48

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………..…………………3

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ ГЕОМЕТРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ТА ПРАКТИЦІ КОРЕКЦІЙНИХ ШКІЛ ….……..…….………………………………….8

1.1. Аналіз стану досліджуваної проблеми у загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі...................................................................................................8

1.2. Геометричний матеріал в розділі «Математика» «Програм для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей»…………..………………....................................................................................16

1.3. Розвиток просторового орієнтування як одна з умов успішного вивчення геометричного матеріалу…………………………………………………..…………27

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I…………………………………………………………29

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження стану сформованості просторового орієнтування у розумово відсталих школярів п'ятих класів................................................................30

2.1. Організація, методика і результати дослідження сформованості просторового орієнтування у розумово відсталих школярів п'ятих класів та їх аналіз...............................................................................................................................30

2.2. Методичні рекомендації щодо розвитку просторового орієнтування у розумово відсталих п'ятикласників на міжпредметній основі .........................................................................................................................................37

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II………………………………………………………...44

ВИСНОВКИ...................................................................................................................45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................48

ДОДАТКИ......................................................................................................................50

ВСТУП

Актуальність дослідження. Створення умов для отримання якісної освіти дітьми з інтелектуальною недостатністю є пріоритетним напрямком розвитку корекційної освіти в Україні. Про надання рівних можливостей і безбар’єрного доступу до навчання у загальноосвітніх закладах дітям означеної категорії йдеться в Конвенції ООН де зазначено, що «діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя», у державній “Концепції спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку в Україні на найближчі роки і перспективу” (1996) у проекті “Державного стандарту спеціальної освіти” (2004).

Навчання і підготовка дітей з інтелектуальною недостатністю до соціалізації та самостійної життєдіяльності передбачає інклюзивну освіту, пошук ефективних шляхів у навчальному процесі, запровадження корекційних та розвивальних технологій, створення індивідуальних програм з кожного навчального предмета. Важливе місце в цьому процесі належить навчанню дітей математиці, оскільки вона має велике значення у вирішенні корекційних задач і є складним предметом для школярів.

Дослідження вчених в цій галузі М.Е. Демідова, М.Н. Перова, С.М. Попович, П.Г. Тишин, Я.І. Груденов, Н.І. Королько та ін. вказують на те, що в учнів з інтелектуальною недостатністю виникають утруднення при вивченні багатьох розділів математики і одним з них є вивчення геометричного матеріалу.

На важливість формування геометричних знань у школярів з інтелектуальною недостатністю вказують М.Г.Аббасов, Т.М.Головіна, О.М.Граборов, І.О.Грошенков, Н.Ф.Кузьміна-Сиром’ятнікова, М.М.Перова, О.В.Погорєлов, Н.П.Сакуліна, В.М.Синьов, С.І.Шабалін, Ф.М.Шемякін, І.С.Якиманська та ін.).

Дослідники вказують на виняткову значущість цієї проблеми для орієнтування дітей у навколишньому середовищі та успішного оволодіння навчальним матеріалом з усіх предметів, що вивчаються в школі.

Для успішного засвоєння геометричних знань та подальшого їх використання у професійно-трудовому навчанні у старших школярів мають бути сформовані уявлення про просторові ознаки предметів (форма, величина), напрямки простору, просторові відношення та положення предметів, знання про геометричні фігури, вміння вимірювати та будувати відрізки, позначати словесно геометричні поняття тощо.

Оволодіння геометричним матеріалом в умовах інклюзивного навчання передбачає створення в педагогічному процесі умов, які забезпечують накопичення школярами різноманітного досвіду з розрізнення просторових ознак і відношень, набуття ними знань про геометричні фігури у поєднанні з практикою, використання цих знань під час розв’язання будь-яких завдань.

Вивчення літературних джерел із зазначеної проблеми свідчить про те, що при вивченні геометричного матеріалу учні з інтелектуальною недостатністю зазнають значних труднощів, які виникають в них при виконанні практичних завдань і вправ як у навчальній, так і в побутовій діяльності, а ступінь оволодіння ними геометричним матеріалом доволі низький (М.Г.Аббасов, Т.М.Головіна, І.О.Грошенков, В.В.Ек, Н.Ф.Кузьміна-Сиром’ятнікова, М.М.Перова, Н.П.Сакуліна).

Водночас у наявних дослідженнях недостатньо розкрито теоретико-методичні й організаційні питання щодо вдосконалення роботи з вивчення геометричного матеріалу, а також використання набутих знань в навчальній діяльності та в побуті.

