Тема 11. Організація виробничої інфраструктура підприємства.

Основне завдання ремонтного господарства – забезпечення безперервної експлуатації устаткування шляхом систематичного технічного обслуговування, виконання ремонтних робіт і своєчасної технічної діагностики при мінімальних витратах на ремонт та обслуговування.

Під системою ремонту розуміється сукупність взаємозалежних положень і норм, що визначають організацію і виконання ремонтних робіт на підприємстві. Існує кілька систем організації ремонту устаткування. В основу кожної з них закладається певний принцип. Він стосується, насамперед, періодичності виконання ремонтів і технічного обслуговування. Найбільш широко поширені три системи.

1. Система ремонту устаткування «за відмовленнями» передбачає виконання ремонтів у випадку відмовлень роботи устаткування.

2. Система післяоглядового ремонту. При використанні цієї системи рішення про проведення ремонту приймається після одночасного технічного огляду устаткування, на базі якого визначаються строки та обсяг ремонтних робіт.

3. Система періодичного ремонту передбачає виконання ремонтів через чітко регламентовані проміжки часу.

4. Система планово-попереджувального ремонту (ППР). При використанні цієї системи ремонту заздалегідь виконується комплекс організаційних та технічних заходів щодо вивчення і контролю зносу деталей і вузлів машин, по догляду, нагляду і за всіма видами ремонту, що проводяться за раніше розробленим планом з метою підтримки обладнання в робочому стані для попередження великого зносу устаткування, тривалих простоїв, великих витрат на ремонт і аварії.

Форми організації ремонту обладнання: централізована, децентралізована, змішана.

• Попередження;

• Плановість;

• Своєчасність.

Система ППР включає в себе наступні види ремонтних робіт: технічний догляд, поточний ремонт, міжремонтне обслуговування, середній ремонт, капітальний ремонт.

Технічний догляд, поточний ремонт, міжремонтне обслуговування здійснюється персоналом цеху, де встановлено обладнання за раніше встановленим графіком.

Комплекс заходів з технічного догляду, поточного ремонту на основі яких встановлюються строки ремонту; усунення дрібних неполадок і дефектів, що виявлені при огляді і в період роботи обладнання; догляд за обладнанням, утримання в чистоті робочого місця; проведення найпростіших ремонтних робіт з усунення дрібних дефектів обладнання.

Міжремонтне обслуговування заклечається в нагляді за виконанням правил технічної експлуатації обладнання, а також в своєчасному усуненні дрібних неполадок і дрібних механізмів.

Середній ремонт обладнання включає наступні види робіт: перевірка всіх механізмів машини з її частковим розбиранням; ремонт окремих вузлів з заміною деталей, стан яких до моменту ремонту не відповідає технічним умовам; роботи з модернізації машини в обсязі, що передбачений за планом; перевірка кріплення вузлів і механізмів машин, а також опробування машини на ходу після ремонту.

Капітальний ремонт обладнання включає наступні роботи: заміна та реставрація всіх зношених вузлів та деталей машини; регулювання всіх приборів автоматики і управління; фарбування окремих частин або всієї машини.

Методи організації ремонтних робіт: поточно-вузловий, стендовий та секційний.

Обладнання, що експлуатується на підприємствах легкої промисловості, відрізняється за призначенням і конструкцією, має неоднакову трудомісткість ремонтних робіт. В зв’язку з цим для спрощення розрахунків при плануванні ремонтного господарства вводиться поняття „категорія ремонтоскладності” і „ремонтна одиниця”. Це дозволяє виразити трудомісткість ремонту різного обладнання в однакових одиницях.

Річний обсяг ремонтних робіт в одиницях ремонтоскладності (Q_рс) визначається за формулою:

,

де і – індекс групи однотипового обладнання;

т – кількість груп однотипового обладнання;

j – індекс виду ремонтних робіт;

п – кількість видів ремонтних робіт;

М_і – кількість машин в і-тій групі;

r_i – категорія ремонтоскладності машин і-тої групи;

П_іj – тривалість міжремонтного циклу (періоду) для j-того виду ремонту обладнання і-тої групи, міс.

