87.Особливості фізичної культури у скіфо -сарматську добу

Військово-фізична підготовка кіммерійців, скіфів, сарматів охоплювала практично все чоловіче населення і включала верхову їзду, вправи на коні, приручення й заарканування коней, стрільбу з лука, натягування лука, володіння мечем, списом, бойовою сокирою, кинджалом, пращею. Велике значення мали полювання і боротьба. Під час свят виконувалися ритуальні танці, рухливі ігри, ігри з предметами, влаштовувалися різноманітні змагання. Важливе місце належало амулетам, що виконували дві функції: були речами культу та іграшками для дітей.Великого значення в грецькому суспільстві надавали також фізичному вихованню. У нарисах тих часів згадується багато різних видів спорту, з яких проводилися змагання (біг, метання диска, списа та м´яча, гімнастика, кулачні бої, плавання, кінні змагання, стрільба з лука). Наприклад, з ольвійського напису IV ст. до н.е. відомо, що один з лучників пустив стрілу на 282 оргії (521,7 м). У Північному Причорномор´ї є знахідки панафінейських амфор, якими нагороджувалися переможці спортивних змагань в Аттиці (Афіни). Юнаки з Північного Причорномор´я рано включалися в суспільно-політичне і військове життя.

33 Поп музика 1960-1980

Паралельно із формуванням поп-музики в Західних країнах, в Україні, як і інших радянських республіках досягає свого розквіту радянська естрада. Особливо виділяється творчість Володимира Івасюка, автора понад 100 пісень, чиє життя трагічно обірвалось 1979 року.

Серед композиторів-піснярів цих років також О.І. Білаш, В. Верменич, пізніше — І. Карабиць. Популярність завоювали естрадні виконавці — Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Ігор Білозір, Тарас Петриненко, Алла Кудлай та інші. Паралельно започатковувалися і типово модерні музичні та музично-поетичні проекти, серед яких сатиричний театр «Не журись!» В.Морозова (1970-і рр.), гурт «Мертвий півень» та рок-бардівська група «Плач Єремії» (друга половина 1980-х рр.).

34 Фестивальний рух

Фестиваль (фр. festival та лат. festivus — святковий, веселий) — масове святкове дійство, що включає огляд чи демонстрацію досягнень у певних видах мистецтва;[1] вид подієвих туристичних ресурсів.

За охопленням учасників розрізняють фестивалі:

Місцеві (учасники з одного села, району, міста);

Регіональні (учасники з однієї області, краю, землі, провінції, воєводства..., абоз цілої групи адміністративно-територіальних одиниць, що становлять певну частину однієї країни);

Національні (учасники представляють принаймні половину адміністративно-територіальних одиниць найвищого рангу національної спільноти);

Міжнародні чи Міжнаціональні (учасники з різних країн).

Фестивалі за спеціалізацією

Театральні фестивалі (Міжнародний театральний чеховський фестиваль (Росія), Міжнародний театральний фестиваль в Авіньйоні (Франція), Міжнародний театральний фестиваль «Драбина», м.Львів, (Україна).

Дитячі фестивалі

Музичні фестивалі (Фестиваль симфонічних оркестрів світу та ін.)

Етнічної музики

Лендарту

Стрітарту

Книжковий (Фестиваль книги)

Кінофестиваль (Фестиваль кіномистецтва)

Фестиваль пива

Фестивалі студентів і молоді

Фестивалі феєрверків

Фестивалі комп'ютерного мистецтва

Фестиваль бароко

Фестивалі реклами

Етнічні фестивалі (Щорічний міжнародний фестиваль «Енергія життя і атмосфера кохання»)

Фестиваль танцю (2 рази на рік в місті Відень)

Фестиваль коміксів (найбільший фестиваль коміксів у Європі щорічно проходить в місті Ангулем)

Фестиваль музичних музеїв Росії «Terra musicale»

«Червона рута»— регулярний (що два роки) український молодіжний музичний фестиваль.

