- •1.Структура і форми культури. Смислові підходи до вивчення культури.
- •2.Діалектика матеріального та духовного в культурі
- •3. Сутність понять «світова», «національна», «етнічна» культура.
- •4. Форми культури (масова, елітна, народна). Функції культури
- •5. «Масова культура» та її основні жанри.
- •6. Вплив культури на розвиток особистості.
- •7. Роль освіти в сучасній культурі.
- •8. Історія культури українського народу як один із ланцюгів історії світової культури.
- •9. Виникнення культури людства. Етани розвитку людського суспільства.
- •10 . Особливості культури стародавніх слов'ян. Міфологія східних слов’ян.
- •11. Язичництво та причини його виникнення
- •12. Первісне мистецтво та його особливості
- •13. Історичні передумови виникнення української культури.
- •14. Трипільська культура та її особливості
- •15. Черняхівська культура та її особливості
- •16. Культура міст - держав Північного Причорномор’я
- •17. Східні слов’яни і антична культура
- •18. Середньовіччя як культурна епоха в історії Європи та України
- •19. Культура Київської Русі
- •20. Вплив культури Візантії на культуру Київської Русі
- •21. Розвиток писемності та освіти в Київській Русі.
- •22. Літературні пам’ятки Київської Русі.
- •23. Софія Київська як світоглядна ідея і художній шедевр
- •24. Особливості та роль культури в Галицько-Волинському князівстві.
- •25. Освіта і наука в Галицько-Волинському князівстві.
- •26. Епоха Відродження в Європі і Україні. Вплив Ренесансу на культуру України.
- •27. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави
- •28. Культурне значення полемічної літератури хvi – поч. Хvii ст.
- •29. Козаччина як культурне явище
- •30. Культура Козацько-Гетьманської держави
- •31. Братські школи як осередки української культури.
- •32. Києво-Могилянська академія як осередок духовної культури.
- •33. Культурна діяльність першого друкаря Івана Федорова в Україні.
- •34. Українська література та мистецтво хvii-XVIII ст.
- •35. Мистецтва українського бароко.
- •36. Культура епохи Просвітництва в Європі та Україні.
- •37. Українське Просвітництво та його особливості.
- •38. Творчість Котляревського і.П. Як засновника нової української літератури.
- •39. Культурний процес в Україні в хіх ст.
- •42. Романтизм в літературі та живописі хіх ст.
- •43. Українська культура довоєнного періоду.
- •44. Становлення українського професійного театру.
- •45.Культура України в роки війни та у повоєнний час.
- •47. Авангардне мистецтво 20-30 рр. Хх ст..
- •48. Культура України в умовах кризи радянської системи
- •49. Шляхи розвитку української культури в хх ст.
- •50. Українська культура: історія і сучасність.
- •51. Особливості національно-культурного відродження в 80-90х рр. Хх ст.
- •52. Культура в часи перебудови та становлення незалежності України.
- •53.Проблеми духовності сучасного українського суспільства
- •54. Історичні етапи розвитку української культури
- •55.Кризові явища сучасного суспільства і культури.
- •56. Реалістичний український живопис та його жанрова різноманітність.
- •57.Гуманістичні традиції європейської культури та їх роль в духовному відродженні в Україні.
- •58.Загальноєвропейські цінності культури та їх значення для розвитку культури Україні.
- •59. Український авангард.
- •60.Постмодерністська модель світу в українській і світовій інтерпретаціях
- •1. Структура і форми культури. Смислові підходи до вивчення культури.
30. Культура Козацько-Гетьманської держави
На межі XVI і XVII століть у суспільне і духовне життя України наче увірвався вітер змін. Буквально на очах одного-двох поколінь іншими ставали політичні реалії, спосіб життя, спосіб мислення. Все те, що торувало собі дорогу у XVI столітті, проросло і задіяло. Звичайно, картина українського світу, яку бачимо в ці віки, формувалася впродовж попередніх часів, однак надзвичайно багато заважила Хмельниччина — як загальнонаціональне піднесення, пов'язане з визвольною боротьбою, що підняло Україну з колін і відродило смак до політичної і культурної творчості. Виникло нове, відповідне часові світовідчуття. Змінився менталітет українців, бо став відчутним зв'язок часів: Україна — правонаступниця Київської Русі — відновлювала свою державність, школу, мову, храми. Її художній геній породжував літературу, музику, живопис і архітектуру, в яких риси європейського Нового часу поєдналися з національною специфікою і проблематикою. І все це стало можливим завдяки зрослій вазі й авторитетові, а відтак і діяльності козацтва.
І все ж козацтво протягом півтора століть відігравало не тільки визначну політичну роль доблесного захисника волі і прав українського народу, а й сили, що яскраво виявила себе у культурній розбудові держави. Саме з козацького середовища вийшла нова провідна верства, нова національна аристократія, нова інтелігенція, яка взяла на себе і утвердження власної державності (вся гетьманщина і особливо Богдан Хмельницький), і розвиток освіти, спорудження та реконструкцію храмів, будівництво громадських споруд, опікування мистецтвом тощо.
Прагнення надолужити втрачене Україною за роки колоніального існування спонукало багатьох діячів епохи до активності в галузі культури. Чимало хто з козацької старшини, наприклад, захопився організацією шкіл і майстерень при монастирях. Їх добробут швидко зростав завдяки потужній економічній підтримці козацтва. Почалося ж з того, що у 1620 р. до Київського братства записався уславлений козацький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, а з ним і все Військо Запорізьке. Ставши ктитором (попечителем) Києво-братського монастиря, гетьман найперше подбав про створення при ньому школи. За прикладом гетьмана кожен козацький воєначальник ставав ктитором якогось монастиря, церкви і дарував кошти на будівництво іконописних та ремісничих майстерень.
У цих умовах — боротьби за незалежність, за розбудову державності і культури — змужнів інтелект нації, зродилася когорта видатних її діячів. Крім уже згадуваних, це й Михайло Дорошенко, Кшиштоф Косинський, Іван Сулима, Пилип Орлик, Петро Могила, Іван Мазепа, були й інші особистості ренесансного масштабу за силою пристрасті, розумом, мужністю, освіченістю, обдарованістю.
З огляду на історію і культуру XVII—XVIII століть є всі підстави гадати, що саме з козацькою ідеологією свободи будь-що, розкутості сил, волі, суто козацького виклику різним темним (що ототожнювалися з ворожими) силам пов'язаний весь процес перегляду духовних цінностей і життєвих орієнтирів, що тривав у цей час, вся копітка і грандіозна за масштабом зробленого діяльність видатних людей і, врешті-решт, всього українського народу.