усім, взаємодопомогу та співробітництво і, як результат, зумовлює розлад колективу.

Заохочення Досвід сімейного виховання свідчить, що правильне застосування заохочення дає більш ефективні результати, ніж покарання. Це пов'язано з тим, що заохочення викликає позитивні емоції, які сприяють формуванню таких якостей особистості, як почуття власної гідності , доброзичливість, дисциплінованість, чуйність, відповідальність та ін У практиці сімейного виховання існують різні форми заохочення: ввічлива посмішка, похвала, слова подяки, нагорода (поїздка за місто, відвідування виставки, квитки в кіно), подарунок та ін Головне, щоб заохочення було адекватно вчинку дитини, його віку і служила цілям виховання. Дорослим необхідно знати, що дитина потребує оцінки своїх дій. Зацікавлені ставлення з боку старших членів сім'ї, їх підтримка стимулюють діяльність дитини і тим самим сприяють формуванню хорошої поведінки. І, навпаки, якщо дитина не отримує своєчасного схвалення своєї поведінки, у нього з'являється почуття невпевненості у власних силах. Особливо важливо заохочувати зусилля в досягненні поставленої мети, прагнення своєчасно закінчити роботу.

Покарання Покарання - дуже сильний засіб впливу на дитину. Мабуть, саме неоднозначне серед усіх методів і прийомів виховання в їх класифікації. Покарання примушує відчути сором і каяття за свій вчинок. А ці почуття викликають невдоволення собою і бажання стати кращим. На жаль, у сімейному вихованні допускається багато помилок у застосуванні покарання. Батьки частіше карають дітей, ніж заохочують. Але свідомо маленькі діти вступають погано дуже рідко . Найчастіше це ненавмисні поведінку, яка зумовлена ​​браком знань, несформованістю моральних уявлень, відсутністю життєвого досвіду і т. п. Фізичні покарання легко можуть надломити психіку дитини, яка втрачає віру в себе, у справедливість дорослих, стає замкнутим. Нерідкі випадки, коли, боячись побоїв, діти тікають з дому і починають бродяжити. Фізичні покарання на все життя залишають гіркий слід у душі людини. Вони травмують психіку, стають причинами багатьох захворювань.

Макаренко: потрібно використовувати як заохочення так і покарання. Покарання має вирішувати конфлікти, а не бути базою для створення інших. А заохочення має ьути не матеріальним, а більш моральним.