- •Факультет ветеринарної медицини Кафедра терапії, фармакології та клінічної діагностики,
- •Щоденник з навчальної практики дисципліна «ветеринарна фармакологія»
- •Факультет ветеринарної медицини Кафедра терапії, фармакології та клінічної діагностики,
- •Щоденник з навчальної практики дисципліна «Ветеринарна фармакологія»
- •Улько л.Г., кандидат ветеринарних наук, доцент кафедра терапії, фармакології та клінічної діагностики, імені професора а.Б.Байдевлятова
- •План практики:
- •Практичне виконання завдань:
- •Терези. Їх види. Техніка зважування. Теоретична частина. Для зважування використовують в основному:
- •Метрологічна характеристика терезів :
- •1.2. Техніка зважування на вагах
- •1. Сипких речовин.
- •Рідкі речовини (можна вимірювати несильнодіючі) :
- •Приблизні дози сипучих речовин (г):
- •Приблизні міри маси рідин (г):
- •Завдання:
- •Виконання завдання:
- •Виготовлення порошків. Теоретична частина.
- •Зважування
- •Здрібнювання
- •Особливості здрібнювання
- •Змішування
- •Просіювання
- •Дозування
- •Стерилізація
- •Упакування та оформлення до видачі
- •2.2. Тритурація (розглянути теоретично, усно, без виготовлення) .
- •1:100 - 1 Г тритурації відповідає 0,01 г отруйної речовини,
- •1:10 - 1 Г тритурації відповідає - 0,1 г.
- •2.2. Завдання:
- •3. Виготовлення простих мазей. Теоретична частина.
- •3.2. Завдання:
- •Виготовлення основних рідких лікарських форм. Теоретична частина.
- •Зверху, що нам потрібно
- •Знизу, що в нас є.
- •Розчинення антибіотиків.
- •1. Дозування антибіотиків буває в:
- •6. Основні препарати – аптечка ветеринарного лікаря. Фармакологічні групи препаратів, що часто використовують на практиці при різних патологіях або загрозливих симптомах:
- •7. Виробничі ситуації з поясненням механізму дії обраних препаратів.
- •Контрольні запитання:
- •Рекомендована література для виконання практики:
- •Ветеринарна фармакологія Технологія виготовлення лікарських форм
Здрібнювання
Ступінь дисперсності лікарських речовин в порошках має значення для досягнення певного лікувального ефекту, одержання рівномірної суміші ліків та забезпечення точності дозування. Лікарські речовини надходять до аптек у подрібненому стані, але їх розміри сягають від 70 до 1000 мкм.
Здрібнюють порошки за допомогою ступок з пестиками. Внутрішня поверхня ступки та зовнішня пестика не повинні бути глазурованими, що викликає ковзання і знижує якість здрібнення.
Для розтирання отруйних, летких та речовин, що утворюють пил, використовують спеціальні ступки з чохлами або звичайні, які закривають кружками із картону чи пластмаси, про діваючи через них пестик.
При механічному здрібненні одночасно відбуваються два процеси: роз'єднання частинок з прикладанням сили й збільшення дрібних під впливом їх взаємного притягування. Коли процеси роз'єднання і збільшення частинок досягають однакової швидкості, подальше здрібнення не має сенсу. Оптимальний термін здрібнення у речовин неоднаковий, але в середньому він становить 2-3 хвилини.
Особливості здрібнювання
У процесі роботи з важкопорошкованими засобами (камфора, стрептоцид, нафталін, борна кислота, йод, ментол, саліцилова кислота) - подразнює слизову носоглотки. Цукор перед здрібнюванням висушують при + 40-60°С і використовують підігріту ступку для попередження утворення грудочок і прилипання до стінок ступки.
При виготовленні складних порошків після зважування приступають до здрібнювання і змішування препаратів у ступці. Починають з речовини, що прописана в меншій кількості. Якщо доза її занадто мала чи вона налипає на стінку ступки (цинку окис, і магнію окис, магнію карбонат та ін.), то рекомендується спочатку затерти пори у стінці, подрібнюючи частину речовини, що виписана в рецепті в найбільшій дозі, або яка не грудкується. Втрати при цьому залежать від величини ступки і хімічної природи речовини.
Змішування
Застосовують при виготовленні складних порошків. Порядок змішування залежить від фізико-хімічних властивостей інгредієнтів та їх кількісних співвідношень. У першому випадку спочатку здрібнюють крупнокристалічні речовини, а потім дрібнокристалічні. Залежно від кількості у ступку вміщують речовини послідовно від меншої їх дози до більшої, щоразу одночасно подрібнюючи і змішуючи додану речовину з попередньою. Медикаменти краще і швидше подрібнюються разом, ніж кожний окремо з наступним змішуванням.
Маса внесеної чергової речовини при виготовленні складних порошків не повинна перевищувати тієї (тих), що вже знаходиться в ступці, в 20 разів. У протилежному випадку його додають порціями. Так само роблять, коли доводиться додавати менші кількості до великої: якщо їх співвідношення нижче 1:20, то першу речовину спочатку висипають у ступку не повністю і тільки після здрібнювання і змішування з другою додають її залишок.
Важкопорошковані речовини подрібнюють окремо, а потім змішують з іншими. В останню чергу в ступку додають дрібні порошки, оскільки їх присутність серед великих часток затрудняє процес здрібнювання. Під час роботи ступку притискають лівою рукою до столу, а в правій тримають пестик, роблячи рухами кисті без участі ліктьового суглоба і плеча товчіння речовин, розтирання і змішування. Ці маніпуляції продовжують доти, поки порошкова на маса стане однорідною за забарвленням. Під час здрібнювання і змішування масу порошку варто періодично зіскрібати зі стінок ступки шкребком з целулоїдної чи рентгенівської (після видалення емульсії) плівки, домагаючись зсуву її на дно і до нижньої частини стінок. Занадто тривале розтирання, сильний тиск на пестик спричиняють агрегацію часток і грудкування маси, що змішується, а тепло розтирання може викликати модифікацію речовини. Тиск на пестик при переході від здрібнювання до змішування повинен зменшуватися.
Для готування порошків із речовин, що мають специфічний запах (нафталін, йодоформ), виділяють окремі ступки. Цукор дуже чутливий до вологи і при найменших залишках його на ступці грудкується і міцно прилипає до стінок при розтиранні. Щоб уникнути цього, рекомендується попередньо висушувати його при температурі + 40-60°С і розтирати в підігрітій ступці.