5. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.

Ділова українська мова як різновид літературної мови виявляється в офіційно-діловому стилі, в основному в його адміністративно-канцелярському різновиді, який має писемну й усну форми вживання, використовується у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діловодстві. Реалізується в офіційній кореспонденції, договорах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, дорученнях, розписках та ін.

Специфіка офіційно-ділового стилю полягає у певних стильових рисах, що притаманні лише йому, а саме:

- нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;

- точність та ясність поєднані з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

- документальність, наявність реквізитів;

- наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація тексту;

- сувора регламентація тексту (параграфи, пункти, розділи, абзаци).

Ділове мовлення повинно бути доступним і зрозумілим широкому слухачеві. Це стосується і ділових паперів. Виклад у текстах ділових паперів має бути чітким, ясним, логічним і водночас якомога лаконічним. Логічна послідовність у документах досягається за допомогою причинно-наслідкових зв’язків у реченні чи в тексті в цілому. У ділових паперах використовується загальновживана лексика та терміни, які включені до словників.

6. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.

В сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі:

1.Науковий стиль. Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.

2.Офіційно-діловий стиль. Сфера використання – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

3.Публіцистичний стиль. Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

4.Художній стиль. Сфера використання – широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

5.Розмовний стиль. Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побуті, у сім’ї, на виробництві.

6.Релігійний або конфесійний стиль. Сфера використання – релігія та церква.

7. Основні ознаки функціональних стилів.

Публіцистичний стиль.

Основні ознаки: доступність мови й формування (орієнтація на широкий загал); поєднання логічності доказів і полемічності викладу; сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників; висловлення наукових положень і фактів емоційно-експресивною образністю; наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер; широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.).

Художній стиль.

Основні ознаки: найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності – образність (образ – персонаж, образ колектив, образ – символ, словесний образ, зоровий образ); поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів; естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття прекрасного; експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.); зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури); конкретно-чуттєве живописання дійсності; відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи; визначальним є суб’єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).

Розмовний стиль.

Основні ознаки: безпосередня участь у спілкування; усна форма спілкування; неофіційність стосунків між мовцями; невимушеність спілкування; непідготовленість до спілкування; використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації); використання позамовних чинників (ситуація, поза, руки, жести, міміка); емоційні реакції; потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне.

Науковий стиль.

Основні ознаки: ясність і предметність тлумачень; логічна послідовність і доказовість викладу; узагальненість понять і явищ; об’єктивний аналіз; точність і лаконічність висловлювань; аргументація та переконливість тверджень; однозначне пояснення причино-наслідкових відношень; докладні висновки. Релігійний або конфесійний стиль.

Основні ознаки: суто церковна термінологія і слова – символи; непрямий порядок слів у реченні та словосполученні; значна кількість метафор, алегорій, порівнянь; наявність архаїзмів.

Офіційно-діловий стиль.

.8. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового та наукового стилів.

Сучасні процеси розбудови України як держави, розширення суспільних функцій української мови, яка набула статусу державної, запровадження в ті сфери, де її використання за радянських часів було обмежено, висувають особливі вимоги до володіння мовою державними службовцями. Інтеграція офіційно-ділового стилю, у якому оформляються різні акти державного, суспільно-політичного, економічного життя, ділових стосунків між членами суспільства, характери­зується логізацією викладу, уживанням усталених конструкцій, зокрема безособових та наказових, відсутністю емоційного за­барвлення, двозначних слів та висловів. Це мова законів, ука­зів, розпоряджень, діловодства та листування.

Науковий стиль у свою чергу обслуговує різні галузі науки й тех­ніки. Йому властиве широке використання термінів та абстра­ктних слів, складних речень, зокрема складнопідрядних, за до­помогою яких відтворюються причинно-наслідкові зв'язки між частинами тексту. Як правило, для цього стилю не характерна емоційно-експресивна лексика.