Розділ 3 оцінка фінансових результатів та рентабельності

1. 3.1 Доходи підприємства, їх класифікація та аналіз

Доходи підприємства - це збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу. Доходи за мінусом витрат визначають фінансовий результат діяльності підприємства

Доходи — Витрати = Прибуток чи Збиток

Прибуток – перевищення доходів звітного періоду над витратами звітного періоду.

Збиток – перевищення витрат звітного періоду над доходами звітного періоду.

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно дотримуватись принципів визначення доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідності, періодичності. Принцип нарахування передбачає відображення результатів господарських операцій у тому звітному періоді, коли вони відбулися, а не на момент отримання чи сплати грошових коштів, оскільки ці періоди часу не завжди співпадають.

Принцип відповідності полягає у порівнянні доходів та витрат у звітному періоді, тобто витрати що здійснені у звітному періоді повинні порівнюватись з доходом, задля якого здійснені витрати цього звітного періоду. Виходячи з принципу періодичності для визначення фінансового результату доходи та витрати підприємства розподіляються за звітними періодами. Звітним періодом є 1 рік, проміжними звітними періодами є квартал, місяць.

Доходи підприємства класифікуються за видами діяльності, що здійснюються цим підприємством. Такий підхід дає можливість враховувати особливості кожного виду діяльності, відслідковувати зміни за видами діяльності та забезпечувати інформацією для подальшого аналізу та прийняття управлінських рішень. Дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язань, що приводить до зростання власного капіталу(за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходами підприємства визнаються:

• Дохід від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг)

• інші операційні доходи;

• фінансові доходи;

• інші доходи;

• надзвичайні доходи.

Дохід від діяльності підприємства визнається тоді, коли в результаті господарської операції:

• збільшуються активи або

• зменшуються зобов’язання і внаслідок цього відбувається зростання власного капіталу.

Таким чином, якщо активи збільшуються(або зобов’язання зменшуються),але це не призводить до зростання власного капіталу, дохід не визнається.

3.2.Характеристика витрат підприємства

Здійснюючи виробничу діяльність, підприємство виготовляє продукцію і надає послуги населенню і при цьому несе різноманітні види витрат.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань,що веде до зменшення капіталу (за винятком розподілу між власниками).Інформація про витрати підприємства дуже часто групується за видами діяльності підприємства. Діяльність підприємства поділяють на звичайну діяльність та надзвичайні події. Звичайна діяльність – це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають у наслідок їх проведення. Надзвичайна подія – це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному звітному періоді.У зв’язку з тим витрати поділяються на витрати звичайної діяльності та надзвичайні витрати. Крім того, витрати поділяються на витрати на продукцію та витрати періоду. Витрати на продукцію - це витрати пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації.

Витрати періоду – це витрати, які прямо не пов’язані з виготовленням конкретного товару, а належать до того періоду, в якому вони були зроблені.

Таблиця 3.1 Склад витрати

ВИТРАТИ

↓ ↓

Витрати звичайної діяльності

↓ ↓

Надзвичайні витрати

Витрати операційної діяльності	Витрати на фінансові результати	Витрати іншої звичайної діяльності
Собівартість реалізованої продукції; Адміністративні витрати; Витрати на збут; Інші операційні витрати	Відсотки за позиками; Відсотки за випущеними облігаціями; Амортизація дисконту за випущеними облігаціями; Витрати на фінансовий лізинг	Собівартість реалізованих фінансових інвестицій; Собівартість реалізованих необоротних активів; Оцінка необоротних активів

Витрати на виробництво реалізованої продукції, виражені у грошовій формі, визначають її собівартість.

Собівартість реалізованої продукції складається :

• виробничої собівартості готової продукції, реалізованої протягом звітного періоду;

• нерозподілених постійних загально виробничих витрат;

• понаднормових виробничих витрат.

Виробнича собівартість готової продукції включає:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• розподілені загально виробничі витрати.

Прямі матеріальні витрати – це вартість сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на цьому підприємстві, допоміжних або інших матеріалів, використання яких можна прямо віднести на конкретний об’єкт.

До прямих витрат на оплату праці відносять витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, включаючи будь-які види грошових та матеріальних доплат, виплати, передбачені законодавством про працю, інші виплати, витрати, пов’язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів.

Інші прямі витрати включають відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію необоротних активів, вартість остаточно забракованої продукції, витрати на виправлення браку.

Загально-виробничими витратами називають витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та дільницях. До складу загально виробничих витрат відносять:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату уп­равління цехами, дільницями);

• відрахування на соціальні заходи (ме­дичне страхування апарату управління цехами, дільницями;оплата службових відряджень персоналу цехів тощо);

• амортизація основних фондів і нематеріальних активів загально виробничого призначення(цехового, дільничного, лінійного);

• витрати на утримання і експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних фондів, інших необоротних активів загально виробничого призначення;

• витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайня­тих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції; витрати матеріалів, комплектуючих виробів, оп­лата послуг сторонніх організацій);

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утри­мання виробничих приміщень;

• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально виробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими про­цесами);

• витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколиш­нього середовища;

• інші витрати (оплата простоїв, втрати від браку тощо).

Калькулювання – це процес визначення собівартості продукції, який полягає у акумулюванні затрат на виробництво і віднесення їх на готовий продукт. За допомогою калькулювання визначають собівартість одиниці продукції.

Основний принцип підприємницької діяльності – отримання прибутку. Підприємство зобов’язане дотримуватися цього принципу в довгостроковому періоді, однак у короткотривалому періоді іноді може його порушувати.

Яка ж має бути ціна товару чи послуг, щоби дотримуватися цих правил ведення господарської діяльності?

Інструментом для того є калькуляція.

Калькуляцію можна визначити як класифікування, реєстрацію і відповідний розподіл затрат для визначення собівартості продукції або послуг.

Розрізняють калькуляцію з повним розподілом затрат і калькуляцію за змінними витратами.

Система обліку і калькулювання за повними витратами передбачає, що в собівартість продукції включають усі затрати, пов’язані з процесом виробництва:

• прямі матеріали;

• пряма заробітна платня;

• інші прямі затрати;

• накладні загально виробничі затрати.

Калькулювання собівартості продукції з повним розподілом затрат може здійснюватись:

• згідно із замовленнями

• згідно з процесами

• на основі виробничої діяльності.

На підприємстві ”Альфа” калькулювання собівартості продукції з повним розподілом затрат здійснюється згідно з процесами.

На кожному переділі отримують напівфабрикат, який є вихідним матеріалом для подальшого переділу. На останньому переділі отримують готову продукцію. Затрати враховують по переділах і видах продукції. Об’єктами калькуляції є напівфабрикати кожного переділу і готова продукція останнього переділу.

Попередільний метод передбачає два варіанти обліку виробничих затрат:

1. напівфабрикат ний, за яким визначають фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу;

2. без урахування собівартості напівфабрикатів, за яким облік затрат здійснюють у переділах, але собівартість напівфабрикатів не визначають.

Зведенням затрат у переділах підраховують собівартість готової продукції на останньому переділі.