Тема 2. Системна концепція організації виробництва.

Система – це певна сукупність пов’язаних між собою елементів, що утворюють ціле, яке наділене якісними характеристиками, яких не мають його складові елементи.

Що стосується підприємства як системи, то воно являє собою сукупність взаємопов’язаних основних та допоміжних цехів. Якщо виключити зі складу підприємства одного цеху, то це порушить цілісність підприємства, приведе до диспропорції у виробництві і порушенню міжвиробничих зв’язків.

Виникнення виробничої системи зумовлене виникненням чи формуванням на ринку попиту на продукцію, яка задовольняє потреби споживача. Тому виробнича система повинна орієнтуватися на тривале існування і тривале задоволення споживчого попиту.

Матеріально-технічні ресурси беруть участь у процесі виробництва в натурально-речовинній формі як засоби і предмети праці.

Трудові ресурси беруть участь у процесі виробництва як фізична і психічна енергія людей, що володіють спеціальними знаннями, навичками і досвідом у використанні засобів і предметів праці.

Фінансові ресурси беруть участь у виробничій діяльності підприємства в грошовій формі.

Матеріально-технічні і трудові ресурси мають натуральну і вартісну оцінку, а фінансові — тільки вартісну.

Виробничі ресурси підприємства визначають його виробничий потенціал, а рівень їхнього використання — можливості досягнення цілей його діяльності.

Системний підхід до організації виробництва зводиться до розгляду виробництва як цілісно складної динамічної системи в поєднанні з процесами організації, що проходять всередині виробництва.

Етапи системного підходу до організації виробництва:

1. Чітке визначення мети.

2. Розробка альтернативних варіантів рішень.

3. Визначення критерію для оцінки відповідності альтернативних варіантів вирішення поставленої мети.

4. Вибір найкращої альтернативи (варіанту вирішення).

5. Реалізація рішення.

Тема 3. Підприємство як об’єкт вивчення курсу.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інсти­тут має певну сукупність економічних, організаційних і юри­дичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт права. Закон визначає, що підприємство є основною організацій­ною ланкою народного господарства України. Ця організа­ційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єдну­ють свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Закон також визначає, що підприємство – це господарю­ючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт по­лягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудо­вим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює вироб­ничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому зако­ном порядку для здійснення господарської діяльності з ме­тою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, ро­ботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, с юридичною особою, мас самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках.

Процес управління складається з наступних функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

Функція планування пов'язана з прийняттям рішення щодо цілей бізнесу і дій для досягнення цих цілей.

Функція організації складається в створенні певної структури для виконання стратегічних і тактичних планів підприємства.

Задача функції мотивації полягає в тому, щоб працівники добре виконували трудові обов'язки і завдяки цьому мали можливість задовольняти свої матеріальні і духовні потреби.

Функція контролю спрямована на своєчасне виявлення відхилень у виконанні первісного плану і вживання діючих заходів для виправлення ситуації.

Підприємство як юридична особа має певну організаційно-правову форму.

Господарські товариства. Об'єднання учасників підприємницької діяльності, партнерів для спільного бізнесу називають товариством. Участь партнерів у товаристві прийнято скріплювати письмовою угодою, чи договором. З метою більш тісного і міцного союзу товариство оформляється як підприємство. Товариство дозволяє з'єднати не тільки зусилля, але і капітали його учасників. Обличчя, що створюють господарське товариство, іменуються його засновниками. Кожний з них вносить визначений вклад у товариство і стає його учасником. Первісний внесок називають статутним чи складовим капіталом.

Товариства з обмеженою відповідальністю. Головна ознака, що визначила назва і складає одне з найважливіших переваг товариства з обмеженою відповідальністю, полягає в тому, що учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть відповідальність по зобов'язаннях, прийнятим на себе таким суспільством, тільки в межах своїх внесків у капітал суспільства. Саме в цьому змісті відповідальність суспільства обмежена. Як установчі документи такого суспільства виступає статут і установчий договір.

Акціонерні товариства. Акціонерним називається господарче товариство, статутний капітал якого поділяється на визначене число акцій. Учасники відкритого акціонерного товариства можуть чи продавати передавати свої акції без згоди інших акціонерів цього суспільства. У закритому акціонерному товаристві акції розподіляються тільки серед чи засновників іншого заздалегідь визначеного кола обличчя. Головна особливість відкритого акціонерного товариства полягає в тому, що його майновий і грошовий капітал формується шляхом відкритого, вільного продажу своїх акцій. Акціонерні товариства відкритого типу представляють одну з найбільш розповсюджених і цивілізованих форм організації колективного бізнесу.

Кооперативи і малі підприємства. Майно кооперативів формується на частковій основі за рахунок внесків його членів, вироблених у грошовій і матеріальній формах.

Об'єднання підприємців. Великомасштабному бізнесу властиві форми організації, в основі яких лежить об'єднання підприємств, фірм у сукупні структури.

Корпорація - це акціонерне товариство, що поєднує діяльність декількох фірм для досягнення їхніх загальних цілей чи захисту привілеїв.

Господарські асоціації - договірні об'єднання підприємств і організацій, створювані для спільного виконання однорідних функцій і координації загальної діяльності.

Концерни - форма договірних великих об'єднань звичайно монопольного типу, що дозволяє використовувати можливості великомасштабного виробництва, комбінування, кооперування, завдяки наявності виробничо-технологічних зв'язків.

Холдингові компанії характеризуються тим, що вони мають контроль над іншими компаніями або за рахунок володіння їх акціями і грошовим капіталом, або в зв'язку з правом призначити директорів підконтрольних компаній.

Консорціум - тимчасове добровільне об'єднання підприємств, організацій, утворене для рішення конкретних задач і проблем, здійснення великих інвестиційних, науково-технічних, соціальних, екологічних проектів.

Як самостійний господарюючий суб'єкт підприємство має господарську, організаційну і юридичну самостійність. Воно самостійно визначає вид продукції, що випускається, послуг, виконуваних робіт, що користуються ринковим попитом.

Юридична самостійність означає, що підприємство має права юридичної особи.

Підприємство – це статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господар­ського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено.

Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно – основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності або повного господар­ського відання).

Підприємство є самостійним суб'єктом права.

Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєст­рації.