29. Музика19ст.:формування самобутньої композиторської школи(Семен Гуляк-Артемовський,Микола Лисенко та ін.).

Му́зика —це музичні звуки з певними ритмами. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками.Джерелами такого звуку можуть бути: людський голос, музичні інструменти, електричні генератори тощо. Розвиток європейської музики кінця 18 — початку XIX століття проходить під впливом Великої французької революції,породжує цілу хвилю масово-побутової музики (марші, героїчні пісні).В композиторській творчості 19 століття формується в музиці романтизм.Характерні риси: загострена увага до емоційного світу людини, індивідуалізація та драматизація лірики, протиставлення особистості дійсності, ідеал йде попереду реальності, інтерес до національної своєрідності, звернення до історичних, легендарних та народно-побутових сюжетів.Спостерігається активне становлення нових національних музичних культур — польської (творчість Шопена), угорської (Ліст), норвезької (Е.Гріг), чеської ( Дворжак), пізніше — української ( Лисенко).

З середини 19 століття виникає жанр оперети. У професійній творчості виділяється самостійна лінія «легкої музики». (напр. вальси І.Штрауса). Народжується естрадна музика, як самостійна галузь музичної діяльності. Семе́н Степа́нович Гула́к-Артемо́вський— український композитор, співак, баритон (бас-баритон), драматичний артист, драматург, автор однієї з перших опер на україномовне лібретоопери«Запорожець за Дунаєм». Лібрето пишеться у віршах, переважно римованих.Надзвичайно прекрасний голос,який вирішив його долю. на його талант звернув увагу Михайло Глинка, який шукав виконавця для щойно написаній опері і взяв його з собою до Петербурга.На зібрані кошти відправляє його закордон до Франції,а згодом Італії де свій талант розвиває.В 22 роки був талоновитий виконавець.Виконавиць «Ой на горі женці жнуть»-народна історична пізня на козацький мотив.

Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко(18420322) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, громадський діяч.До найвідоміших творів Лисенка належать опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка».Його дуже приваблювали твори Тараса Шевченко і тому саме на цих творах він складав романси,хори.Займав посаду педагога з фортепіано в інституті шляхетних дівчат.Згодом відкрив власну музично-драматичнку школу.Виступав зі своїми концертами по всій Україні.Зібрані кошти пожертвував студентам Києвського университету,які були віддані у солдати для антиурядових демонстрацій.Народився в 1842-1912р. с Гриньки,Полтавська обл.,а похованний на Байковому кладовищі у Києві.

30.Класики української музики початку20ст:Леонтович,Стеценко,Степовий

Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними й виконуються всіма українськими хорами в Україні і діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був одним з перших серед майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю руху голосів, ювелірною шліфовкою деталей. Леонтович вдало використав традиції імпровізаційності в творчості українських кобзарів, які кожну нову строфу тексту пісні інтерпретували по-новому. Найвищим досягненням композитора вважаються пісні «Щедрик» та «Дударик», в яких Леонтович досягнув максимальної ритмічної організації.

Все своє життя присвятив справі музичної освіти. Людина творчо обдарована, тонкого художнього світосприйняття, Кирило Стеценко. Доробок композитора за різних періодів його життя поповнювався творами патріотично-піднесеного характеру з опорою на інтонації революційних пісень (хори «Заповіт» на слова Т. Шевченка, «Сон» на вірші П. Грабовського), він прагнув до відтворення у кантатах і хорових поемах важливих подій з народного життя (кантата «Єднаймося» на вірші І. Франка, поема «Рано-вранці новобранці» на вірші Т. Шевченка)

У його творчості важливе місце посідають солоспіви (понад 30) на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся та ін. Багатогранна хорова музика Стеценка: церковні твори (дві літургії, панахида), кантати, хори а капела та з фортепіанним супроводом, обробки українських народних пісень. Музика до п'єс («Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка, «Про що тирса шелестіла» Спиридона Черкасенка, «Бувальщина» А. Велисовського), опери (не закінчені «Полонянка», «Кармелюк»), драматична сцена «Іфіґенія в Тавриді» за драмою Лесі Українки, музика до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки», дитячі опери («Івасик-Телесик», «Лисичка, котик і півник»).

К. Стеценко був майстром прозорих барв, світлого й легкого ніби «акварельного» звукопису (хори «Усе жило», «Веснонько-весно» та «То була тихая ніч» на текст Лесі Українки).

Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX ст., один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні.

• Солоспіви на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін.;

• окремі цикли:

• «Барвінки» на слова різних поетів

• «Пісні настрою» на слова О. Олеся;

• для фортепіано:

• соната,

• прелюд «Пам'яті Т. Г. Шевченка»

• рондо,

• фантазія,

• цикл мініатюр;

• дві сюїти для оркестру на теми українських народних пісень,

• 50 обробок українських народних пісень для хору,

• вокальний цикл для дітей «Проліски»,

• збірка пісень для дітей на слова Шевченка «Кобзар»,

• опера «Невольник» за Шевченком.