5.Функції політології

1. Описову, суть якої полягає в констатації фактів політичної реальності, на підставі чого можна отримати відповідь, якою є ця реальність.

2. Пояснювальну, що дає змогу зрозуміти суть політичних явищ, причини їх виникнення, закономірності функціонування. Пояснювальна функція дає відповідь на запитання: чому саме ці, а не інші факти мають місце в політичній реальності.

3. Прогностичну функцію, яка зводиться до передбачення політичної дійсності у майбутньому (наприклад, прогнози щодо успіху на виборах).

4. Інструментальну функцію, яка полягає в розробці певних проектів прийняття рішень для досягнення конкретного політичного результату;

5. Ідеологічну функцію, яка орієнтує на вибір певної системи ідеологічних цінностей. Вона дає змогу зрозуміти, яким чином уникнути фальшивих, безглуздих ціннісних орієнтацій.

6. Інноваційна-надає прогнозам і висновкам максимальної науковоїобгрунтованості та контрольованої форми

7. Методологічна-охоплює способи, методи і принципи теоретичного дослідженн політики і практичного застосування набутих знань

8. Виховна-утверджує традиційні, звичаєві і нові цінності, ідеали, норми, формує політичну культуру особи, верстви, класу, нації

9. Ф-ія політичної соціалізації-сприяє входженню людини в політичне життя трудового колективу, громади, суспільства, держави, світу

10. Прикладна(управлінська) –визначає критерії ефективності діяльності органів дуржави, партій, гром. Організацій, політичних діячів.ю забезпечує інформацією про стан справ і засоби результативного впливу

11. Нормативна (регламентаційно-регулятивна)-регламентує відносини між суб’єктами політичного процесу

6.Особливості і загальні принципи політичних доктрин країн Стародавнього світу

Формування політичної думки зв'язано з тією стадією розвитку суспільного виробництва, коли появляється приватна власність на знаряддя і засоби виробництва, йде поділ суспільства - родів, племен, общин, - на різноманітні соціальні спільності, виникають стани, різноманітні соціальні верстви, утворюються держави. Особливості політико-правової думки:

• Обґрунтовувала божественне походження держави, влади(теократія);

• Ототожнювала держ. владу з необмеженою владою правителя(деспотія);

• Проповідувала визначеність людської долі (фаталізм)

• Проголошувала вищість етичних норм над політичними

• Мала прикладний характер

Єгипет, Вавилонське царство, Палестина, Індія, Китай

7-8.Політична думка Стародавнього Сходу(Єгипет, Вавилонське царство, Палестина, Індія, Китай)

Основні етапи	Особливості і характерні риси	Основні представники
Політичні вчення Стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія)	Політична думка не виділялася в самостійну галузь знання, відображалася в міфологічній формі, панувало розуміння божественного походження влади	Хаммурапі, Заратустра, Лао-Дзи, Шан-Ян, Мо-Цзи, Конфуцій, Будда
Політичні вчення Древньої Греції та Древнього Риму	Поступове звільнення політичних поглядів від міфологічної форми, відокремлення їх як відносно самостійної частини філософії. Аналіз устрою держави, класифікація форм державної влади, визначення ідеальної форми правління.	Гомер, Піфагор, Геракліт, Демокріт, Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель, Сенека, Цицерон
Політичні вчення Середньовіччя	Розвиток соціально-політичної думки в основному зусиллями політичних діячів. Обгрунтування теологічної теорії політичної влади. Роль релігії і держави в політиці.	Августин (Блаженний), Тома Аквінський, Марсилій Падуанський, В.Оккам, А. Данте

Єгипет-піраміда влади( на вершині-бог →фараон→жерці→чиновники→рабовласники→вільні люди→раби)обґрунтовано необхідність обмежної влади фараонів

Вавилон збір законів царя хаммурапі, в них обґрунтовано програму зміцнення держави рабовласників,необхідність поєднання світської та духовної влади. Були стан вільних та рабів, котрі мали право володвти майном, створювати сім’ї, одружуватись з вільними

Палестина доктрина месіанства-богообраності

Індія поділ суспільства на варни (брахмани, кшатрії, вайшиї, шудри) перехід можливий тільки згори донизу

Китай Конфуціанство (удосконалення людини і сімї як прообразу держави, її початку; сила держави в добровільному та свідомому визнанні вліди підданими; піклування про благо інших)

Легісти –засновник Шан Янь-держ. правління має ґрунтуватись на законах, яких неухильно повинен дотримувати народ, а не правителі-законотворці, сувора регламентація всіх сфер життя

Даосизм (Лаоцзи)-основний принцип життя-бездіяльність людини, людина не повинна втручатись і змінювати приподний порядок; володар має правити без жодного апарату примусу, апарату влади, війська

Моцзи-демократичні ідеї, виборність правителя, соціальна рівність, а також любов, яка має поєднати всіх членів суспільства