При плануванні чисельності робочих, що зайняті ремонтним обслуговуванням, необхідно визначити обсяг ремонтних робіт в одиницях трудомісткості окремо за верстатними і слюсарними роботами в одиницях трудомісткості окремо за верстатними Q_верст та слюсарними Q_слюс роботами за формулами

;

;

де N_jверст – норма часу верстатних робіт на одиницю ремонтоскладності при проведенні j-того виду ремонтних робіт, год;

N_jслюс – норма часу слюсарних робіт на одиницю ремонтоскладності при проведенні j-того виду ремонтних робіт, год;

N_jслюс – норма часу інших робіт на одиницю ремонтоскладності при проведенні j-того виду ремонтних робіт, год.

На основі річного обсягу слюсарних і верстатних робіт потрібна кількість ремонтних робітників визначається за формулами:

;

;

,

де Ч_верст – чисельність верстатників;

Ч_слюс – чисельність слюсарників;

Ч_ін – чисельність інших робітників;

Д_р – кількість робочих днів в плановому періоді;

Т_зм – тривалість зміни;

К_з – коефіцієнт завантаження верстатів.

Міжремонтне обслуговування здійснюється цеховими робітниками. Їхня чисельність визначається за формулою:

,

де Ч_м/р – чисельність робітників, що здійснюють міжремонтне обслуговування;

Н_м/р – норматив міжремонтного обслуговування на одного робітника в одиницях ремонтоскладності.

Потреба в металообролюючому обладнанні визначається за формулою

,

де К_ - потрібна кількість верстатів -того виду;

 - питома вага -того виду верстатних робіт, %.

Енергетичне господарство підприємств легкої промисловості складається з електростанцій (електропідстанції), котельної, трансформаторної підстанції, електроремонтного цеху, електричних, теплових мереж, пароперегрівачів, компресорних установок.

Велике значення для правильної організації енергетичного господарства мають графіки споживання енергії. Графіки будуються на базі оперативних планів-графіків основного виробництва (графіків руху напівфабрикату у виробничому процесі, розкладу роботи операцій, ділянок цехів та інших підрозділів підприємства). Вони дозволяють виявити не тільки зміни у споживанні енергії підприємством в окремі періоди часу, але і максимальну потребу в енергії в окремі періоди робочої зміни та доби.

Потреба в електричній енергії визначається окремо для технологічних цілей (технологічна), для приведення в рух обладнання (рухової) и для освітлення (освітлювальної).

Потреба в технологічній енергії визначається за формулою

,

де Е_т – потреба в технологічній енергії;

і – індекс виду продукції;

т – кількість видів продукції;

В_і – річний обсяг виробництва і-того виду продукції;

N_еі – планова норма витрат електроенергії на одиницю і-того виду продукції.

Потреба в руховій енергії визначається з наступної залежності

,

де Е_р – потреба в руховій енергії;

п – кількість змін роботи за день;

j – індекс виду приймачів енергії;

М_j – встановлена потреба двигунів j-того виду;

К_ве – коефіцієнт використання електроенергії.

Потреба в освітлювальній енергії виконується за формулою

,

де Е_р – потреба в освітлювальній енергії;

і – індекс групи світильників однакової потужності;

т – кількість груп світильників однакової потужності;

q_i – кількість світильників в і-тій групі;

W_i – потужність світильників і-тої групи, Вт;

Т_і – тривалість горіння світильників і-тої групи в день.

На основі проведених розрахунків складається баланс електричної енергії. В витратній частині балансу показуються витрати електроенергії на потреби підприємства, а в дохідній частині – джерела покриття потреби.

Потреба в тепловій енергії визначається окремо для технологічних цілей (технологічної) і опалення (опалювальної).

Потреба в технологічній тепловій енергії визначається за формулою

,

де Т_т - потреба в технологічній тепловій енергії;

і – індекс виду продукції;

т – кількість видів продукції;

В_і – річний обсяг виробництва і-того виду продукції;

N_ті – планова норма витрат теплової енергії на одиницю і-того виду продукції.

