Міністерство освіти і науки україни національний університет «львівська політехніка» кафедра фінансів

Курсова робота з дисципліни «Вступ до фаху «Фінанси і кредит»

Варіант 6

Виконав:

ст.гр ФК-14

Джигановський М.С

Перевірила:

Львів 2013

Зміст

1. Вступ……………………………………………………………………….3

2. Розділ 1.Фінансова криза в Україні: фактори , механізми дії, заходи подолання ……………………………………………….…………………5

3. Розділ 2. Проблеми фінансової діяльності банків ……………..……12

1. Прогнозування глибини і тривалості кризи……………………….12

2. Банківська система України: сучасний стан і напрям

розвиток………….….………………………………………………...15

2.3 Ліквідність банківської системи та роль НБУ в її підтримці……..17

4. Висновки………………………………………………………………….21

5. Список використаної літератури………………………………………...23

Вступ

Вданій курсовій роботі ми ознайомилися з фінансовою системою, а зокре­ма її станом в Україні. А також проведено дослідження фінансової кризи, при­чи­ни виникнення та її заходи подолання в Україні.

Фінансові кризи складне багатофакторне явище, яке переплітається з іншими кризами, зокрема економічний, джерелами фінансування поточних активів підприємства. Фінансову кризу можуть викликати різні збудники, які визрівають в країні в конкретному внутрішньому і зовнішньому соціально-економічному середовищі. Тому вони мають індивідуальні ознаки і їх важко прогно­зувати. Однією із причин фінансових криз є різкі зміни напрямів потоків між­народного капіталу між країнами. В умовах глобалізації економіки сфо­рмувалися величезні потоки міжнародного спекулятивного капіталу, які кон­тро­люють міжнародні банки. Вони переважно виступають в формі портфельних інвестицій і короткострокового фінансового капіталу. Такий капітал швидко пере­міщується із країни в країну, намагаючись отримати високі прибутки.

Аналіз проблеми фінансової діяльності банків — комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово діяльності банків з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності. Фінансовий аналіз є необхідною і важливою складовою фінансового менеджменту. Основна мета фінансового аналізу як елемента фінансового менеджменту — дати об'єктивну оцінку фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансової діяльності підприємства з тим, щоб прийняти ефективні управлінські рішення. Вивчається раціональність формування й використання власних, запозичених та залучених коштів, відповідність сум власних оборотних коштів потребам у них, обсяг формування та виконання плану одержання прибутку. Виявляються причини недостатнього залучення джерел надходження прибутків, наявність невикори­станих оборотних коштів та можливості їх мобілізації, наявність і рух запасів товарно-матеріальних цінностей, джерела їх утворення, ефективність викори­стання кредиту і його матеріальне забезпечення. Оцінюється стан розрахунків підприємства з бюджетом, банками, постачальниками, покупцями.

Розділ 1. Фінансова криза в Україні: фактори , механізми дії, заходи подолання

Виникнення у вересні – жовтні 2008 року нової хвилі кредитної кризи у розвинутих країнах, катастрофічне зниження левериджу міжнародних банків та зменшення схильності інвесторів до прийняття ризиків негативно позначилося на вартості та обсягу зовнішнього фінансування країн з ринками ,що формуються.

За таких умов Україна зіткнулася з серйозними викликами щодо запобігання різкому знеціненню національної валюти й утримання цінової стабільності, уникнення колапсу кредитної системи і підтримання дієздатної платіжної - розрахункової системи, припинення руйнівних процесів ерозії внутрішніх депозитів і втечі резидентів від національної валюти, зменшення масштабів виведення іноземних капіталів і гарантування зовнішньої платоспроможності країни.

Водночас при визначенні факторів фінансової кризи в Україні не слід недооцінювати роль внутрішніх чинників. У 2007-2008 роках”сигнальними” індикаторами фінансової кризи в Україні були: переоцінка обмінного курсу національної валюти і недостатність міжнародних резервів країни порівняно з обсягами зовнішніх зобов’язань ; залучення значних обсягів іноземного капіталу і формування надмірного зовнішньоборгового навантаження; швидке зростання банківських кредитів і фінансування за їх рахунок споживчих і непродуктивних інвестиційних витрат суб’єктів економіки ; надування «бульбашок» ціни на реальні активи і цінні папери вітчизняних емітентів.

