1.Поняття політики
Термін “політика” походить від давньогрецького слова polis (місто-держава) та пов’язаних з ним politeia (конституція), politike (мистецтво управління), politicas (державний діяч), polites (громадянин).
Політика – це суспільна діяльність, що передбачає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади, прийняття і виконання владних рішень щодо різних суспільних груп і суспільства загалом
Підходи до розуміння політики
Директивний: політика – це боротьба за владу і мистецтво володарювання
Функціональний: політика – це розподіл обов’язків і повноважень у цілісному суспільному організмі за умови їх узгодження
Комунікативний: політика – це специфічний засіб взаємодії, за допомогою якого з’ясовується мета, інтереси спільноти, розробляються правила поведінки
Формально-правовий: політика – це насамперед діяльність і вплив офіційних установ та впроваджених державою правових норм
Різновиди політики
за сферами суспільного життя – економічна, соціальна, національна, культурна тощо;
за орієнтацією – внутрішня, зовнішня;
за носіями і суб’єктами – політика держави, партії, руху тощо;
за терміном дії.
2.Поняття і предмет політології
Політологія(від грец. politika – державні й суспільні справи logos-слово,понятт, учення)-наука, об’єктом якої є політика та її взаємодія з особою і суспільством
ПРЕДМЕТОМ ПОЛІТОЛОГІЇ є :
Теорія та історія політичної науки
політичні системи та інститути
політичні процеси та політична діяльність
Політична культура та ідеологія
Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку
Держава і право
Політичні партії і громадські організації
Влада у всіх її проявах
Політичні еліти та лідери тощо
3. Загальнотеоретичні методи політології
соціологічний підхід – аналіз політики "від суспільства", з'ясування соціальної обумовленості політичних явищ, впливу на політичну систему відносин, що складаються в інших соціальних підсистемах;
структурно-функціональний метод розглядає політику як цілісність, систему зі складною структурою, кожен елемент якої має певне призначення і виконує певні функції, спрямовані на задоволення потреб системи;
системний підхід передбачає аналіз політики як складно організованого, саморегульованого механізму, що перебуває в безперервній взаємодії з навколишнім середовищем через "вхід" і "вихід" системи;
інституціональний метод полягає у вивченні інститутів, за допомогою яких здійснюється державна влада тощо;
історичний метод розглядає політичні явища в їх послідовному часовому (хронологічному) розвитку і виявляє зв'язок минулого, теперішнього та майбутнього;
соціально-психологічний(біхевіористський) метод передбачає вивчення поведінки окремих осіб та груп і вимагає експліцитності й верифікації (ясності вираження й чіткості визначення дослідницької процедури та перевірки якості знань досвідом);
психологічний метод розглядає конкретного індивіда, враховуючи його родові характеристики, соціальне оточення, суб'єктивні механізми поведінки, типові психологічні мотивації та роль підсвідомого (З. Фрейд, К. Юнг) чинника в його поведінці.
Порівняльний-полягає в зіставленні однотипних політичних явищ, різних способір реалізації одних і тих самих ф-ій, політичних рішень тощо
4. Емпіричні методи політики:вибіркового дослідження, польового дослідження, прихованого спостереження,експерименту, сфокусованого групового інтерв’ю, аналізу документів, анкетування, моделювання, тестування, аналіз електоральної статистики. Емпіричні дослідницькі методи ґрунтуються на отриманні початкової інформації про політику, про політичний процес.