10. Методологічне значення Теорії держави та права. Зв'язок предмета та методу держави та права.

Питання структури методології теорії держави і права різними вченими вирішуються по-різному. Основна відмінність у поглядах стосується класифікації методів теорії держави і права, а також інших складових методології. Представлена структура методології може відрізнятись від матеріалів інших підручників і наукових праць, що свідчить про складність цієї проблеми. Але, незважаючи на це, в сучасній науці майже всі вчені поділяють погляди на основні підходи, принципи і сутність методів теорії держави і права.

Структура методології теорії держави і права включає в себе такі складові елементи, як філософські підходи, методологічні принципи, логічні прийоми, методи.

Предметом теорії держави і права є питання, що мають найбільш загальне, провідне для інших правових наук значення, формулювання головних юридичних понять і їх ознак, встановлення найбільш загальних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Під методом науки слід розуміти найбільш загальний підхід до дослідження тих явищ, що становлять його об’єкт і предмет. Метод теорії держави і права полягає в застосуванні для їх дослідження сукупності загальних засобів, прийомів і принципів, за допомогою яких можна досягти бажаних наукових результатів. На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.

11. Співвідношення між нормами права та іншими соціальними науками.

Право є одним із необхідних складників соціальне неоднорідного суспільства, Отож, воно взаємодіє з іншими суспільними явищами: економікою, політикою, культурою, мораллю.

Найсуттєвіші зв'язки - між економікою, правом і політикою.

Взаємодія права й економіки підпорядковується загальним закономірностям суспільного розвитку. З одного боку, економічні потреби суспільства викликають потребу правової форми регулювання визначених економічних

відносин, юридичного закріплення і охорони різних форм власності, забезпечення самостійності виробників (наприклад, закони України «Про власність», «Про підприємництво», «Про податки» тощо). З іншого боку, правова форма економічних відносин є не просто необхідністю, а виконує активну організаторську функцію і тому значно впливає на економічну діяльність та виступає важливою складовою механізму економічного процесу.

Людське суспільство, як і будь-яка інша складна система, може нормально функціонувати та розвиватися лише на основі певних правил, з-поміж яких обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або іншого суб'єкта. Задля регулювання поведінки людей та їх об'єднань у суспільстві формуються певні правила поведінки, котрі орієнтують на досягнення тієї чи іншої мети. Правила, що покликані регулювати життя суспільства, забезпечувати в ньому бажаний порядок і стабільність, називаються соціальними нормами.

Соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб'єктів шляхом встановлення діянь дозволених чи не дозволених, здійснюють визначення умов, за яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, визначаються суб'єкти, на яких за певних умов поширюється правило поведінки, що встановлено тією чи іншою нормою.

Призначення соціальних норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що забезпечує системність і певне передбачення розвитку суспільних відносин. На основі цього учасники цих відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у ситуаціях, передбачених конкретними соціальними нормами. Соціальні норми регулюють поведінку, що має соціальний характер, пов'язану із взаємовідносинами між людьми, їх об'єднаннями, суспільними групами. Саме цим соціальні норми відрізняються від норм технічних, медичних, біологічних і т. ін., які встановлюють порядок поводження людей з штучними або природними об'єктами, а також явищами природи, представниками тваринного світу тощо. Слід також брати до уваги, що деякі технологічні вимоги за різних обставин набувають суспільного значення і тому закріплюються не тільки в технічних, але й соціальних нормах. Наприклад, правила безпечної поведінки людей у місцевостях, що потерпіли від епідемії або радіоактивного забруднення, мають медичний характер.