Отже, питання оволодіння старшими школярами з інтелектуальною недостатністю геометричним матеріалом достатньо широко представлено в наукових дослідженнях багатьох вищезазначених авторів. В них йдеться про те, що вивчення геометричного матеріалу - дуже складний процес. Учні з інтелектуальною недостатністю через своєрідності своєї пізнавальної діяльності відчувають значні труднощі при оволодінні кожної з геометричних тем і потребують значно більшого часу для засвоєння знань і понять з геометрії. І оскільки виникає необхідність в удосконаленні та пошуку раціональних методів і прийомів, спрямованих на поліпшення цього процесу в своїй дипломній роботі ми проаналізували їх досвід і розробили вправи геометричного змісту, які можуть бути використані в навчальному процесі як в корекційних школах так і в умовах інклюзивного навчання дітей з інтелектуальною недостатністю.

Практична значущість проблеми і її недостатня методична розробленість зумовили вибір теми дипломної роботи “Вивчення геометричного матеріалу учнями молодших класів з інтелектуальною недостатністю”.

Мета дослідження – підвищення ефективності навчання старших школярів шляхом розроблення корекційно-розвивальних вправ, спрямованих на розвиток просторового орієнтування.

Предмет дослідження – зміст і методична система вивчення геометричного матеріалу учнями старших класів з інтелектуальною недостатністю .

Об’єкт дослідження – процес вивчення геометричного матеріалу учнями старших класів з інтелектуальною недостатністю під час навчально-виховної роботи.

Гіпотеза дослідження. Засвоєння математичних знань розглядається як важлива складова для подальшого усвідомленого засвоєння інших навчальних предметів, а особливо професійно-трудового навчання та соціальної реабілітації учнів з інтелектуальною недостатністю.

Вивчення геометричного матеріалу на уроках математики відбувається зі значними труднощами. Ефективність оволодіння геометричними знаннями та вміннями може бути досягнута за умов забезпечення оптимізації змісту навчання, посилення пізнавальної активності учнів, упровадження додаткових корекційно-розвивальних вправ геометричного змісту на уроках математики.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено його завдання:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі та педагогічному досвіді.

2. Теоретично вивчити вимоги «Програм для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей» щодо засвоєння геометричного матеріалу школярів старших класів.

3. Дослідити стан сформованості просторового орієнтування у розумово відсталих школярів п'ятих класів та проаналізувати результати дослідження.

4. Розробити методичні рекомендації впровадження у навчально-виховний процес системи корекційно-розвивальних вправ, скерованих на розвиток просторового орієнтування у розумово відсталих старшокласників на міжпредметній основі.

5. Науково обґрунтувати систему корекційно-розвивальних вправ з розвитку просторового орієнтування у старшокласників.

Методи дослідження. Теоретичні: вивчення загальної та спеціальної психолого-педагогічної літератури стосовно просторового орієнтування; аналіз діючих підручників, програм, методичних посібників; емпіричні: анкетування вчителів; індивідуальні бесіди з учнями; ретроспективний аналіз досвіду роботи спеціальної школи з досліджуваної проблеми; спостереження з метою виявлення особливостей просторового орієнтування в учнів; констатувальний і формувальний експерименти; кількісний та якісний аналіз емпіричних даних їх теоретичне узагальнення.

Теоретичне значення: розглянуто основи корекційної роботи з учнями старших класів з інтелектуальною недостатністю під час навчально-виховної роботи, уточнено особливості формування математичних знань розглядається як важлива складова для подальшого усвідомленого засвоєння інших навчальних предметів, а особливо професійно-трудового навчання та соціальної реабілітації учнів з інтелектуальною недостатністю

Експериментальна база дослідження. Дослідженням було охоплено 12 учнів п’ятого класу СЗОШІ №8 м. Києва.

Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що апробована на практиці система корекційно-розвивальних вправ із розвитку просторового орієнтування в розумово відсталих учнів може застосовуватись як складова спеціальних методик навчання у старих класах. Використання в навчально-виховному процесі допоміжної школи системи корекційно-розвивальних вправ сприятиме подоланню труднощів, що виникають у школярів при засвоєнні змісту навчання, пов’язаного із просторовим орієнтуванням та розвитку умінь застосовувати знання з просторового орієнтування в різних навчальних і побутових ситуаціях.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (223 найменування). Загальний обсяг – 50 сторінок.

