
- •2. Правова держава та її основні ознаки. Взаємна відповідальність особи та держави її органів та посадових осіб.
- •3. Використання, виконання та дотримання як форми реалізації норм права.
- •4. Предмет та функції Теорії держави та права.
- •5. Поняття право. Соціально-політична суть права. Юридичне право, основні його ознаки.
- •6. Поняття правове регулювання, його предмет, метод і межа.
- •7. Система дисципліни Теорія держави та права.
- •8. Право як система нормативного регулювання.
- •9. Поняття види с пособи тлумачення норма права.
- •10. Методологічне значення Теорії держави та права. Зв'язок предмета та методу держави та права.
- •11. Співвідношення між нормами права та іншими соціальними науками.
- •12. Види суб’єктів правовідносин. Правосубєктність. Правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.
- •13. Загальнонаукові, спеціально-наукові і приватно-наукові методи дослідження та вивчення державно-правових явищ.
- •14. Система функції права.
- •15. Поняття «правосвідомості і правова культура» та їх види. Характерні ознаки правосвідомості.
- •16. Суспільство і соціальні інститути. Політична система суспільства.
- •17. Норма права і стаття нормативно-правового акта.
- •18. Поняття «законність» і «правопорядок». Основні засади законності.
- •19. Роль держави і організації суспільства і здійснення політичної влади. Напрями організації державою суспільства та його політичної системи.
- •20. Види правових норм.
- •21. Соціальна поведінка та її види.
- •22. Роль права в організації суспільства. Право як складова політичної системи суспільства.
- •23. Поняття «правотворення». Правотворчість як особлива форма соціального управління.
- •24. Склад правопорушень та його ознаки.
- •25. Держава її співвідношення з суспільством.
- •26. Правотворчість і юридична техніка.
- •27. Підстави та притягнення до юридичної відповідальності. Звільнення від юридичної відповідальності: підстави і порядок.
- •28. Поняття «Громадське суспільство» та його ознаки. Структура громадського суспільства.
- •29. Нормативно-правовий акт як особлива та основна форма права.
- •30. Поняття «юридична відповідальність». Принцип, види, функції та мета юридичної відповідальності.
- •31. Поняття «функція права». Класифікація функції держави.
- •32. Правова система: поняття і різновиди.
- •33. Правові наслідки правомірної та неправомірної поведінки.
- •34. Внутрішні функції держави. Екологічна функція. Розвиток функції захисту прав і свобод громадян.
- •35. Поняття «система законодавства» його зміст і співвідношення із системою права.
- •36. Правопорушення як протиправна поведінка. Види правопорушень.
- •37. Зовнішні функції держави, їх розвиток у сучасному світі.
- •38. Поняття «галузь права». Підстави обєднання норм, джерел права за галузями.
- •39. Поняття «правомірна поведінка» та її ознаки.
- •40. Форми і методи здійснення функції держави.
- •41. Поділ галузей права на підгалузі та інститути права.
- •42. Суспільний та громадський порядок. Поняття дисципліна та її види.
- •45. Правопорядок як результат законності. Вимого до правопорядку.
- •46. Форми правління: поняття, види
- •47. Субєкти і стадії застосуванн норм права.
- •49. Поняття форма державного устрою та її види.
- •51. Структура правової культури. Зв'язок правової з правосвідомістю, шляхи формування правової культури.
- •52. Поняття державно-правовий режим та його співвідношення з формою правління і державним устроєм.
- •53. Субєкти, принципи і стадії правотворчості.
- •54. Юридичні факти: поняття та класифікації.
- •55. Особливості елемента форм Української держави.
- •56. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб.
- •57. Поняття об’єкти правовідносин та їх види.
- •58. Поняття механізм держави. Держава як система державних організацій.
- •59. Систематизація нормативних актів.
- •60. Поняття правові відносини їх основні риси та види.
- •62. Загальна характеристика головних галузей права.
- •63. Акти офіційного тлумачення норм права.
- •64. Поняття державна влада. Принцип поділу державної влади: законодавча, виконавча, судова влади, їх соціальне призначення, основи організації та взаємодії.
- •67.Суб’єктивні права, свободи, законні інтереси та обов’язки особи та громадянина. Відповідальність держави перед особою і громадянином.
- •69.Стадії процесу правового регулювання. Типи правового регулювання.
- •70.Роль державного апарату у функціонуванні держави.
- •71. Система права та його структура.
- •72. Поняття правозастосовний акт.
- •73. Вимоги до державного апарату в умовах демократичної правової держави.
- •74. Поняття функції права .
- •75. Поняття застосування норм права як особлива форма їх реалізації.
- •76. Поняття «функціонування держави». Реалізація державою своїх функцій. Організаційна діяльність держави.
- •77. Регулювання соціальних процесів. Соціальні інститути і норми. Основні види соціальних норм.
- •78. Матеріальні та процесуальні галузі права.
- •79. Поняття «людина», «особа», і «громадянин». Правове становище особи на різних етапах суспільства.
- •80. Поняття та види форм (джерел) права, їх особливості.
- •81. Громадське суспільство і правова держава їх взаємодія.
- •82. Поняття «громадянство». Роль держави у визначенні статусу громадянина.
- •83. Загальні принципи застосування норм права.
- •84. Основи правового становища особи в Україні. Гарантії здійснення прав та обов’язків громадян України.
- •85. Поняття «норма права». Норма права як елемент права та стандарт поведінки.
- •86. Історичні джерела правової держави.
84. Основи правового становища особи в Україні. Гарантії здійснення прав та обов’язків громадян України.
Правовий статус особи (лат. status - становище) - це юридично закріплене становище особи як соціального суб'єкта в суспільстві, тобто це сукупність прав та обов'язків особи, які визначені та гарантовані Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа і держава перебувають у постійному взаємозв'язку, який виражається у формі певних прав, свобод, обов'язків та законних інтересів, що в своїй єдності становлять правовий статус особи.
Загалом статус можна визначити як правове положення когось, його місце та роль у суспільстві і державі, в системі органів державної влади. Правовий статус особи визначає певні стандарти поведінки людини, які визнаються державою як обов'язкові та корисні для всіх членів соціуму.
Гарантії основних прав і свобод людини й громадянина становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог, які забезпечують у сукупності додержання прав та свобод і законних інтересів особи.
Система гарантій прав і свобод людини включає передумови економічного, політичного, організаційного та правового характеру, а також захисту прав і свобод. Система гарантій – це умови, засоби й методи, які забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод особи.
Практична реалізація конституційних прав і свобод забезпечується двома категоріями гарантій. Це, по-перше, загальні гарантії, якими охоплюється вся сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян, на усунення можливих причин й перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, на захист прав від порушень. По-друге, це спеціальні (юридичні) гарантії – правові засоби і способи, за допомогою яких реалізуються, охороняються, захищаються права й свободи громадян, усуваються порушення прав і свобод, поновлюються порушені права.
Загальні гарантії прав і свобод можна класифікувати на економічні, політичні й організаційні.
85. Поняття «норма права». Норма права як елемент права та стандарт поведінки.
Но́рма пра́ва (правова́ норма) —це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Норма права як елемент права та стандарт поведінки:
1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
2.Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3.Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
4.Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру - норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
5.Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6.Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.