За місяці 2008 року реальний ефективний обмінний курс (РЕОК) гривні підвищилися на 14 % . Зниження цінової конкурентоспроможності вітчизняних виробників в умовах лібералізації імпорту та зростання платоспроможного попиту населення вливалося в нарощування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу. Його величина у січні – вересні 2008 року становила 5,8% ВВП , а у наступному може досягти 9-10% ВВП. Згідно з оцінками МВФ , рахункове сальдо поточного рахунку для України , обумовлене дією фундаментальних економічних факторів (рішення національних заощаджень та інвестицій, розміром доходів на одну особу населення та ін.), дорівнює близько 2% ВВП.

В Україні надмірне залучення зовнішнього позичкового капіталу мало своїм наслідком посилення вразливості економіки до дії зовнішніх шоків, що відразу ж запустило ланцюг дестабілізації фінансової системи України в умовах погіршення кон’юнктури світового ринку товарів українського експорту і поширення світової кредитної кризи на країни Східної та Центральної Європи.

Атрибутами валютної кризи зазвичай виступають падіння цін на внутрішні активи , зростання короткострокових процентних ставок і зниження довіри до банківської системи . Системна Банківська криза являє собою процес ерозії банківського капіталу,масового вилучення депозитів вкладниками, скорочення кредитної діяльності банків і масштабного втручання держави у діяльність банків.

Механізмами виникнення й поширення кризових явищ на фінансовому ринку України зводиться до такого:

• значний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу та його подальше зростання в умовах падіння світових цін на металопродукцію поєднується із скороченням впливу прямих , портфельних та фінансових інвестицій . У такій ситуації в Україні формується від’ємне сальдо платіжного балансу , що веде до вилучення міжнародних резервів країни і робить безальтернативним сценарій подальшої девальвації гривні;

• погіршення фінансового стану підприємств - експортерів обертається для економіки загострення ситуації на валютному ринку , скорочення доходної частини бюджету та виникненням труднощів з обслуговуванням зовнішніх позик і внутрішніх банківських кредитів підприємствами реального сектору;

• зниження курсу національної валюти за наявності значних валютних дисбалансів у банківському секторі, зменшення реальних доходів населення і наростання негативних тенденцій у сфері виробництва виливається в істотне погіршення якості банківських активів, а вилучення внутрішніх депозитів та зменшення доступності зовнішнього фінансування – у звуженні пасивної бази банківських установ;

• погіршення цінової кон’юнктури на світових товарних ринках,вихід іноземних інвесторів з фінансового ринку України, а також зниження довіри до банківської системи стають чинником знецінення національної валюти. Девальвація гривні, у свою чергу спонукає вкладників банків до подальшого вилучення депозитів у національні валюті , що в умовах критичного накопичення валютних ризиків і введення заборони НБУ на приріст кредитного портфеля банків в іноземні валюті має катастрофічні наслідки для банківської системи України;

• зменшення надходження нових позик в умовах високого рівня зовнішнього боргового навантаження , а також масове вилучення короткострокових фінансових вкладень нерезидентами загострюють проблеми ліквідності для вітчизняних позичальників і породжують суттєвий тиск на офіційні валютні резерви.

• Продовження кризи на світовому фінансовому ринку та суттєва присутність іноземного капіталу на ринку банківських послуг України обумовлюють можливість імпорту фінансової нестабільності іноземними банками через поширення ефекту зараження. Частка банків з іноземним капіталом в активах банківської системи України наближається до 50% , а чиста зовнішня позиція України у відношення до міжнародних банків становить 9,5% ВВП.

Отже, нездорове макроекономічне середовище (висока інфляція, значний зовнішній борг і великий дефіцит поточних рахунків платіжного балансу),слабкість корпоративного сектору економіки перед негараздами світових фінансових і товарних ринків, неадекватність системи пруденційного регулювання діяльності банків і негативний вплив глобальних чинників запустили маховик дестабілізації фінансової системи України, який з часом дедалі болісніше і з наростаючою швидкістю травмуватиме ключові сфери життєдіяльності суспільства.

