53.Шестидесятники

Свідомість цього Покоління зазнався Меншем впліву Радянської ідеології зусіма ее вікрівленнямі. Воно стало свідком Падіння культу особини Сталіна. УСистемі цінностей цього Покоління з'явилися несподівані для радянськогоморального кодексу індівідуалізм, культ свободи самовіраження, скептицизм,гуманізм без сурогатной домішок класового підходу, космополітічністькультурних смаків. Воно уособлювало собою Суспільно-культурне Явище, течію,духовний феномен - шістдесятників. Цею Термін активно вжівався Вже накачану 60-х рр. Найважлівішім моментом у формуванні світогляду шістдесятників БУВ Впливгуманістічної західної культури. Різнімі стібками, здебільшого черезпереклади, до України потраплялі твори Е.Хемінгуея, А.Камю, А.Сент-Екзюпері, Ф.Кафки та ін. Одкровення стало ІТАЛІЙСЬКЕ кіно єпохинеореалізму. Художники заново відкрівалі імпресіоністів, Ван-Гога,Модільяні, мексиканські монументального живопису и скульптуру. Надбання західної культури сприян підвіщенню статусом загальнолюдського цінностей,модернізації свідомості молодшого Покоління інтелігенції, посіялі відразудо "соціалістичного реалізму".Нове покоління інтелігенції, крімбільшої свободи та інформованості, мало в актіві вищий культурний рівень,талант и смак. Відбулася Певна переоцінка цінностей: це Покоління вважаєтсяприроднім свое право на розкутість, щірість почуттів, звернення передусімдо внутрішнього світу людини, прагнуло до Відновлення чістої естетитки,культівувало красу, палиці Бажан новизни й Подолання занедбаності своєїкультури. Поетичні вечори І.Драча, Ліні Костенко, М.Вінграновського та ін.Збирай тісячні аудіторії. Плеяда блискучії літературних крітіків повернулицьом жанрові Звання літератури. Нову хвилю в кінематографі представлялиС.Параджанов, Ю.Іллєнко, Л.Осіка. Нові імена, ідеї з'явилися вгуманітарних науках: истории, археології, літературознавстві,містецтвознавстві. Звичайний, коло шістдесятників Було однозначно Ширшов. До них горнуліся молоді Вчені, вчителі, студентство. Цілком логічною стала занепокоєність Вищих партійніх органів. зпочаткуее доводи стрімуваті, оскількі вона НЕ збігалося з віяннямі годині. Втім довго чекати не довелося: сигнал Було надано. Спочатку начали обмежуваті Публікаціїшістдесятників у літературних журналах ("Жовтень", "Прапор", "Вітчизна","Ранок", "Дніпро" та ін.), Газетах - Скрізь, де смороду раніше малі трибуну.Більшість шістдесятників-поетів "першої Хвилі" - Л.Костенко, І.Калінець,Г.Кіріченко, Б.Мамай-сур, В.Голобородька та ін. перестали Друкувати самєпосле 1963 р. Стали забороняти, а то й просто розганяті Літературно-мистецькі вечори. Закрила клуб творчої молоді. Перекріваючі Повітря шістдесятнікам, влада сподівалася, что таким чиномвдасть підкоріті їх, прімусіті діяті суто за законами системи. Проторезультат не відповідав задумом. Частина шістдесятників Дійсно й достатньо Швидко"Переорієнтувалась" (среди таких були й Дуже талановіті люди) i сталаделать ті, что от них Вимагай, частина відійшла від громадськоїДІЯЛЬНОСТІ и порінула у суто фахові проблеми. Однак Певна частина новогоПокоління НЕ змогла відмовітіся від своих позіцій и Пішла на приховану абовідкриту конфронтацію з Владом. Невід'ємною Частинами Суспільно-культурного життя України у першійполовіні 60-х рр. ставши сам-видав: Ціла система Розповсюдження НЕ візнаноїОфіційно або забороненої літератури. Десятки літературних и публіцістічніхтворів, Яким БУВ перекритий шлях до Публікації в офіційніх виданнях,передруковувалісь на машинках, перефотографовувалісь на фотоплівку,надіктовувалісь на магнітофонні стрічкі, даже перепісувалісь від руки иЧИТАЙТЕ тисячами людей, здебільшого інтелігенцією. Пошірювалісь твори Ліні Костенко, В.Симоненка, Є.Сверстюка та ін. Згідносамвідав ставши політізуватіся. У 1964-1965 рр. з'явилась Ціла серіяанонімніх публіцістічніх статей ("З приводу процеса над Погружальськім" -відгук на пожежо в Центральній Науковій бібліотеці у Києві, во время Якоїзгоріла безцінна колекція Україніки; "Про сучасне и майбутнєУкраїни "," Націоналісти? "," 12 запитань для тих, хто вівчаєСуспільствознавство ") та ін. Статті підіймалі найактуальніші та найболючішіПроблеми сучасності: підлегле становище України в СРСР, стан українськоїмови й культура, русифікація, Злочини сталінізму ТОЩО. З'явилися ПОЛІТИЧНОЇ публіцістікі стала свідченням Зародження ПОЛІТИЧНОЇтечії у шістдесятніцтві, певної групи, яка прагнула обговорюваті НЕ Тількисуто культурніцькі, а й Важливі Суспільно-політичні проблеми. У Системі Розповсюдження самвідаву Головними були два центри: Київ (тутактивно діялі І.Світлічній, В.Чорновіл, Є.Пронюк) та Львів (М. и Б.Горіні,І.Гельта ін.). Саме тут писали й передруковуваліся самвідавчі статьи,самє звідсі смороду розповсюджувалісь у містах України. Це були Головніосередки духовної опозіції та інакоміслення. У цьом ж середовіщівіношувалась ідея організації опозіційного руху. 1964 р. з'явилися анонімнітези "Стан и Завдання українського визвольного руху", в якіх йшлось проколоніальне становище України в складі СРСР, ставши Завдання організаціївизвольного руху в Україні.