Розділ і. Проблема вивчення геометричного матеріалу на уроках математики у психолого-педагогічній літературі та практиці корекційних шкіл

1.1. Аналіз стану досліджуваної проблеми у загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі.

Питання вивчення та засвоєння геометричного матеріалу учнями старих класів з нормальним інтелектуальним розвитком вивчали А.М.Пишкало, В.А.Гусєва, В.В.Орлова, А.В. Погорєлов, Н.С.Подходова, Т.Г.Ходот, М.А.Екимова, В.І Сутягіна, С.В.Кирилова, В.В.Маштанова, Н.І.Нікуліна, Т.А.Покровська, Є.І.Фертікова, , М.А.Бантовой, Г.В.Більтюковой, А.М. Полівщіковой, Ю.Ю.Пумпутіса та ін.

Спостереження Пишкало А. М. свідчать що, вивчаючи геометрію, діти знайомляться з різними просторовими формами та тілами, геометричними фігурами та їх властивостями, вчаться вимірювати, креслити, конструювати, малювати. Особлива роль в ознайомленні учнів з даними питаннями відводиться початковій школі, оскільки саме молодшим школярам притаманні образність мислення, гострота уявлень і сприймань. Елементарні геометричні знання та вміння, здобуті в початкових класах, стають основою, на якій базується подальше вивчення геометрії як науки.

На думку В. А. Гусєва, В. В. Орлова, А. В. Погорєлова, Н. С. Подходовой, Т. Г. Ходот, геометрія є дуже ефективним засобом розвитку особистості в самому широкому діапазоні. Геометрія розвиває такі якості особистості як моральність, незалежність суджень і поведінки, сприяє розвитку творчого мислення. Навчання елементам геометрії в початковій школі має на меті не тільки навчати учнів отримувати геометричні результати, але й знаходити метод, за допомогою якого ці результати будуть отримані.

Автори дисертаційних досліджень (М.А. Екимова, С.В. Кирилова, В.В. Маштанова, Н.І. Нікуліна, Т.А. Покровська, Є.І. Фертікова та ін.) вказують на необхідність пропедевтичного курсу геометрії, спрямованого на розвиток пізнавальної діяльності та виділення геометричного матеріалу в курсі математики, акцентуючи увагу на пріоритет розвивальної мети у формуванні геометричних уявлень.

Геометричний матеріал, вважає В.І Сутягіна, повинен становити важливу частину змісту математичної освіти школярів, оскільки виконує навчальну, розвивальну, виховну, пізнавальну, прикладну, контролюючу, методологічну функції та функцію розвитку мовлення. Дослідниця вважає, що розвивальну функцію, в свою чергу, можна розділити на культурно-розвивальну, духовно-розвивальну, інтелектуально-розвивальну, творчо-розвивальну та естетико-розвивальну функції. На основі цього вона стверджує, що вивчення геометричного матеріалу озброює дітей вміннями і навичками, необхідними для самостійного вирішення нових навчальних і практичних завдань, виховує у них самостійність та ініціативу, наполегливість у подоланні труднощів, сприяє культурному, духовному, інтелектуальному, естетичному і творчому розвитку особистості.

Спостереження М.А.Бантовой, Г.В.Більтюковой, А.М. Полівщіковой свідчать про те, що вивчення геометричного матеріалу в курсі математики сприяє розвитку мисленнєвої діяльності, пам’яті, логічного і критичного мислення, інтуїції, уявлення, уваги, наполегливості, навичок контролю і самоконтролю, вміння планувати свою роботу, аналізувати навчальне завдання.

Значення й прийоми розвитку мотивації, в процесі вивчення геометричного матеріалу, переконливо показані в дослідженні Ю.Ю.Пумпутіса, який дійшов висновку, що коли дії учнів мотивовані, вони краще засвоюють геометричний матеріал на уроках математики, можуть застосовувати знання в побутовій або трудовій діяльності.

Система корекційної освіти вирішує проблему підвищення ефективності навчальної діяльності учнів з інтелектуальною недостатністю. Усвідомлене оволодіння навчальним матеріалом є підґрунтям розвитку пізнавальної діяльності дітей означеної категорії в процесі навчання. Необхідність удосконалювати деякі аспекти навчального процесу сучасної школи веде до пошуку нових шляхів, які сприяли б підвищенню ефективності засвоєння навчального матеріалу учнями з інтелектуальною недостатністю. В цьому аспекті є актуальним вивчення математики, оскільки цей предмет є одним із основних в корекційній школі, а отримані математичні знання дають можливість дітям означеної категорії успішно засвоювати інші навчальні предмети, оволодівати основами професійно-трудового навчання, адаптуватися в суспільстві.

