14.Особливості формування політичної думки і права у Візантійській імперії.

Византийское право, історія якого налічує більше тисячі років, являє собою унікальне явище для середньовічної Європи. Воно характеризується відносно високим ступенем стабільності, внутрішньої цілісності, а також здатність пристосовуватися до мінливих соціально-економічних та політичних умов. Ці якості права в Византии визначалися рядом історичних факторів, серед яких особливе значення мали традиційно сильна центральна імператорська влада, римське правове спадщину, візантійська християнська церква. Ці фактори сприяли інтегруючих вплив на право, додавали йому властивості системності.  Вже на ранніх етапах розвитку держави у Візантії склалася своєрідна правова система, яка виросла безпосередньо з римського права, але випробувала на собі вплив специфічних перехідних до феодалізму відносин у суспільстві, що відрізнялися великою соціальною та етнічної строкатості. Під впливом часу та чисто місцевих умов, зокрема різноманітних правових звичаїв, римські правові інститути поступово еволюціонували. Але принципові засади римського права і правової культури не були підірвані і не піддалися корінним змінам, чому в чималому ступені сприяло тривале збереження в Византиирабовладельческом укладу.  Пряма спадкоємність римського і візантійського права знайшла своє відображення у використанні імператорського законодавства в якості основного джерела права. Відносна стабільність політичної системи Візантії сприяла тому, що саме тут були зроблені перші спроби кодифікації імператорських конституцій, а потім і римського права в цілому. Так, першим офіційним небозводом римських законів був складений у 438 році Кодекс візантійського імператора Феодосія (CodexTheodosianus), в який увійшли всі імператорські конституції з часу правління Костянтина (з 312 року). Тим самим у Візантії втратила чинність більш раннє римське законодавство, не включене в цю збірку. 

15.Особливості політико-правової думки середньовічної Західної Європи.

Економічний лад, взаємини класів, державні порядкиі правові інститути, духовний клімат середньовічного суспільства були тимичинниками, які вплинули на зміст, диференціацію,соціальну спрямованість політико-юридичних ідей західноєвропейськогосередньовіччя.

Три великих історичних етапи включає в себе ця еволюція.  Перший - ранньофеодальний (кінець 5 - середина 11 ст.); Феодалізм тільки щеконсолідується і зміцнюється як нова суспільно-економічнаформація. Другий етап - час повного розвитку феодального ладу, фаза йогорозквіту (середина 11 - кінець 15 ст.). Третій пізнє середньовіччя (кінець  15 - початок 17 ст.); Смуга заходу, занепаду феодалізму і зародженнякапіталістичних суспільних відносин. Поетапний характер розвиткуфеодального суспільства багато в чому визначав особливості та динамікусередньовічної західноєвропейської політико-юридичної думки.

Своєрідність останньої надавав також факт виключно сильноговпливу на неї християнської релігії і римсько-католицької церкви. Цяцерква практично неподільно панувала в сфері духовного життя наПротягом майже всіх Середніх віків. Середньовічна християнська релігіябула ядром світогляду феодального суспільства, стрижнем єдиної християнськоїкультури. У руках священнослужителів політика та юриспруденція, як і всіінші науки, залишалися прикладними галузями богослов'я. Відомубіблійну формулу - «Немає влади не від Бога, існуючі ж влади від  Бога встановлені »- богослови перетворили в незаперечну догму феодальноголаду.

Однією з центральних проблем тодішнього політико-юридичногознання виявилося питання про те, яка влада (організація) повинна матипріоритет: духовна (церква) чи світська (держава).

Ті, хто опирався прагненню церкви підпорядкувати собі государів,світських феодалів, хто чинив опір її наполегливим спробам керуватиполітичним життям у суспільстві, хто виступав за примат держави наддуховною владою, в цілому поділяли принципи християнського віровчення.  Апеляція до текстів Священного Писання як до вирішальних доказамправоти, схоластична манера обгрунтовувати захищаються тези, мовабогослов'я і т. д. - все це зазвичай були присутні у виступахпредставників кожного з ворогували між собою таборів. Різніідейні течії, у яких висловлювався протест проти засилля офіційноїцеркви, експлуатації та свавілля світських феодалів, теж не виходили зарамки релігійного світогляду. Правда, соціально-політичні програми,народжувалися в лоні цих опозиційних рухів, різко відрізнялися відсуспільно-класових установок ідеологів феодалізму.

складаючись і розвиваючись на грунті феодальних відносин, підколосальним впливом християнства, католицької церкви, політико -юридичне знання середньовічної Західної Європи разом з тим сприйняло іпо-своєму в нових історичних умовах продовжило низку суттєвих ідейантичної політичної і правової думки. До подібного роду ідей слідвіднести, уявлення про державу як про якийсь організмі, положення проправильних і неправильних державних формах і про їх кругообігу, ідеюприродного права як норми, що випливає з природи речей, положення провисокої значимості закону для влаштування нормальної державного життя.

У методі середньовічного політико-юридичного мислення,розроблювався в рамках богословської схоластики, був дуже великийпитома вага релігійного догматизму. Але була присутня в ньому і яскравовиражена тенденція забезпечити строгість міркування, послідовність,несуперечність і ясність одержуваних висновків. Схоласти виявляли великийінтерес до питань логічної техніки: прийомам класифікації, формамведення спорів, мистецтва аргументації та ін.

змінювати й ускладнювати потреби виробництва, спілкування та обміну,потреби політичного і правового розвитку не давали перебувати політико -юридичним навчань західноєвропейського середньовіччя в стані спокою,стимулювали поступове розширення і поглиблення знань про політику,державу і право.