Для зменшення гостроти фінансової кризи та нівелювання її руйнівного впливу на економіку України першочергове значення має проведення зваженої макроекономічної політики та дійових структурних реформ у банківському секторі. Оскільки ключову роль у поширенні кризових явищ на фінансовому ринку України відіграла слабкість банківської системи, то й заходи антикризового управління повинні в першу чергу спрямовуватися на підвищення ефективності регулювання банківської діяльності : фінансове оздоровлення і рекапіталізацію життя здатних банків, ліквідацію не платоспроможних банків, удосконалення системи пруденційного регулювання.

Для того аби масштабний фінансові впливання не призвели до дестабілізації грошово-кредитної системи України, вони мають стерилізуватися з використанням інструментів валютно-курсової політики і операції на відкритому ринку.

Надання НБУ фінансової підтримки проблемним банкам неминуче породжувати проблему “морального ризику” серед банківських установ України. Для її пом’якшення Уряд і НБУ можуть використовувати такі механізми, як встановлення верхньої межі процентних ставок за депозитами, запровадження певних обмежень на операції банків , покладання витрат з фінансового оздоровлення банку на плечі його акціонерів.

На наш погляд, в Україні ре капіталізація банків шляхом вливання державного капіталу як засіб підвищення надійності проблемних банків може застосовуватися лише в тому випадку , коли менеджер і акціонери банку виявлять неспроможність залучити приватний капітал. Банки, націоналізовані держави, з часом, після зникнення загрози системної банківської кризи , можуть бути приватизовані.

Отже шляхом запровадження гарантій за банківськими зобов’язаннями уряд досягатиме таких цілей: відновлення довіри громадськості до банківської системи, припинення процесу ерозії банківських пасивів,стабілізація фінансування банків у процесі їх реструктуризації, підтримання цілісності платіжно-розрахункової системи. Такі гарантії не повинні поширюватися на акціонерів банку і утримувачів субординованого боргу.

Отже , для зменшення гостроти фінансової кризи необхідно вжити таких заходів:

• НБУ повинен застосовувати різні механізми ”кредитування надзвичайного стану” і виконувати для банків роль кредитора “останньої інстанції”, що компенсуватиме їм відплив внутрішніх депозитів і припинення зовнішнього фінансування;

• у рамках системи рефінансування зовнішніх корпоративних позик основи кредитора підприємства і банків України має стати ВАТ ”Укрексімбанк”, який надаватиме позики за рахунок коштів НБУ обсягом 10 млрд дол..США, розміщених на його депозитах; гарантує зовнішньої платоспроможності суб’єктів економіки України перешкоджатиме наростанню системних наслідків фінансової кризи;

• у міру поглиблення кризових явищ , коли рефінансування НБУ не матиме стабілізуючого ефекту, а вилучення депозитів із банківської системи триватиме, виникне потреби у наданні урядом спеціальних гарантій кредиторам і вкладникам банків – бланкових гарантій , які матимуть обмежений період дії то поширюватимуться на операції життєздатних банків ; зобов’язання уряду щодо гарантування майнових прав вкладників і кредиторів банків повинні бути зафіксовано законодавчо, що сприятиме довіри громадськості до банківської системи і стабілізації фінансування банків у процесі їх реструктуризації;

• у випадку зростання повномасштабної фінансової кризи уряд за підтримки урядів основних міжнародних кредиторів України має ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників шляхом їх пролонгації на 3-4 роки за ставками, під які було надано первісні позики;

• основним завданнями управління державним боргом України на 2008-2009 роки мають стати активізація співробітництва з МФО та відродження внутрішнього ринку державних цінних паперів ; залучення позик МФО і збільшення обсягу внутрішніх запозичень створять умови для збалансування бюджету , оптимізації валютно-фінансових потоків і пожвавлення інвестиційної діяльності в країні.

Розділ 2. Проблеми фінансово діяльності банків.