Методика навчання математики в корекційній школі почала формуватись в нашій країні в 30-ті роки ХХ століття. Основоположники корекційної школи А.Н.Грабаров, Є.В.Герьє, Н.В.Чехов вважали, що математика повинна дати дитині з інтелектуальною недостатністю лише практичні прийоми лічби. Вони стверджували, що навчання математики повинно бути індивідуалізованим внаслідок різних здібностей дітей, обгрунтовували необхідність використання конкретного матеріалу, який повинен бути добре знайомим і цікавим учням. В перші роки становлення корекційної школи використовувався методичний досвід навчання лічби прогресивних зарубіжних спеціалістів О.Декролі, Ж.Демора, М.Монтесорі, Е.Сегена та ін.

Наприкінці 40-х та на початку 50-х років в спеціальній методиці математики з'явились експериментальні дослідження, присвячені удосконаленню навчання математики школярів з інтелектуальною недостатністю. Так, у дослідженнях К.А.Михальського, М.І.Кузьмицької, О.П.Смалюги, М.М.Перової, А.А.Хілько, В.В.Ек, Г.М.Капустіної та ін. підкреслюється роль підготовчих вправ, дидактичних ігор, наочності, а також предметно-практичних вправ, спрямованих на засвоєння змісту геометричних завдань.

Проблема навчання учнів з інтелектуальною недостатністю елементам геометрії завжди була актуальним питанням на уроках математики, оскільки вивчення цього навчального матеріалу пов'язане з труднощами, зумовленими своєрідними особливостями психофізичного та розумового розвитку дітей. Педагоги і психологи в своїх дослідженнях визначали передусім особливості засвоєння геометричного матеріалу учнями означеної категорії, основні його завдання та зміст, вели пошук найбільш ефективних методів і прийомів вивчення та засвоєння геометричного матеріалу.

Проблемі вивчення геометричного матеріалу були присвячені дослідження М.Е.Демідової, Н.Ф.Кузьміной-Сиром'ятникової, М.М.Перової, С.М.Попович, П.Г.Тішіна, В.В.Ек. Автори підкреслюють, що вибір методів і прийомів, які використовуються при вивченні геометричного матеріалу, визначаються його характером, індивідуальними можливостями дітей з інтелектуальною недостатністю та завданнями навчально-виховного процесу корекційної школи.

М.М.Перова звертає увагу на те, що навчання геометрії повинно носити наочний і дієвий характер. Вона стверджує, що формування уявлень про геометричні фігури, відповідні формі, про можливості їх застосування під час трудової діяльності в повсякденному житті можливо лише через безпосереднє сприймання самих геометричних фігур, подібних до них предметів навколишньої дійсності. Лише після того, як учні навчаться їх розрізняти, можна переходити до використання моделей, креслень, таблиць. Тому уроки математики, на яких відбувається вивчення геометричного матеріалу в молодших класах мають на меті – формування геометричних уявлень, під час яких необхідне застосування достатньої кількості відповідних наочних та дидактичних посібників. Розвитку пізнавального інтересу до геометрії сприяє використання дидактичних ігор, цікавих вправ, залучення предметно-практичної діяльності дітей, усвідомлення практичної значимості геометричних знань.

Дослідниця зазначає, що для оптимального сприймання геометричного матеріалу педагог повинен підбирати і виготовити такі додаткові навчально-дидактичні посібники, які дозволили б давати матеріал з урахуванням принципу індивідуального і диференційованого підходу, організувати систематизацію та узагальнення геометричних знань. Засвоєння розумово відсталими знань про геометричні фігури, про їх властивості неможливо без практичного виконання вправ школярами. Кожен учень повинен самостійно вміти користуватися вимірювальними інструментами, мати можливість виготовити дані фігури, використовувати їх під час практичної діяльності. Тому доцільно, радить автор, щоб набори роздаткового матеріалу були в кожного школяра.