Програма

Перший фестиваль «Червона Рута» відбувся 17-24 вересня 1989 року у м. Чернівці. Попередні відбіркові конкурси відбувалися у кількох містах, не обов'язково обласних центрах. Так, наприклад, відбірковий конкурс по Черкаській області проходив у міському будинку культури м. Умань Черкаської області. Перемогу у цьому відбірковому конкурсі, а заодно і путівку до м. Чернівці , отримали черкащани Едуард Драч, Кость Павляк, рок-гурт «Екологія» (керівник - Генадій Осипенко), а також гордість всього тодішнього українського андерграунду Андрій Миколайчук.

У Чернівцях конкурсні програми у жанрах поп- та рок-музики проходили у Літньому театрі, а конкурс авторської (бардівської) пісні та співаної поезії організатри винесли далеко від центру міста, у низину парку, де практично не було глядачів, крім самих учасників та журі.

Учасників—фіналістів було дуже багато, що перевершило очікування організаторів. Так, концерти рок-музикантів проходили замість одного два дні, починаючись зранку об 11-00 і закінчуючись пізно увечері.

У рок-змаганнях брали участь знамениті гурти «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Квартира №50», «Зимовий сад», та багато інших. А організатори фестивалю та члени журі просто були приголомшені такою величезною кількістю конкурсантів та їхнім високим рівнем.

Ірина Білик виступала в українському стилізованому костюмі, відспівала невдало і, не очікуючи результатів, поїхала додому. Під час конкурсного виконання власних творів у Костя Павляка раптово вимкнулася електрика, і він, не зупиняючись, доспівував у темноті, без мікрофона, лише під акомпанемент гітари. Жовто-блакитні прапори тоді ще були під забороною, і чернівецькі міліціонери р'яно кидалися на кожен такий прапор, стараючись відібрати і пошматувати його.

На завершальному концерті, котрий відбувався на центральному стадіоні Чернівців, місцева міліція переслідувала будь-які прояви "націоналізму", затримувала молодих дівчат (багато було молоді із популярного «Товариства Лева»), котрі були вдягнені у жовті кофтинки та блакитні спідниці. Їх силоміць виводили за межі стадіону. На знак протесту проти цього міліцейського свавілля просто під час концерту виступили Марійка Бурмака та Василь Жданкін.

Протягом фестивалю щодня виходила газета «Червона рута. Вісник фестивалю». Всього вийшло у світ шість чисел газети (за іншими джерелами-вийшло сім чисел). (Перед-)Останній накладом 5000 примірників вийшов 24 вересня 1989 р. Ціна — 30 радянських копійок. Газета виходила під гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Над газетою працювали: редактор Мирослав Лазарук, журналісти Галина Бойчук, Василь Ворон, Василь Гриб, Еммануїл Друкман, Ольга Клейменова, Лариса Королевська, Юрій Луканов, Василь Теремко, Алла Федорина.

Переможці

«Шешо́ри» — український міжнародний щорічний фестиваль етнічної музики та лендарту.

З 2003 по 2006 рік проводився у селі Шешори на Івано-Франківщині. У 2007 році фестиваль «Шешори» відбувався не в селі Шешори, а біля села Воробіївки (Немирівський район, Вінницька область). З 2009 року відбувається під назвою Арт-Поле.

У фестивалі брали участь колективи із багатьох країн, в тому числі з Австрії, Болгарії, Молдови, Польщі, Росії, Білорусі, Словаччини, Франції, Швеції, Чехії та України.

Засновник фестивалю — інформаційно-видавничий центр "Зелене досье", активісти якого почали здійснювати природоохоронну діяльність у 1993 р., у травні 1994 р. вони об‘єдналися, а у вересні зарекєструвалися. Концептуально організатори вважають фестиваль спробою творчого й гармонійного співіснування людини зі світом, який її оточує, оскільки етнічна музика та лендарт є тими напрямками мистецтва, що побудовані саме на такому взаєморозумінні.

Місце проведення фестивалю — село Шешори належить до тих українських земель, де етнічне перетворення українців на росіян не зайшло далеко, де різницю між своїм (українським) та чужим (зокрема російським) люди відчувають природно, не силкуючись. Музична складова фестивалю є головною. Проте форми й фактури фестивального природного середовища сприятливі для втілення найрізноманітніших художніх задумів лендартівського напрямку.