45. Просте ускладнене речення.

Ускладненими вважаються такі речення, до складу яких належать однорідні члени речення, відокремлені члени речення, звертання, вставні й вставлені компоненти. Ці речення в структурному відношенні не однотипні.

Спільна їх ознака - вони мають одну граматичну (предикативну) основу, в них виникають додаткові смислові і синтаксичні відношення. Так, вставні слова виражають модальні значення достовірності, невпевненості тощо; відокремлені члени надають реченню значення додаткової обставинності (причини, часу, місця, мети), пояснення, включення, виключення, уточнення: У драмі людській небагато дій: Дитинство, юність, молодість і старість (Л. Костенко); Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава - заповідь моя (Т. Шевченко); Певно, це і є велике щастя: В садженцях побачить мудрий ліс (П. Дорошко); На північ від Богуслава, в урочищі Маслів Став, жив хутором старий козак Добридень (77. Панч).

Граматичними показниками ускладнення виступають сполучники (тобто, а саме, хоч, як, та й), похідні прийменники (крім, попри, замість, завдяки), інші службові слова (наприклад, зокрема, у тому числі), а також інтонація і порядок слів: На Маковея збирають люди усяку городину, а саме: мак, кріп, цибулю, часник, моркву, соняшник, редьку... (А. Кримський); В Січі, брати, крім наук, Єй забави, жартів гук (О. Шпитко).

Ускладнювал ьна частина - це засіб виокремлення важливих у смисловому й стилістичному відношенні компонентів речення.

Речення з однорідними й відокремленими членами становлять центральну ланку ускладнених конструкцій.

46. Поняття про відокремлені члени речення.

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. В усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знаками. За своїм значенням відокремлені члени речення наближаються до простих речень.

Відокремленими можуть бути лише другорядні члени речення — означення (зокрема прикладки), обставини, додатки. Головні члени речення не відокремлюються. У вимові відокремлені члени речення виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі комами, іноді — тире (переважно в кінці речення). Другорядні члени речення відокремлюються у таких випадках: 1) коли цьому сприяє незвичний порядок слів у реченні; 2) коли другорядний член вносить у речення додатковий відтінок причини або протиставлення; 3) коли другорядні члени поширюються залежними словами; 4) Коли другорядні члени мають уточнювальне значення; 5) коли другорядні члени (означення, обставини) виражені дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом.

47. Відокремлені означення. Умови та засоби виділення відокремлених означень.

48. Відокремлені прикладки. Умови та засоби відокремлення прикладок.

Означення і прикладки можуть відокремлюватися на письмі розділовими знаками, а в мовленні — інтонацією, якщо: 1) вони (непоширені й поширені) відносяться до особового займенника (Там він, клятий, і загине); 2) вони поширені та стоять після означуваного слова, вираженого іменником (Причаїлися гори, заворожені красою ще ніколи не бачених степів (О. Гончар)); 3) поширене означення стоїть перед означуваним словом і має додаткове значення причини (Обізнаний з багатьма європейськими літературами, М. Рильський збагатив українську культуру майстерними перекладами класичних творів); 4) непоширені означення стоять після означуваного слова, а перед ним уже є означення (По стеблинці повзло крапчасте сонечко, кволе, передосіннє); 5) означуване слово та прикладки або означення відокремлені в реченні іншими членами (У світлиці на столі, обставлений свічками з чистісінького воску, красувався коровай (Гр. Тютюнник)). 6) означення або прикладка відносяться до члена, який відсутній у реченні, але відновлюється з контексту (Похмурий і задумливий, мимоволі забрів до лісових хащів); 7) непоширені прикладки стоять після означуваного слова, вираженого власним іменником (Митрик, восьмилітній хлопчик, вибіг на вулицю з курної хати (М. Коцюбинський)). Виняток становлять ті непоширені прикладки, які зливаються з власною назвою за змістом і у вимові і пишуться з нею через дефіс (Діти впізнали Андрія-коваля).

Відокремлені означення на письмі виділяються комами, а іноді — тире. Тире ставиться у випадку, коли декілька відокремлених (узгоджених і неузгоджених) означень або прикладок стоять у кінці речення (Перед очима в Маланки стала левада — зелена, весела, над річкою (М. Коцюбинський)).

Прикладка зі сполучником як може бути відокремлена і невідокремлена. Відокремлюється вона, якщо має відтінок причиновості (Франко, як учений, етнограф і фольклорист, усе життя цікавився народною творчістю). Якщо такого додаткового значення немає і прикладка характеризує предмет з якогось одного боку або показує, у ролі кого або чого він виступає, то така прикладка з як не відокремлюється (Дерево як будівельний матеріал має велике значення у промисловості).

Відокремлюються у вимові й на письмі прикладки, які уводяться до речення словами родом, за походженням, на ймення, на прізвище, особливо, чи, або, наприклад, так званий (Ой, був на Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. тв.)).

При відокремленій прикладці ставиться кома. Тире ставиться у випадку, коли відокремлена поширена прикладка має особливе смислове навантаження й у вимові виділяється довгою паузою (Унизу, як величезне біле покривало, простяглась північна пустиня — тундра).