Спостереження М.М.Перової та В.В.Ек показують, що учні корекційної школи відчувають значні труднощі в оцінці відношень об’єктів між собою, тобто не розрізняють такі просторові поняття як попереду, позаду, ліворуч праворуч біля, вище, нижче тощо. Без спеціального навчання навіть учні старших класів не розуміють більшість геометричних понять. Автори вказують на те, що на початку шкільного навчання слід вчити дітей визначать положення предметів відносно один одного, позначати просторові відношення словесно та застосовувати в цей період значну кількість вправ. Вивчення взаємного положення геометричних фігур на площині продовжується протягом всіх років навчання школярів математиці. Накопичення, уточнення та розширення геометричних знань відбувається поступово з класу в клас.

При вивченні геометричного матеріалу, розрізняють декілька рівнів мислення. На це звертають увагу М.М.Перова та В.В.Ек. Перший, найпростіший рівень, характеризується тим, що геометричні фігури розглядаються як цілісні об'єкти і розрізняються лише за своєю формою. Тобто, якщо школярам показати коло, квадрат, прямокутник і повідомити їм відповідні назви, то через певний час вони зможуть безпомилково впізнавати ці фігури виключно за їх формою (причому ще не аналізованої), не відрізняючи квадрат від прямокутника.

На другому рівні проводиться аналіз форм, які сприймаються, спираючись їх властивості. Геометричні фігури виступають вже як носії своїх властивостей і розпізнаються за ними, але властивості логічно ще не впорядковані і встановлюються емпіричним шляхом. Самі безлічі фігур також ще не впорядковані, оскільки вони просто описуються, але не визначаються. Цей рівень мислення в області геометрії ще включає структуру логічного розуміння.

На третьому рівні учні здатні розуміти зв'язок між властивостями і структурою фігур, пов'язаних між собою самими властивостями, називати фігуру лише за її властивостям.

Вище представлені автори зазначають, що перехід від одного рівня на інший не є довільним, таким, що відбувається паралельно біологічному розвитку людини і залежить від його фізичного віку і психофізичної структури. Він відбувається в результаті цілеспрямованого навчання, яке сприяє більш швидкому переходу від одного рівня до іншого. Відсутність навчання гальмує такий перехід.

Як свідчать дослідження Т.М.Головіної та І.О.Грошенкова школярі з інтелектуальною недостатністю відчувають значні труднощі в установленні взаємовідношень між предметами в просторі та на площині, їх просторові уявлення розвинуті недостатньо. Автори вказують на те. Що у дітей спостерігається неповноцінність між аналізаторних зв’язків, недорозвинення мовлення і рухової активності – все це ускладнює розвиток просторового орієнтування.

Як зазначає Н.Ф.Кузьміна-Сиром'ятникова, учні з інтелектуальною недостатністю на початку шкільного навчання не вміють складати і порівнювати предмети. Внаслідок цього їм потрібно приділити значно більше часу, ніж їх ровесникам з нормальним інтелектом, на формування навичок виділяти такі категорії предметів, як величина і кількість.

О.В.Гаврилов і О.М.Ляшенко відзначають, що у дітей з інтелектуальною недостатністю сприймання неточне і розпливчасте. Це потребує проведення роботи з відбору геометричних фігур з набору, в якому фігури такого ж розміру і кольору як пропонований зразок. Потім слід навчити виділяти геометричні фігури, схожі тільки за формою. Така послідовність є основою створення елементарних геометричних понять і уявлень.

С.Дубовським було проаналізовано експериментальні дані та запропоновано конкретну методику розвитку інтересу до математики в учнів допоміжної школи, а також узагальнено практичний досвід вчителів-дефектологів з цього питання. Це мало конкретне практичне значення, оскільки дало можливість сформульовані раніше теоретичні положення застосовувати на практиці.

У дослідженнях П.Г.Тишина, І.М.Соловьєва, М.М.Нудельмана обґрунтована можливість і необхідність навчання дітей з інтелектуальною недостатністю основам наочної геометрії. Ю.Т.Матасов в своєму дослідженні виявив особливості сприймання і розуміння геометричного матеріалу учнями початкових класів корекційної школи. Результати його дослідження свідчать, що школярі плутають як назви прямокутника і квадрата, так і зразки цих фігур, співзвучність назв прямокутник і трикутник веде до того, що зразки цих фігур також змішуються, діти утруднюються у назві таких елементів фігур як сторона, кут, особливі труднощі виникають при усвідомленні взаємовідношень елементів в межах цілої фігури. Діти не можуть визначити протилежний бік, показати сторони, які складають кут, впізнати фігуру в не привичному розміщенні тощо. Навіть учні четвертого класу не знають чому прямокутник називається прямокутником, чому сторони називаються протилежними. Перенос геометричних знань сферу оточуючої дійсності також значно утруднений, школярі не можуть знайти в оточуючих їх речах геометричні форми. Результати його дослідження свідчать про те, що вивчення геометричного матеріалу в початковій школі здійснюється більш успішніше, якщо навчання передбачає низку методичних прийомів, які були покладені нами в основу при розробці геометричних вправ, що представлені в другому розділі нашої роботи.

