49.Форми переживання емоцій і почуттів.

ВИДИ ЕМОЦІЙНИХ ЯВИЩ ТА ЇХ ПАРАМЕТРИ

АФЕКТ – психологічний стан, в основі якого лежить сильне, відносно короткочасне емоційне переживання. Це реакція на екстремальну ситуацію. Відмінними рисами афекту є його ситуативність, узагальненість, велика інтенсивність, незначна тривалість, бурхливість. Характеризується значними змінами в свідомості, втратою самоволодіння, змінами всієї життєдіяльності організму.

НАСТРІЙ – загальний, відносно невеликий за інтенсивністю, емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Йому властива дифузність, відсутність чіткого зв’язку з обставинами дійсності. Характеризується підсвідомістю та слабкою виразністю. Може бути радісним, сумним тощо.

СТРЕС – сильне емоційне збудження, а також сукупність стереотипних, філогенетично запрограмованих неспецифічних реакцій усього організму, що робить можливим підвищену фізичну активність. Виникає в скрутних, несподіваних та небезпечних ситуаціях. Сильні стреси порушують вегетатику, дезорганізують психіку, слабкі спонукають до дуже складної діяльності.

ПРИСТРАСТЬ – стійке, глибоке та сильне емоційне прагнення людини до певного об’єкта. Максимальний інтерес до предмета пристрасті.

50. Емоційні стани.

Емоційні стани - психічні стани, які виникають у процесі життєдіяльності суб'єкта і визначають не тільки рівень інформаційно-енергетичного обміну, але і спрямованість поведінки. Емоції керують людиною набагато сильніше, ніж це здається на перший погляд. Навіть відсутність емоцій це емоція, точніше ціле емоційний стан, який характеризується великою кількістю особливостей у поведінці людини. ОСНОВНІ емоційні стани, що виділяються в психології:

1) Радість

2) Смуток

3) Гнів

4) Страх

5) Подив

6) Огида.

52.Поняття про волю.

Воля – форма психічного відображення, що проявляється в здатності до вибору дій, пов’язаних з подоланням зовнішніх чи внутрішніх перешкод.

Функції:

1) спонукальна (здатність до мобілізації, активізації зусиль на шляху до досягнення мети;

2) гальмівна (стримування, спрямоване на зменшення мотивації, обмеження небажаної активності).

Воля є важливим компонентом психіки людини, нерозривно пов’язаної з мотивами, пізнавальними та емоційними процесами;

Вольові дії за своєю природою причинно зумовлені, виникають в процесі активної взаємодії з середовищем;

Вольові властивості (якості) особистості являють собою стійкі психічні утворення;

Вольова активність має складну психологічну структуру і включає в себе

1) ставлення до зовнішніх впливів;

2) мотивацію;

3) свідому саморегуляцію.

53. Ознаки вольової поведінки

Важливою умовою вольової поведінки є усвідомлення свободи здійснення дії, яка можлива при існуванні вибору. Якщо є вибір, то є відповідальність за вибране рішення. Вибір залежить від особистості, її характеру, можливостей, мотивів, рівня інформованості, здатності розбиратись у ситуаціях і передбачати їх розв’зання, а також нас-лідки прийняття рішення.

Можливість вибору забезпечує усвідомлення особистістю того, що вона сама визначає свою долю.

Власне вольову дію розуміють по різному:

1) дії на досягнення свідомо поставлених цілей. Вольові дії не від-межовані від широкого класу свідомих дій людини (Смірнов О.М., Леонтьєв);

2) дії, пов’язані з подоланням труднощів (О.В.Запорожець, Д.Б.Ельконін);

3) вольове зусилля є ознакою вольової дії (Корнілов, Селіванов). Для вольового зусилля специфічна напруга, яка є і при стресі.

Вольова дія – це вольове зусилля з напругою мобілізуючого характеру.

54. Теорії волі.

Воля як довільна мотивація.

Інтелектуалістична теорія волі. Згідно з цією теорією джерела волі - в уявленнях людини, які є необхідною складовою всіх психічних процесів. Свідомість людини сповнена уявленнями різної складності. Кожне з цих уявлень бореться за своє переважне становище у свідомості. Перемагають найбільш чіткі і ясні уявлення, які й дають початок вольовим процесом. Вольові прагнення виникають в процесі боротьби уявлень. Таким чином, уявлення, відіграють роль мотиву вольової дії. Головне у волі - зв`язок, який встановлюється між уявленням і самою дією. Воля розвивається в процесі переходу мотиву в дії.

Емоційна теорія

Єдина причина вольового акту - почуття.

В основі вольової діяльності лежить прагнення відчути або продовжити задоволення і уникнути страждання. Дії людини викликаються емоціями, які людина переживає в даний момент. Вольові прагнення виникають не там, де для людини все байдуже, а там, де оточення, думки і ідеї викликають почуття, що робить ці ідеї або привабливими або відштовхуючими.

Волюнтаристська теорія визначає волю особливою, надприродною силою. Згідно із вченням волюнтаризму, вольові акти нічим не визначаються, але самі визначають перебіг психічних процесів.