Норма витрат теплової енергії N_ті визначається як сума поопераційних питомих норм витрат N_іj на потоках і в підрозділах підприємства на технологічні потреби (підігрів і підтримка необхідної температури робочих рідин, робочих органів машин і апаратів тощо):

,

де і –індекс операції;

j – кількість операцій.

Питома норма витрат теплової енергії на певній j-тій операції визначають за формулою

,

де с_j – тепломісткість маси, що підігрівається (рідини, обладнання, повітря тощо), кДж/(кг·К);

g_i – маса, що підігрівається, кг;

t⁰_пj і t⁰_кj – початкова і кінцева температура маси, що підігрівається, град;

r – втрати теплової енергії, %.

Потреба в опалювальної тепловій енергії Т_о визначається в залежності від тривалості опалювального сезону Т_оп, обсягу будівлі, що опалюється, V, питомої витрати тепла на одиницю обсягу будівлі, що опалюється, за добу при різних величинах q розрахункових температур повітря всередині будівлі і зовнішнього повітря 1 ^оС температури всередині будівлі t⁰_в і середньої температури зовнішнього повітря t⁰_з:

.

Виробничий процес на підприємствах легкої промисловості супроводжується переміщенням значної кількості різних вантажів.

Організація транспортного господарства включає в себе вирішення наступних питань:

• складання відомості і схеми вантажопотоків;

• вибір системи організації роботи транспортних засобів;

• вибір найбільш економічних видів транспортних засобів;

• розрахунок необхідної кількості транспортних засобів;

• складання графіків роботи транспорту.

Вантажообіг підприємства – загальна кількість вантажів, що потрібно перемістити за одиницю часу.

Вантажопоток підприємства – кількість вантажів, що переміщаються в певному напрямку між окремими пунктами завантаження і розвантаження.

Для маятникових маршрутів потрібна їхня кількість С_п.м розраховують за формулою:

,

де Q – маса вантажів, що потрібно перевезти;

L – відстань між пунктами перевезень;

v – середня швидкість руху транспортних засобів;

t – тривалість завантажувально-розвантажувальних операцій впродовж рейсу;

q – вантажопідйомність транспортного засобу;

α – коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу;

T – час роботи транспорту;

P – відсоток втрат робочого часу при використанні транспортного засобу;

К_н.в. – коефіцієнт нерівномірності використання транспортних засобів.

Для кільцевих маршрутів кількість транспортних засобів С_п.к визначають за формулою:

,

де т – кількість пунктів, що обслуговуються.

Кількість транспортних засобів неперервної дії С_н визначають за формулою:

,

де Q_год – кількість вантажу, що перевозиться впродовж години;

q_год – продуктивність транспортного засобу за годину.

Основне призначення складського господарства підприємств – забезпечення збереження різних матеріалів і своєчасне постачання ними виробництва. Складське господарство повинно бути організовано таким чином, щоб витрати на завантажувально-транспортних і внутрішньо складських операціях були мінімальними, а складські приміщення при цьому використовувалися ефективно.

Організація складського господарства включає: визначення номенклатури і типу складських приміщень, раціональне розміщення їх на території підприємства, проектування, будівництво і обладнання складських приміщень, визначення порядку їхньої роботи.

Загальна площа складських приміщень складається з корисної, що зайнята безпосередньо під зберігаємим матеріалом, оперативною, необхідною для забезпечення нормальної роботи складу, і конструктивною, що визначається конструктивними особливостями будівлі.

У відповідності з першим способом для розрахунку потрібної корисної площі складу визначають за формулою:

,

де S_кор – корисна площа складу;

z_max – маса максимального розміру запасу, що потрібно зберігати;

g_доп. – допустиме навантаження на 1 м2 корисної площі.

Допустиме навантаження визначається за спеціальними таблицями в залежності від виду зберігаємих матеріалів і конструктивних особливостей будівлі.

Загальна площа складу S_заг. визначається за формулою:

,

де К_в.п. – коефіцієнт використання загальної площі складу.

Розрахунок оперативної площі ведеться або за окремими її елементами, або укрупненим способом, виходячи з відношення корисної і загальної площі складу.

Площу під службові та побутові приміщення виділяють у відповідності з встановленими нормами на одного робітника складу.