38 Язичництво

Язичництво — первісна релігія східних слов'ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків. Єдиним найвищим богом. богом«громовиком», був Перун. Уособленням неба взагалі був Сварог. Інші вищі боги вважалися його синами — Сварожичами: сонце і вогонь — Дажбог і Хоре, Велес — «скотій бог». У волинян найвищим богом вважався ще Святовит — Триглав. Імена цих богів дійшли до нас із фольклору — народних казок і пісень, сутність яких зводиться до боротьби світлих сил природи з темними: родючості з неродючістю (безплідністю), літа із зимою, життя зі смертю. Східні слов'яни (русини) уявляли собі весь кругообіг пір року як безперервну боротьбу й чергування перемог світлих і темних сил природи. Висхідним пунктом цього кругообігу є новий рік — народження нового сонця (Ярила); відзначали також початок весни й літнє сонцестояння (Купала). Із цими уявленнями тісно пов'язані уявлення про потойбічне життя й культ предків. Вважалося, що душі померлих перебувають у країні, де знаходиться сонце. В цю країну померлого потрібно споряджати, що й виявлялося в належному обряді поховання. Якщо ж належного обряду не здійснено, душа небіжчика нібито приречена на вічне поневіряння (напр., душі дівчатутоплениць — русалки, мавки). Щоб полегшити померлому шлях до країни вічного спочину, вдавалися до обряду спалення: вогонь очищав душу, відокремлював її від тіла. Душі предків ставали домашніми богами, охоронцями домашнього вогнища, сім'ї й роду (Род, Чур, Діддомовик).

Із запровадженням християнства язичницький культ на Русі занепадає, хоч християнство ще тривалий час не могло витіснити залишки язичницьких вірувань. Деякі язичницькі обряди були об'єднані з християнськими святами (свято Різдва Христового з Колядою. Воскресіння з Великоднем та ін.).

Перше релігійне нашарування в давньослов’янському язичництві складають обряди і вірування прадавнього населення лісостепової смуги України Цей шар відповідав розвинутому анімізму і складався більшою частиною з духів природи, першоосновою їх виникнення є страх, формується демонологічний світ. Головними його представниками виступають упирі, вампіри, русалки, домовики, великої уваги набувають культи лісів та дерев тощо Міцно зачепився в народній свідомості і функціонував досить автономно щодо культів пізніших язичницьких богів.

Другий шар у язичництві давніх слов’ян, деякі дослідники, пов’язують із впливом трипільської культури кінця ІV - ІІІ тисячоліть до н. е. у межиріччі Дніпра - Дністра, яку вважається однією з найбільш високорозвинених для свого часу. Цей шар відбивав релігійні вірування і культи, пов’язані з раннім землеробським господарством, з шануванням божеств родючості та врожаю, що уособлювали собою Всесвіт, а щодо кожної окремої людини виступали як бог чи богиня долі. Тут мають місце обряди та ритуали сезонного господарського циклу (свято приходу весни як початку нового року, свято дозрівання та збору врожаю, і таке інше). Представниками цього шару є боги Рід (Святовид) з рожаницями, Коляда, Ярило, Жива і Морена, Купайло.

Таким чином, язичництво давніх слов’ян має витоки з тисячолітньої історії, протягом якої воно перебувало в процесі постійних видозмін. В цьому і полягає головна особливість еволюції слов’янського язичництва - впродовж усього періоду існування якого різноякісні релігійні нашарування в ньому не асимілювали, не замінювали один одного, а співіснували, взаємодоповнюючись, змішуючись один з одним. От чому в слов’янському язичництві напередодні хрещення Русі в один той самий час існував пантеон богів на рівні розвинутого поліїтезму при відсутності сталого культу вшанування головних божеств і окремого жрецького прошарку, а поруч з цим пантеоном - не менш популярний і шанований пантеон нижчих духів на рівні первісного полідемонізму.

Найбільш древніми символами були візерунки, пов'язані із трьома стихіями, яким поклонялися слов'яни: символи землі, води, вогню.

Символи землі – засіяне полі (ромб, розділений чотирма частини з точками всередині кожної), знак родючості (свастика).

Символ води – безодні небесні (хвилясті лінії).

Символ вогню - косою хрест (вогонь земної), >громовний знак (шести- чивосьмилучевая зірка).

Хрест - символ сонця і вогню, що уенеолитическую первісність.Славяне-язичники широко практикували зі своїх поганських святилищах. Слово "довкіл" означає "округу", простір можна

Крім цих, основних знаків, язичницька символіка включає зображення сонця, веселки, постатей богині на вершині будівлі, підкови і ще.

У на самому початку зародження вірувань Злі сили було винесеноУпирями іНавьями. >Упири - це фантастичні істоти, перевертні, хто уособлював зло. Проти опирів застосовували різні змови, носили амулети - ">oбереги". >Навь - темна сила, управляюча світом, одночасно - потойбічний світ, "той світ". Також - філософське поняття, аналогічне поняттю Інь в китайської філософії,тамас в індійської філософії (пасивні сили, намагаються зберегти світ незміненим). ПротистоїтьЯкщо.

Берегині ж, пов'язані з словом "берегти", "оберігати", - добрі, які допомагають людині духи. Одухотворення всієї природи, розподіл в добре й люте початку - дуже давні уявлення, виниклі ще в мисливців кам'яного віку.

Для язичників був дуже важливий аграрний аспект землі: земля - грунт, яка народжує врожай, "Мати сиру земля", грунт, насичена вологою, має коріння рослин, "матінка-земля", із якою пов'язаний низку обрядів, і заклинань.Богиней родючості, "матір'ю врожаю" була >Макошь - мати щасливого жереба, уособлюючи собою жіноче начала природи.Макошь - чоловіка Сварога, вона разом із помічницями Часткою іНедолей визначає долю покупців, безліч богів.Макошь ходить по Землі як молодий жінок і примічає, хто як, як дотримується звичаї, заборони. З значним поширенням материнських культів пов'язано шанування жіночих предків.

У період патріархату материнські культи трансформуються в жіночі іпостасі богів і підлітків набувають якусь єдину функцію - стаютьпокровительницами вдома, вогнища, вогню, території, країни, людини, сім'ї, кохання тривалістю у вигляді господинь, бабусь, матерів. Однак у цілому жіночі культи, у якій модифікації де вони зустрічалися, завжди тяжіють до жодного з своїх проявів: вони уособлюють світ любові або небесної (слов'янськаЛеле), або земної (слов'янська Мати сиру земля).