4.Фізіократи – представники класичної політичної економії у Франції II поч. XVIII ст. Та відображення їх суджень у поглядах ф.Кене й а.Тюрго

Фізіократи — течія серед французьких економістів другої половини XVIII ст. — часів першої буржуазної революції у Франції. Фізіократія (від. грец. «фізіс» - природа і «кратос» - влада) означає «влада природи». Головною заслугою фізіократів є те, що джерелом багатства вони вважали не торгівлю, а виробництво, обмежились сільським господарством. Франсуа Кене – визнаний лідер і основоположник школи фізіократів. "постійно відтворюване багатство с/г служить основою для всіх професій, сприяє розквіту торгівлі, добробуту населення, приводить у рух промисловість і підтримує процвітання нації.Землеробство служить основою для всієї економіки держави".

Гроші-безплідне багатство, яке нічого не виробляє. За його термінологією, с/г знаряддя, , тварини і все, що використовується у землеробстві протягом декількох виробничих циклів, є "початкові аванси" — основний капітал. Витрати які здійснюються протягом одного виробничого циклу, він відносив до "щорічних авансів" — оборотний капітал. Довів, що разом з оборотним у русі перебуває основний капітал.

Необхідна тільки "абсолютна свобода торгівлі" як умова її розширення, усунення монополії та скорочення торговельних витрат.

«таблиця Кене» всі умови і пропорції відтворення.З цієї концепції випливає радикальна податкова програма Кене: Хто одержує і споживає чистий продукт, той і платить податок. Кене виділив причини упадка землеробської країни. Їх вісім:неправильна форма податкового обкладання;зайвий тягар податків, надмірності в розкоші; надмірні судові витрати; особиста несвобода мешканців села; відсутність волі у внутрішній торгівлі;відсутність зовнішньої торгівлі;відсутність повернення чистого річного продукту до продуктивного класу.

А.Тюрго виділяє в суспільстві 3 класи: продуктивний (люди, зайняті в с/г виробництві);безплідний (люди, зайняті в промисловості та інших галузях; власників землі. Дослідженню природи походження позикового (грошового) відсотка. Протягом часу позики позикодавець втрачає дохід, тому що ризикує капіталом, а позичальник використовує гроші для придбань, які принесуть йому вел. прибуток. Подальший розвиток економічної науки показало, що невірно пов'язувати зростання багатства суспільства тільки з землеробством.

5. Економічне вчення а.Сміта

«Дослідження про природу і причини багатства народів»-це завершення етапу становлення політекономії як науки. В ній чітко визначені предмет, метод і загальна основа політекономії як науки.

1. Продукт мат. виробництва – це багатство нації, а його величина залежить від: частки зайнятого населення; продуктивності праці.

2. Головний чинник збільшення рівня продуктивності праці – це розподіл праці або спеціалізація.

3. Гроші – особливий товар, всезагальний засіб обігу.

4. Теорія вартості – дає 3 підходи до поняття «вартості»:витратами праці;кількістю праці, на яку можна придбати даний товар;доходами.

6. Прибуток – це «відрахування» з продукту праці, яке створюється як різниця між вартістю і з/п . Земельна рента – це також «відрахування з продукту праці», яке створюється неоплаченою працею робітників.

8. Капітал – це частина запасів, на яку капіталіст очікує отримати дохід, головний чинник нагромадження капіталу ощадливість. Основний капітал – не вступає в процес обігу, а оборотний – змінює форму в процесі виробництва. Чотири правила оподаткування:

пропорційність – сплачувати податки відповідно доходів.

мінімальність – відбирав у населення якомога менше поверх того

визначеність –встановлені: час, спосіб і розмір податку.

зручність для платника – час і спосіб оплати відпов. вимогам платників.

Методологія вчення заснована на концепції економічного лібералізму:

1)Інтереси окремих осіб співпадають з інтересами суспільства.

2)«Економічна людина» - особа, яка намаг. нагромадити багатство.

3)Важливою умовою дії економічних законів – є вільна конкуренція.

4)Прагнення отр. прибуток і вільна торгівля –вигідна всьому суспільству.

5) На ринку діє «Невидима рука», за допомогою якої вільна конкуренція керує діями людей через їх інтереси і веде до вирішення суспільних проблем ,вигідним як окремим особам так і всьому суспільству.