- •1. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •2. Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •3. Поняття престижу мови, способи його забезпечення.
- •4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •5. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •6. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •7. Основні ознаки функціональних стилів.
- •9. Поняття культури мови та культури мовлення.
- •11. Суржик як показник низької культури мовлення.
- •12. Нормативність і правильність мовлення.
- •13. Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •14. Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •15. Лексика української мови з погляду її походження.
- •16. Особливості лексичних засобів ділового мовлення
- •17. Використання синонімів у ділових паперах
- •18. Специфіка вживання омонімів
- •19. Пароніми у діловому спілкуванні.
- •20. Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •26. Сучасні проблеми української термінології.
- •28. Види і форми професійного спілкування.
- •31. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •32. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •33. Індивідуальні форми фахового спілкування
- •34. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •35. Етикет телефонної розмови.
- •36. Форми колективного обговорення професійних проблем.
- •37. Мистецтво перемовин.
- •38. Збори, нарада як форми прийняття коллективного рішення.
- •39. Правила ведення дискусії.
- •40. Основні поняття діловодства.
- •41. Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •42. Вимоги до укладання то оформлення документів.
- •43. Вимоги до текста документа.
- •44. Переклад, види перекладу
- •46. Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •47. Поняття про мовні штампи і кліше.
- •48. Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •49. Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •50. Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •51. Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •52. Особливості вживання службових частин мови у діловому стилі.
- •53. Загальні риси синтаксису у ділових паперах.
- •54. Мовні помилки, їх види.
- •55. Поняття про мовний етикет.
- •56. Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •57. Поняття тексту, його структурна організація.
- •58. Правила ділового листування.
- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Українська мова як державна. Функції державної мови.
11. Суржик як показник низької культури мовлення.
Суржик означає штучно змішану, нечисту мову, гібрид української і російської мов, що, безперечно, є загрозою для існування рідної мови, соціальним злом. Причинами такого всеохопного впливу однієї мови на іншу науковці вважають цілеспрямовану мовно-культурну політику, тобто мовний тиск однієї мови на іншу, а також велику зовнішню подібність і тісну спорідненість лексичного складу й граматичної системи української і російської мов. Назва сучасного терміна метафорична, адже первісне значення слова суржик - суміш зерна різних злаків і борошно з такої суміші, яке було невисоким за якістю і вживалося у важкі голодні роки.
Суржик охоплює всі мовні рівні. Особливо потерпає від нього усне українське мовлення, а отже, вимова слів.
Потрібно усвідомити, що розмовляти суржиком - це ознака мовленнєво-мисленнєвого примітивізму, неосвіченості, провінційності, байдужості до своєї мовної поведінки, а отже, неповаги до української мови, свідчення неможливості професійного зростання.
12. Нормативність і правильність мовлення.
Нормативність або правильність мовлення — одна з визначальних ознак мовленнєвої культури. Мовлення нормативне, якщо воно відповідає нормам української мови. Оволодіння мовними нормами відбувається разом із засвоєнням мовної системи й у процесі комунікативної діяльності.
Правильність мовлення - дуже об'ємна і складна ділянка культури мовлення. Щоб забезпечити правильність мовлення, треба досконало володіти нормами літературної мови. Відомо, що норма - це загальноприйнятий звичай висловлювати, змінювати, записувати слово, будувати речення, тест, відповідно до стилю мовлення.
Правильне мовлення передбачає користування усіма мовними правилами, уміння будувати висловлювання, що відповідає типу і стилю висловлювання. Отже, щоб говорити правильно, треба добре знати усі розділи української мови та її діючі норми.
Нормативність мовлення: норми керування, норми слововживання
Нормативність - важлива риса мови взагалі і стилістики зокрема. Слід розрізняти два види нормативності мови - норми літературної мови і стилістичні норми.
Дотримання норм літературної мови є невід'ємною рисою культури мовлення. Стилістична норма - один із компонентів нормативності мови. Вона виступає критерієм оцінки мовних одиниць, що функціонують у тому чи іншому стилі мовлення.
13. Мовні норми та мовленнєвий етикет.
Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових ситуаціях. Тобто, набір типізованих частотних ситуацій призводить до появи набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації.
Мовленнєвий етикет, як соціально-лінгвістичне явище детермінований з функціонального боку, тобто в основі його виділення лежать спеціалізовані функції: контактна Функція ввічливості Регулююча Функція впливу (імперативна, волюнтативна) звертальна (апелятивна) Емоційно-експресивна
Формули етикету передбачають правдивість, порядність мовця.
Етикет формуює загалом моральні норми мовлення,коли ,що і як казати залежно від ситуації,правила ввічливості,стійкі вислові,такі як добрий день,пробачте,перепрошую,дякую,на все добре..» і т.д.