Тема 12. Організація управління якістю продукції.
Якість – як економічна категорія, відображає сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти споживи людини відповідно до свого призначення.
Оцінка рівня якості продукції може виконуватися диференціальним або комплексним методами.
При застосуванні диференціального методу відбувається співставлення ідентичних показників якості нової продукції з ідентичними базовими показниками якості. Відносний показник обчислюється за формулою
де Ki — відносний показник якості;
Рі - значення одиничного показника якості оцінюваної продукції;
Ріб - значення одиничного базового показника якості.
При застосуванні комплексного методу застосовують комплексний показник якості, що визначається шляхом зведення воєдино окремих показників за допомогою коефіцієнтів вагомості кожного показника. При цьому може бути використана функціональна залежність:
,
де K0 — комплексний показник якості продукції; n — число показників, що враховуються; — коефіцієнт вагомості i-го показника якості; ki — відносний i-й показник якості.
Інтегральний показник якості продукції – відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції до сумарних витрат на її створення й експлуатацію або споживання.
де Е – сумарний корисний ефект від експлуатації продукції (термін корисного використання холодильника, пробіг вантажного автомобіля в тонно-кілометрах за термін служби до капітального ремонту і т.д.); Всум – сумарні витрати на створення продукції (розробка, виготовлення, монтаж і інші одноразові витрати); Векспл – сумарні експлуатаційні витрати (технічне обслуговування, ремонт і інші поточні витрати).
Під петлею якості відповідно до міжнародних стандартів ІСО розуміють замкнутий у виді кільця - життєвий цикл продукції, що включає наступні основні етапи: маркетинг; проектування і розробку технічних вимог, розробку продукції; матеріально-технічне постачання; підготовку виробництва і розробку технології і виробничих процесів; виробництво; контроль, іспити й обстеження; упакування і збереження; реалізацію і розподіл продукції; монтаж; експлуатацію; технічну допомогу й обслуговування; утилізацію.
До організаційних факторів підвищення якості належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.
Організація контролю якості складається:
- проектування і здійснення процесу контролю якості; - визначення організаційних форм контролю; - вибір і техніко-економічне обґрунтування засобів і методів контролю; - забезпечення взаємодії всіх елементів системи контролю якості продукції; - розробка методів і систематичному проведенні аналізу браку і дефектів.
Дефект — це кожна окрема невідповідність продукції вимогам, установленим нормативно-технічною документацією.
Брак — це дефектна одиниця продукції, тобто продукція, що має хоча б один дефект.
У залежності від характеру дефектів брак може бути виправним або невиправним (остаточним). У першому випадку виробу після виправлення можуть бути використані за призначенням, у другому — виправлення технічно робити неможливо або економічно недоцільно. Установлюються винуватці браку і намічаються заходи з його попередження.
Технічний контроль — це перевірка відповідності об'єкта встановленим технічним вимогам. Це складна і невід'ємна частина виробничого процесу.
Контролю піддаються:
- матеріали, що надходять на підприємство сировина, паливо, напівфабрикати, що комплектують вироби;
- вироблені заготівлі, деталі, готові вироби; - устаткування, оснащення, технологічні процеси виготовлення продукції.
Основні задачі технічного контролю складаються в забезпеченні випуску якісної продукції, у відповідності зі стандартами і ТУ; виявленні і попередженні браку; проведенні заходів для подальшого поліпшення якості виробів.
Статистичні методи управління якістю продукції припускають застосування статистичного регулювання технологічними процесами і статистичним контролем.
Статистичне регулювання технологічного процесу являє собою коригування параметрів процесу за результатами вибіркового контролю параметрів продукції, здійснюваного для технологічного забезпечення заданого рівня якості.
Статистичний контроль (а також вхідний контроль) — це вибірковий контроль якості виробів, заснований на застосуванні методів математичної статистики для перевірки відповідності якості продукції установленим вимогам. При цьому вибірковим називається такий вид контролю, коли рішення про якість продукції приймається за результатами перевірки однієї або декількох вибірок або проб з партії.
У коло заходів, визначених концепцією якості, поряд з вимогами споживачів поетапно були уведені вимоги таких груп за інтересами підприємства, як інвестори, співробітники, постачальники, суспільні об'єднання і суспільство в цілому. Паралельно з цим розпочато серйозні зусилля з інтеграції окремих підходів і методів менеджменту в загальну концепцію інтегрованого менеджменту. У зв'язку з цим підвищилося значення керівництва підприємством, орієнтованого на процес. Поняття «Загальний менеджмент якості» (TQM) і «Система загального менеджменту якості» (Total Quality Management System (TQMS)) є відображенням цієї фази розвитку управління якістю. Тотальна якість – Total Quality (TQ) – орієнтована на людей система менеджменту, метою якої є безперервне підвищення задоволеності споживачів при постійному зниженні реальної вартості продукції або послуг. TQ є загальним (тотальним) системним підходом (не окремою областю або програмою) і невід'ємною частиною стратегії верхнього рівня. TQM – це і всеосяжна філософія адміністрування, і зведення інструментів і методів для її застосування.