35.Мисленнєві дії та операції.

Мислиннєві операції –це порівняння, синтез, аналіз, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація тощо

Мисленнєві операції спрямовані на пізнавання об'єктів, а також контроль за виконанням перетворюючої функції. Мисленнєві операції взаємодіють між собою і взаємо-зумовлюють одна одну. Кожній з них відповідає операція, яка має протилежну за своїм характером функцію

Мисленнєві операції, розвиваючись і ускладнюючись у пізнавальному процесі, можуть виступати як мисленнєві дії.

Мисленнєві дії — це дії з об'єктами, відображеними в образах уявлень, уяви та в поняттях. Мисленнєві дії спрямовані на перетворення умов пізнання об'єкта, його образу, умов задачі тощо.

36.Логічні форми мислення.

Логічне мислення — здатність мислити точно й послідовно, не допускаючи протиріч в своїх міркуваннях, та вміння викривати логічні помилки. До форм логічного мислення відносять поняття, судження і умовиводи

СУДЖЕННЯ – форма мислення, в якій стверджується або заперечується наявність якихось зв’язків між предметами та явищами дійсності або їх властивостями та ознаками.

УМОВИВІД – форма мислення, при якій на основі деяких суджень робиться певний висновок у вигляді нового судження

ПОНЯТТЯ – форма мислення у вигляді слова або групи слів, яка відображає суттєві властивості, зв’язки та відношення предметів і явищ.

37.Класифікація та види мислення.

ВИДИ МИСЛЕННЯ.

ЗА ФОРМОЮ: предметно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне.

Наочно-дійове мислення - розв'язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. найбільш ефективне коли розв'язання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності.

Наочно-образне мислення виявляється в тому, що людина оперує образами предметів та явищ, аналізуючи, порівнюючи чи узагальнюючи у них істотні ознаки.

Словесно-логічне мислення (або абстрактне) відбувається у словесній формі за допомогою понять

ЗА ХАРАКТЕРОМ РОЗВЯЗАНИХ ЗАДАЧ: теоретичне і практичне. розрізняють теоретичне і практичне мислення за типом розв'язуваних завдань і залежних від цього структурних та динамічних особливостей. Теоретичне мислення - це пізнання законів, правил.

ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ ТА ОРИГІНАЛЬНОСТІ: репродуктивне, творче.

ЗА СТУПЕНЕМ РОЗГОРНУТОСТІ: дискурсивне, інтуїтивне.

38.Індивідуальні відмінності у мисленні людини.

Індивідуальні особливості проявляються в таких якостях розуму: глибина (здатність виділити суттєві ознаки), поверховість (відображення несуттєвих, випадкових ознак), гнучкість (вміння змінити припущення та обраних шлях вирішення), інертність, або ригідність (здатність мислити звичним способом), стійкість (постійне орієнтування на характеристики об’єкта), нестійкість (необґрунтований відхід від суттєвих характеристик), усвідомленість (розуміння та здатність виразити в слові), неусвідомленість (труднощі при мовному відображенні), самостійність (прагнення самостійно проаналізувати задачу, чутливість до підказок), наслідуваність (постійне копіювання відомих способів міркування), критичність (усвідомлюваний контроль за перебігом інтелектуальної діяльності), навіюваність (схильність до цілеспрямованого впливу іншої людини).

Ці якості розуму проявляються в: умінні бачити проблемну ситуацію; формулюванні й аналізі задачі; цілеутворенні; виробленні гіпотез; прийнятті рішення.

39.Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес

Уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Уява як особливий психічний пізнавальний процес знаходиться дещо осторонь від інших пізнавальних процесів, а разом з тим займає проміжне місце між сприйманням, мисленням та пам’яттю.

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом будь-якої людської діяльності.

Види уяви :

Активна

Пасивна

Репродуктивна уява

Конкретна уява

Абстрактна уява

Форми уяви :

аглютинація

гіперболізація

літота

схематизація

загострення

типізація.

40.Фізіологічна основа уяви.

Фізіологічною основою уяви, є зумовлена певною потребою реконструкція нервових зв'язків, які утворились в корі головного в процесі запам'ятовування. У здійсненні процесів уяви бере участь кора головного мозку та глибші його відділи, про що свідчить складність структури уяви та її зв’язок з емоціями.

Фізіологічні механізми:

1. Діяльність кори головного мозку.

2. Глибокі відділи мозку, а саме: гіпоталамо-лімбічна система та підкіркові ділянки мозку.

41.Прийоми (способи) створення образів уяви.

1. Аглютинація (склеювання) – це створення образів за допомогою комбінування частин та елементів інших образів.

2. Гіперболізація – це збільшення предметів чи кількості елементів в тому чи іншому об’єкті.

3. Літота – це зменшення величини образу або його частин, елементів.

4. Загострення, або акцентуація – підкреслення (акцентування) певних частин образу чи якостей.

5. Типізація – це виділення однорідних елементів в предметах, фактах, явищах.

6. Схематизація – це виділення та підкреслення рис схожості, зменшення елементів розбіжності (приклад – орнамент).

42.Класифікація та види уяви.

За метою: мимовільна (уява, яка не керується спеціально визначеною метою), довільна (образи, які людина створює вольовим зусиллям, довільно).

Залежно від характеру діяльності довільну уяву поділяють на: відтворюючу, або репродуктивну, - це створення образів, які відповідають певному опису, схемі, шаблону; творчу – це створення нових образів.

