21. Активні та пасивні рахунки, їх характеристика

 Бухгалтерський баланс, як відомо, поділяється на дві частини: актив, у якому відображають наявні господарські засоби, і пасив, — де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні і пасивні. Активні рахунки при­значені для обліку наявності і змін засобів господарства, па­сивні — для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині — активі, то і залишки засобів на активних рахунках записують також у лівій частині — на дебеті. Джерела господарських засобів відображаються у балансі в правій частині (пасиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записують на правій сто­роні рахунка — на кредиті. Активні рахунки завжди мають де­бетове сальдо, пасивні — кредитове. У цьому полягає один із взаємозв'язків між балансом і рахунками. Для кращого розуміння наведемо схему взаємозв'язку між балансом і рахун­ками.

Залежно від виду об'єкта спостереження рахунки ділять на активні і пасивні. На активних рахунках відбивається майно, але в пасивних відбиваються зобов'язання організації (способи формування цього майна). Наприклад, до активним рахунках можна віднести рахунки «Основні кошти», «Каса», «Матеріали», а до пасивним рахунках «Розрахунки з персоналом з праці», «Статутний капітал», «Резервний капітал» та інших. Запис на рахунках починається відбитком початкового залишку (початкового сальдо). На активних рахунках цей залишок записується в дебет, на пасивних – в кредит.

Потім на рахунках записуються усі фінансові операції, що призводять зміну залишку. Операції, які збільшують залишок, записуються за залишку, які зменшують – протилежному боці. Тобто активних рахунках збільшення відбивають по дебету, зменшення – за кредитами. На пасивних рахунках навпаки, збільшення відбивають за кредитами, зменшення – по дебету. Якщо скласти суми всіх операцій, записаних на сторони рахунки, то виходять обертів. Результат, записана по дебету рахунки, називається дебетовим оборотом, за кредитами рахунки – кредитовим. При підрахунку оборотів початковий залишок до уваги береться. Кінцевий залишок (кінцеве сальдо) рахунки визначають, додаючи до початковому залишку оборот за тією ж боці рахунки, де перебуває початковий залишок, і віднімаючи оборот по протилежному боці. Наприклад, щодо кінцевого залишку на активному рахунку потрібно скласти початковий залишок з дебетовим оборотом і відняти кредитовий оборот. Кінцевий залишок (можливо, її буде) записується тій самій боці рахунки, як і початковий. Якщо початкового залишку був, то сальдо наприкінці звітний період знаходять відніманням з більшого обороту меншого. Залишок записують того боці рахунки, де було відбито сума більшого обороту. 

22. Відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку на основі принципу подвійного запису.

Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох Ті частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках. Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом. Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків. Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Оскільки господарські операції здійснюються на основі первинних документів, то у формуванні господарської операції і при кореспонденції рахунків необхідно вказувати підставу (документ). Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку є певною моделлю взаємопов'язаних рахунків, і тому конструювання чи складання бухгалтерської проводки є творчою роботою фахівця-бухгалтера, яка вимагає глибокого розуміння суті господарської операції і уявлення про зміни, до яких вона приведе. Залежно від кількості кореспондуючих рахунків розрізняють прості й складні бухгалтерські проводки.

Простою називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, а другий кредитується на одну і ту ж суму, тобто коли кореспондують між собою тільки два рахунки. Розглянута в нашому прикладі бухгалтерська проводка — проста. Складною називають таку бухгалтерську проводку, за якої один рахунок дебетується, декілька кредитується на загальну суму, або навпаки — один кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

У складних бухгалтерських проводках не порушується принцип подвійного запису, оскільки зберігається взаємопов'язане відображення господарської операції за дебетом і кредитом різних рахунків на одну і ту ж суму. Кожну складну бухгалтерську проводку можна розкласти на декілька простих. Однак застосування у практиці бухгалтерського обліку складних проводок переважає, тому що зменшує кількість записів, робить їх більш наочними.