
- •31. Українська музика радянської доби
- •35.Феномени українського року
- •36. Сучасна українська академічна музика
- •41. Основні жанри усної народної творчості
- •48. Особливості літератури українського барокко. Козацькі літописи. Григорій сковорода
- •49. Становлення нової української літератури
- •89. Фізкультура і спорт в Україні за часів радянської доби
- •83. Наука, як важливий чинник української культури
- •82. Наука і освіта в період українського культурного відродження
- •75. Початки книгодрукування в Україні. Іван Федоров. Острозька біблія
- •56. Місце і значення українського словесного мистецтва у світовому літературному процесі
- •40.Прийняття християнства
- •46.Концепції розвитку укр.Літ. Грушевського,Єфремова,Чижевського
- •50.Український романтизм
- •53.Шестидесятники
- •58.Література незалежної україни
- •36.Сучасна українська музика:жанри,персоналії.
- •79.Братські школи
- •77.Кирило-Мефодіївське братсвтов
- •32. Козацька дума
- •45. Генеза українського романтизму від і.Котляревського до Тараса Шевченка. Становлення класичної української літератури та літературної норми
- •52. Міфологічні горизонти українського модернізму (м.Коцюбинський, Леся Українка)
- •72. Педагогічна думка Київської Русі
- •80. Освітні осередки у Україні за часів Речі Посполитої
- •39.Виникнення Києва-«матері міст руських»
- •43.Запровадження христианства 988 та його значення для розвитку культури
- •47.Провідні жанри давньої української літератури
- •54.Українська література хх століття у міжвоєнний період
- •71.Зародження освіти та наукових знань на українських землях за часів Київської Русі
- •78.Громади,просвіти,наукові товариства імені Шевченка
- •81.Становлення нпу імені м.П.Драгоманова
- •84.Сучасна українська освіта:стан та його тенденції розвитку.Болонський процес
- •87.Особливості фізичної культури у скіфо -сарматську добу
- •33 Поп музика 1960-1980
- •34 Фестивальний рух
- •38 Язичництво
- •44 Література в Київські Русі
- •51 Реалізм в українській літературі
- •55 Сучасна українська література
- •57 Періодизація
- •73 Виділення науки в самостійну галузь духовної культури
- •86 Фізична культури у Стародавніх слов'ян
- •90 Досягнення українського спорту за незалежності України
48. Особливості літератури українського барокко. Козацькі літописи. Григорій сковорода
Література. . Риси бароккового стилю з'явилися в українській поезії й полемічній літературі на початку XVII століття. Борючися зі шляхетсько-католицькою експансією, українські письменники водночас запозичували у своїх противників-єзуїтів художньо-стильові засоби, бароккові за характером. Крім польських і західноєвропейських впливів, українське барокко мало й власні джерела - національні, регіональні. Це, по-перше, давньоруські літературні витоки. По-друге, фольклорні елементи, особливо помітні у творах «низового», або «народного барокко», вертепна драма, жартівливо-пародійні різдвяні й великодні вірші, бурлескні твори.
Першим письменником в Україні, творам якого притаманні риси бароккового стилю, вважається Іван Вишенський, котрий більшу частину свого життя провів затвірником на Афоні (Греція), обстоюючи православ'я в гострій полеміці з уніатськими й католицькими авторами. Свідченням того, що це була неабияка постать в українській і слов'янській культурі, є, зокрема, той факт, що саме про нього Іван Франко написав поему, кілька статей, монографію («Іван Вишенський і його твори»). Підставою для того, щоб віднести гострополемічні твори І. Вишенського до бароккового стилю, слугує особлива поетика писання, сповнена величезної емоційності промовця чи навіть пророка. Завдяки ускладненій словесній архітектоніці, пара-лелізмам, сміливим антитезам його жива проза, звернена до конкретних особистостей, і в той же час до загальних болючих проблем віри, справедливості, захисту знедолених, набувала експресії й художньої виразності.
Із середини XVII й останньої чверті XVIII століття бароко визначало художній стиль більшості українських письменників, проявляючись у різних літературних жанрах. Барокковий стиль притаманний поезії Лазаря Барановича, Іоанна Максимовича, Івана Величковського, Стефана Явор-ського, Григорія Сковороди. Серед прозових жанрів барокко досягло найбільшого розвитку в ораторській прозі, про що свідчать збірники проповідей «Меч духовний» і «Труб словес проповідних» Лазаря Барановича, «Ключ Розуміння» Іоаникія Галятовського, «Огородок Марії Богородиці» і «Вінець Христов» Антонія Радивиловського. Проступило воно й у полемічній літературі, в агіографії «Четьї Мінеї» Дмитра Туптала. Риси барокової історіографії властиві літописам Григорія Граб'янки, Самійла Величка.
Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —книжна, близька до народнорозмовної.
Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII — початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси їх умовна назва — «козацькі», «козацько-старшинські» літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Самовидця (про події 1648 — 1702 років, вірогідний автор — Роман Ракушка-Романовський), Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 — 1700 років).
В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Росії, Польщі, Угорщини, Швеції, Молдови, Туреччини та інших держав.
Джерелами козацьких літописів були давні українські літописи, власні спостереження, спогади сучасників, документальні матеріали (урядові офіційні і приватні листи, акти, грамоти, універсали), твори чужоземних істориків, народні легенди, перекази тощо.
У 30-х pp. XVIII ст. Ізмаїл Срезневський склав «Короткий опис Малоросії» (рос. мовою) про події від Київської Русі до скасування гетьманства в 1734 році.
У 1765 році Петро Симоновський скомпонував «Краткое описание о козацьком народе» з описом подій від найдавніших часів до 1751 року.
Літописно-історичні праці про Україну писали також зарубіжні автори — Гійом Боплан, К. Гаммердерфер, Йоган Енгель, С. Зарульський, О. Рігельман та інші.
Григо́рій Са́вич Сковорода́ (* 22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного філософа. У філософських діалогах і трактатах біблейська проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Зміст людського існування — подвиг самопізнання.