За активністю: активна уява (спрямована на виконання логічного або творчого завдання, проявляється як творча або відтворююча); пасивна уява (створення образів, які не втілюються в життя, вона може бути мимовільна – сни, довільна – марення, вигадки).

За змістом: художня уява (базується на чуттєвих образах), наукова (базується на плануванні досліджень, висуненні гіпотез), технічна (оперування образами просторових відношень).

Мрія – уява, спрямована на майбутнє.

Антиципуюча уява (передбачення) – здатність людини передбачати майбутні події.

43. Мрія, фантазія, ілюзія, сновидіння, галюцинації

Мрія - це уява бажаного майбутнього.

Фантазія – здатність створювати нові образи.

Ілюзія –неадекватне сприйняття реально існуючих предметів.

(Види ілюзій :Фізичні , Зорові,Фізіологічні, Афективні , Вербальні, Органічні. ).

Сновиді́ння— особливий період, стан сну, коли людина сприймає певну спроектовану мозком реальність, що може включати в себе всі типи відчуттів.

Галюцинації — несправжні сприйняття та уявлення, коли реального об'єкта в цей час немає. Так само, як ілюзії, вони пов'язані з аналізаторами кори головного мозку і бувають зоровими, слуховими, нюховими, смаковими тощо.

45.Роль уяви у різних видах творчості, розвиток уяви.

Уява – одна з провідних характеристик творчої особистості.

Творчість – це передусім процес створення нового продукту завдяки і сприйманню, і пам’яті, і мисленню, і, звичайно, уяві. В цьому переліку головне місце належить саме уяві, її глибині і яскравості.

Творча уява - вид уяви, спрямована на створення нових суспільно значущих образів, що становлять основу творчості.

Художня творчість починається з загостреної уваги до явищ світу і припускає "рідкісні враження", уміння їх втримати в пам'яті й осмислити. Важливим психологічним фактором художньої творчості є пам'ять.Творчий процес немислимий без уяви, що дозволяє комбінаційно-творчо відтворювати ланцюг представлень і вражень, що зберігаються в пам'яті.

У художній творчості беруть участь свідомість і підсвідомість, розум і інтуїція.

Умови формування уяви:

1. Досвід людини.

2. Залучення людини до різноманітних видів діяльності.

3. Розвиток інтересів.

4. Використання спеціальних прийомів розвитку уяви.

46.Поняття про емоції . Функції емоцій і почуттів.

Емоція – це безпосереднє тимчасове переживання, що відображає значущість діючих на людину явищ та ситуацій.

Ними переживає як людина, так і тварина.

Емоції і почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або утримують її від негативних вчинків.Людські емоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності.

За ступенем збудження чи заспокоєння розрізняють:

Стенічні емоції — підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф, страх, злість).

Астенічні емоції — характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).

За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють:

Позитивні емоції — (задоволення, радість, упевненість, повага, довіра, подяка та ін.).

Негативні емоції — (горе ,невдоволення, сум, нудьга, розпач, тривога, страх, жах, жалість, жаль та ін).

Функції емоцій та почуттів:

1. Сигнальна. Переживання виникають і змінюються у зв’язку з подіями, що відбувають в довкіллі чи організмі людини.

2. Регулююча. Стійкі переживання та реакції спрямовують поведінку людини, регулюють, дають можливість долати різноманітні перешкоди та досягати мети.

47.Види емоцій.

Види емоцій:

За характером: позитивні, негативні.

За дієвістю: стенічні; астенічні.

За задоволенням потреб: нижчі, вищі.

За опосередкованістю: прості (безпосередньо пов’язані з відчуттями, їх називають емоційним фоном відчуттів), складні (фундаментальні емоції, пов’язані з розумінням, їх виділяє Ізард: інтерес, здивування, радість, сміх, страждання, гнів, відраза та інші).

Виділяють також ситуативні (пов’язані з конкретною ситуацією, явищем) та узагальнені (переходять в емоційні стани) емоції.

48.Види почуттів.

Види почуттів:

За характером: позитивні, негативні.

За дієвістю: стенічні (активні) – активізують, підсилюють діяльність; астенічні (пасивні) – гальмують, пригнічують діяльність.

За задоволенням потреб: нижчі почуття (задоволення органічний потреб), вищі почуття (задоволення складних соціальних потреб, що виникають в процесі життя людини).

За спрямованістю вищі почуття поділяються на: моральні (визначають ставлення до себе та до інших людей), інтелектуальні (пов’язані з пізнавальною діяльністю), естетичні (почуття краси, гармонії), праксичні (пов’язані з трудовою діяльністю).

За суб’єктивною цінністю (за Додоновим): альтруїстичні (орієнтовані на допомогу іншим людям), комунікативні (пов’язані зі спілкуванням), глоричні (пов’язані зі захопленням, славою тощо), праксичні, романтичні (пов’язані зі необхідністю чогось нового, незвіданого, оригінального), гностичні (пов’язані зі пізнавальною діяльністю), естетичні, гедонічні (задоволення тілесного та душевного комфорту), акизитивні (пов’язані з накопиченням, колекціонуванням, збиранням), пугнічні (мобілізаційні, пов’язані із переживанням ризику, азарту).

За формою переживання: настрої (загальний емоційний стан людини), афект (сильне короткочасне збудження з втратою здатності до свідомої регуляції поведінки), стрес (стан напруги, нагадує афект, але стрес більш протяжний), фрустрація (переживання, які виникають унаслідок ущемлення потреб людини), пристрасті (стійкі почуття, які проявляються в прагненні до однієї мети чи об’єкту).