
- •1. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •2. Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •3. Поняття престижу мови, способи його забезпечення.
- •4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •5. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •6. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •7. Основні ознаки функціональних стилів.
- •9. Поняття культури мови та культури мовлення.
- •11. Суржик як показник низької культури мовлення.
- •12. Нормативність і правильність мовлення.
- •13. Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •14. Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •15. Лексика української мови з погляду її походження.
- •16. Особливості лексичних засобів ділового мовлення
- •17. Використання синонімів у ділових паперах
- •18. Специфіка вживання омонімів
- •19. Пароніми у діловому спілкуванні.
- •20. Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •26. Сучасні проблеми української термінології.
- •28. Види і форми професійного спілкування.
- •31. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •32. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •33. Індивідуальні форми фахового спілкування
- •34. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •35. Етикет телефонної розмови.
- •36. Форми колективного обговорення професійних проблем.
- •37. Мистецтво перемовин.
- •38. Збори, нарада як форми прийняття коллективного рішення.
- •39. Правила ведення дискусії.
- •40. Основні поняття діловодства.
- •41. Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •42. Вимоги до укладання то оформлення документів.
- •43. Вимоги до текста документа.
- •44. Переклад, види перекладу
- •46. Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •47. Поняття про мовні штампи і кліше.
- •48. Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •49. Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •50. Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •51. Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •52. Особливості вживання службових частин мови у діловому стилі.
- •53. Загальні риси синтаксису у ділових паперах.
- •54. Мовні помилки, їх види.
- •55. Поняття про мовний етикет.
- •56. Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •57. Поняття тексту, його структурна організація.
- •58. Правила ділового листування.
- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Українська мова як державна. Функції державної мови.
17. Використання синонімів у ділових паперах
Синоніми — це слова відмінні одне від одного своїм: звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням.
Важливим засобом урізноманітнення мовлення є використання синонімів (від грецьк. synonymia — однойменність), тобто слів, у яких значення повністю чи частково збігаються, як-от: байдужий, апатичний; двоєдушний, дволичний, лицемірний; акцент, наголос, наголошування; асоціація, об’єднання, товариство, спілка.
Група слів, об’єднаних синонімічними відношеннями, називається синонімічним рядом. Наприклад, для позначення форми державного устрою, побудованого на визнанні народу джерелом влади, на принципах рівності й свободи, використовується синонімічний ряд демократія, народовладдя, народоправство.
У текстах офіційно-ділового та наукового стилю повинні використовуватися ті синоніми, які забезпечують нейтральність викладу і допомагають найточніше висловити думку. Наявність синонімів допомагає урізноманітнити мовлення, уникнути повторення слів, найточніше висловити думки і почуття.
Крім значення, синоніми можуть відрізнятися емоційним забарвленням, стилістичними особливостями (тобто закріпленістю за певними сферами чи ситуаціями спілкування).
18. Специфіка вживання омонімів
Омо́німи — це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Це частково пов'язано з тим, що в українській мові слова пишуться та читаються однаково.
Омоніми в художній літературі, в усному мовленні використовуються для створення каламбурів, для словесної гри. Вони допомагають загострити думку, а часом надають мовленню гумористичного забарвлення.
Завдяки контексту омоніми, як правило, розуміються вірно. Але все-таки в певних мовних ситуаціях омоніми не можуть бути зрозумілі однозначно. Приклад: Екіпаж знаходиться у відмінному стані. Екіпаж - це візок або команда? Саме слово екіпаж вжито правильно. Але для розкриття змісту цього слова необхідно розширити контекст.
Дуже часто до двозначності призводить вживання у мові (особливо усній) омофонів (однаково звучать, але по-різному пишуться) і Омоформи (слів, які збігаються за звучанням і написанням в окремих формах). Так що, вибираючи слова для якої-небудь фрази, ми повинні звертати увагу і на контекст, який у деяких мовних ситуаціях покликаний розкривати зміст слів.
19. Пароніми у діловому спілкуванні.
Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.
Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова. Адрес. Адреса. Виборний. Виборчий. Дільниця. Ділянка. Особистий. Особовий.
Використання найчастіше вживаних у діловому стилі паронімів прослідкуємо на прикладі автобіографії, оскільки це дуже поширений документ, який доводилося або доведеться писати кожній людині. Автобіографія /від грецького autos - життя, grapho - пишу/ - документ, у якому особа в хронологічній послідовності описує своє життя від моменту народження до часу складання документа.
Явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного вживання слів. Незначна відмінність між двома словами приводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Отже, при використанні паронімів слід звертатися до відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови потрібного слова.