51. Речення, ускладнені вставними конструкціями.

52. Поняття про вставлені речення та засоби їх виділення на письмі.

Вставні слова та словосполучення — це слова та сполучення слів, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до повідомлюваного (Може, ви чули, як пахне земля?). Вставні слова не є членами речення. Виділяють кілька груп вставних слів та словосполучень за значенням: 1) ті, які виражають упевненість або невпевненість у вірогідності повідомлення (напевно, дійсно, справді, авжеж, безперечно, без сумніву, можливо, мабуть, здається, може, очевидно, треба думати); 2) ті, які виражають почуття мовця (на щастя, на жаль, як на зло, нівроку, соромно сказати, навдивовижу); 3) ті, які виражають увічливість або використовуються для пожвавлення бесіди (пробачте, майте на увазі, вибачте, будь ласка, дозвольте, вірте, чуєте, знаєте, даруйте на слові, між нами кажучи); 4) ті, які вказують на джерело інформації (кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, гадаю, по-моєму); 5) ті, які вказують на послідовність викладу думок, забезпечують зв’язність тексту (по-перше, по-друге, до речі, з одного боку, з другого боку, крім того, отже, між іншим, зрештою, нарешті, таким чином).

Ніколи не бувають вставними слова майже, навіть, мовби, нібито, причому, приблизно, притому, при цьому, все-таки, саме, якраз, просто, тобто, адже, буквально, принаймні, особливо, отож, тож, тільки.

Вставні речення виражають ті самі значення, що й вставні слова та словосполучення. Вставними реченнями мовець може висловлювати додаткові повідомлення, побіжні зауваження або уточнення основної думки речення (Один купець, — забув, як звати, — із ярмарку багато грошей віз (Л. Глібов)).

На письмі вставні слова і словосполучення виділяються комами. Інтонація і значення, яких вставні слова набувають у складі речення, допомагають відрізнити їх від невставних (Пор.: Видно, доведеться заночувати десь у дорозі. — Видно шляхи полтавські і славну Полтаву).

Вставні речення, які несуть додаткове повідомлення або пояснення до основного змісту речення, здебільшого виділяються дужками (І хіба не безглуздо, що через оці його лисі з’їжджені скати (ніяк не може добитися нових!) десь там мусять загинути люди (О. Гончар)). Невеликі вставні конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають із ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире (За вікном — згори було видно — шуміло, вирувало залите сонцем місто (С. Скляренко)). Комами з тире відокремлюються від інших членів основного речення вставні конструкції тоді, коли на місці розриву мала б стояти кома (Є люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатись, й мислити, й шукать (М. Рильський)).

53. Поняття про складне речення. Класифікація складних речень.

Складним називається речення, яке складається з двох або кількох простих речень, поєднаних в єдине смислове та інтонаційне ціле. Компоненти складного речення простими реченнями називаються умовно, оскільки, будучи подібними до них за будовою, в складному реченні вони втрачають свою смислову самостійність та інтонаційну закінченість, які характерні для простого речення: Сміялося весняне сонцеві вели свою одвічну і золототкану пісню веселі бджоли (Ю. Збанацький). Осінній ліс був легкий і прозорий од жовтого листя, яке вже почало опадати, та від білого проміння (Є. Гуцало).

Складні речення, як і прості, виконують у мові комунікативну функцію і поряд з простими реченнями вони є досконалим засобом формування, вираження й повідомлення думки.

Проте на відміну від простих речень вони мають два і більше предикативних центри і, отже, значно складнішу граматичну структуру, оскільки будівельним матеріалом для складних речень є прості речення, тоді як для простих речень — слова і словосполучення.

За характером відношень між частинами складного речення і з урахуванням засобів їх зв’язку складні речення поділяються на складносурядні, складнопідрядні і безсполучникові, які становлять три основні типи складних речень.

Складносурядним називається таке складне речення, частини якого поєднані як рівноправні і пов’язані між собою сурядними сполучниками.

Частини складносурядного речення характеризуються відносною самостійністю, рівноправністю, незалежністю.

Складнопідрядним називається речення, в якому частини поєднані як нерівноправні, причому одна частина, яка називається підрядною, підпорядкована іншій, що є головною.

У сучасній українській мові найбільш поширеними є складнопідрядні речення, які складаються з двох предикативних частин — головної і підрядної.

Безсполучниковим називається таке складне речення, в якому його частини поєднуються в єдине ціле без сполучників і сполучних слів, а тільки за допомогою інтонації.