
- •1. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •2. Українська мова як державна. Функції державної мови.
- •3. Поняття престижу мови, способи його забезпечення.
- •4. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •5. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •6. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування.
- •7. Основні ознаки функціональних стилів.
- •9. Поняття культури мови та культури мовлення.
- •11. Суржик як показник низької культури мовлення.
- •12. Нормативність і правильність мовлення.
- •13. Мовні норми та мовленнєвий етикет.
- •14. Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як одиниця лексики.
- •15. Лексика української мови з погляду її походження.
- •16. Особливості лексичних засобів ділового мовлення
- •17. Використання синонімів у ділових паперах
- •18. Специфіка вживання омонімів
- •19. Пароніми у діловому спілкуванні.
- •20. Мовні штампи та кліше у фаховому мовленні податківців, юристів, економістів.
- •26. Сучасні проблеми української термінології.
- •28. Види і форми професійного спілкування.
- •31. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •32. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
- •33. Індивідуальні форми фахового спілкування
- •34. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •35. Етикет телефонної розмови.
- •36. Форми колективного обговорення професійних проблем.
- •37. Мистецтво перемовин.
- •38. Збори, нарада як форми прийняття коллективного рішення.
- •39. Правила ведення дискусії.
- •40. Основні поняття діловодства.
- •41. Критерії класифікації документів. Національний стандарт України.
- •42. Вимоги до укладання то оформлення документів.
- •43. Вимоги до текста документа.
- •44. Переклад, види перекладу
- •46. Синонімічні засоби ділового мовлення. Евфемізми.
- •47. Поняття про мовні штампи і кліше.
- •48. Особливості вживання іменникових форм у ділових текстах.
- •49. Прикметник в офіційно-діловому стилі. Ступені порівняння прикметників.
- •50. Правила передачі цифрової інформації. Узгодження іменника з числівником.
- •51. Функціонування займенникових форм у діловому мовленні.
- •52. Особливості вживання службових частин мови у діловому стилі.
- •53. Загальні риси синтаксису у ділових паперах.
- •54. Мовні помилки, їх види.
- •55. Поняття про мовний етикет.
- •56. Різниця між мовою, мовленням, спілкуванням.
- •57. Поняття тексту, його структурна організація.
- •58. Правила ділового листування.
- •Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.
- •Українська мова як державна. Функції державної мови.
44. Переклад, види перекладу
Переклад – збереження змісту повідомлення під час зміни його мовної форми. Усний переклад – синхронне відтворення мовлення іноземною мовою. Письмовий переклад враховує не тільки зміст повідомлення, а й певні особливості слова цього змісту. Під час оцінки якості перекладу виходять із чотирьох чинників: точність викладення змісту; правильність вживання термінів і термінологічних словосполучень; правильність викладу матеріалу з точки зору граматики української мови; належне технічне оформлення. Основними правилами виконання перекладу є: Перекласти треба зміст речення, а не буквально, Ретельно підшукувати семантичні еквіваленти, При виникненні труднощів під час перекладу слід вдаватися до перифразу.
Під час перекладу можна здійснювати лексичні, граматичні, синтасичні трансформації.
Під час перекладу тексту необхідно правильно розуміти і відповідно відтворювати терміни. Важливою особливістю наукового тексту є сувора логічна послідовність викладу міркувань. Композиція наукового тексту передбачає рух думки від відомого до невідомого, від простого до складного. Це безпосередньо відбивається в синтаксисі наукового тексту. Чіткість синтаксису, недвозначність зв'язків між членами речення й окремими реченнями є предметом особливої уваги перекладача, який повинен точно відтворити оригінал. Порушення усталеного порядку слів, невдале розміщення підрядних речень може зашифрувати думку автора, ускладнити її сприйняття в перекладі. 1. Послівний переклад (буквальний або підстрочний). Це механічний переклад слів іноземного тексту у тому порядку, в якому вони зустрічаються в тексті, без урахування їх синтаксичних і логічних зв’язків. Такий переклад частіше за все призводить до відсутності змісту і повинен поступово викорінюватися з перекладацької практики. 2) Дослівний переклад. Дослівний переклад при правильній передачі змісту тексту, що перекладається, максимально близько відтворює синтаксичні конструкції і лексичний склад оригіналу. У випадку, коли синтаксична структура речення, яке перекладається, має смисл і в перекладі виражена аналогічними засобами, дослівний переклад може розглядатися як остаточний варіант перекладу без подальшої редакторської обробки. 3) Літературний переклад. Цей вид перекладу передає зміст оригіналу у формі правильної літературної мови.Через значну відмінність синтаксичних структур різних мов, при перекладі рідко вдається зберегти форму вираження оригіналу. В інтересах точності передачі змісту часто буває необхідним змінити структуру речення, що перекладається, у відповідності до норм мови, на яку перекладається текст, тобто переставити або навіть замінити окремі слова і вирази. Переклади, які виділяються за ознакою форми тексту: Письмовий переклад – переклад, що здійснюється в письмовій формі. Усний переклад – це переклад, який здійснюється в усній формі.
45. Явище тавтології як сосбливий вид повтору. Тавтологія — повторення одного й того ж слова, однокореневих чи близьких за значенням, щоб з більшою силою виразити щось важливе у висловленій думці. Використання повторів чи часткове дублювання змісту, яке покращує стиль або робить висловлювання більш чітким і зрозумілим, зазвичай не характеризується як тавтологія, хоча і використовує для передачі змісту надлишкові засоби. Іноді дублювання змісту використовується для того, щоб підсилити або зробити наголос на певному аспекті висловлювання.
Приклади: «пам'ятний сувенір», «народний фольклор», масло масляне, гори воно вогнем.