П.Г.Тішін підкреслює, що процес організації роботи над вивченням геометричних фігур полягає у формуванні системи знань про основні їх властивості, вміння використовувати ці властивості для їх виділення, впізнавання. Знання властивостей квадрата (у квадрата всі сторони рівні, кути прямі), прямокутника (протилежні сторони рівні, кути прямі), трикутника (три кути, три сторони) і т.д. допомагають учням правильно дізнатися і накреслити кожну з них. Але в процесі роботи, навіть при детальному поясненні окремі школярі не мають чітких уявлень про фігури. Вони дають лише часткові визначення («У квадрата чотири сторони»). Такі знання є свідченням фрагментарності, розрізненості геометричних уявлень, не сформованості геометричних понять. При цьому однією з основних причин, що призводять до цього, є недостатня організація системи тренувальних вправ, спрямованих на повторення, узагальнення і систематизацію знань, відсутність ланки проміжного контролю на уроках, який дозволяє виявити адекватність первинних знань школярів, формальний підхід педагога до уроків геометрії.

Також дуже важливо, продовжує автор, при вивченні геометричних фігур навчити учнів відокремлювати несуттєві ознаки від істотних, підкреслюючи при цьому, що останні залишаються незмінними. Наприклад, при вивченні властивостей квадрата можна організувати лабораторно-практичну роботу. Кожен школяр отримує квадрат. Учитель звертає увагу, що вони отримали різні за кольором, розміром і виготовлені з різного матеріалу геометричні фігури і пропонує розглянути їх і за допомогою косинця виміряти всі кути даної фігури. Шляхом практичних вправ встановлюється, що, незважаючи на розмір, колір, матеріал, у всіх фігур всі кути прямі. Далі учні вимірюють сторони і переконуються, що вони також рівні між собою. При цьому педагог ще раз звертає їхню увагу на те, що досліджували вони фігури різних розмірів, величини, різного кольору і виготовлені з різного матеріалу.

Гриханов В.П. досліджував питання вивчення геометричного матеріалу учнями корекційної школи і стверджує, що пізнавальні особливості та індивідуальні можливості учнів неоднорідні і це потребує диференційованого підходу. Автор пропонує надавати учням різні види допомоги при вирішенні геометричних завдань, а саме: повторювати інструкцію декілька разів, спрощувати її, розділяти інструкцію на декілька частин, пов'язувати завдання з практичним досвідом дитини, показувати модель геометричної фігури тощо.

С.В.Камалетдинов вказує, що низький стан вимірювальних навиків учнів помітно впливає на якість їх професійно-трудової підготовки. Неточність вимірювань, неуважність під час розміточно-графічних робіт дуже часто зустрічається на уроках трудового навчання. Дослідник вважає, що безперервність тренувальних, які пов’язані зі знанням мір довжини, вимірюванням вправ – та умова, яка дозволяє виробити у дітей з інтелектуальною недостатністю міцні вимірювальні навички.

В дослідженнях О.М.Ляшенка, М.Е.Демідової, М.М.Перової, С.М.Поповича, П.Г.Тішіна, В.В.Ек особлива увага звертається на те, що вивчення геометричного матеріалу - дуже складний процес. Розумово відсталі учні через своєрідності своєї пізнавальної діяльності відчувають значні труднощі при оволодінні кожної з геометричних тем і потребують значно більшого часу для засвоєння знань і понять з геометрії, тому виникає гостра необхідність в удосконаленні та пошуку раціональних методів і прийомів, спрямованих на поліпшення цього процесу. Але насамперед необхідно встановити ступінь володіння розумово відсталими учнями молодших класів геометричним матеріалом.

Аналіз методичних основ викладання геометрії в корекційній школі дає можливість зробити висновок, що в методиці зроблено значні досягнення в пошуках ефективних дидактичних прийомів корекційного навчання на основі врахування особливостей розумової діяльності учнів та засвоєння ними знань, в чому надзвичайно велика роль належить розвитку пізнавального інтересу до геометрії.