78. Матеріальні та процесуальні галузі права.

За субординацією у правовому регулюванні розрізняють норми права:

1) матеріальні (первинний регулятор суспільних відносин) - закріплюють права і обов'язки суб'єктів права, на підставі яких можливо вирішити справу за суттю (право на сумлінну конкуренцію);

2) процесуальні (вторинний регулятор суспільних відносин) - містять правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення справи за суттю (порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків у суд). Призначення норм процесуального права - встановити "регламент" (фр. règlement, лат. regula - правило) здійснення прав або виконання обов'язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права; реалізовувати право на захист.

79. Поняття «людина», «особа», і «громадянин». Правове становище особи на різних етапах суспільства.

В юридичній науці, законодавчих і підзаконних актах, нормативно-правових договорах та інших джерелах (формах) права вживаються терміни "людина", "особа", "індивід", "індивідуальність", "громадянин". Здавалося б, це те саме, але тільки на перший погляд.

Особа - це людина як суб'єкт відносин і свідомої діяльності (тобто особа в широкому розумінні слова), котра розвинулася в суспільстві, пройшла етапи соціалізації в усіх аспектах (економічному, політичному, ідеологічному, правовому) та набула здатності чинити свідому, вольову діяльність. Терміном "особа" визначається соціальна якість людського індивіда, залученого в громадські відносини, активність якого виявляється в його життєвій позиції, в усвідомленні свого положення і місця в суспільстві, що розвивається. Особою може бути тільки людина, хоча й не кожна (новонароджений нею не може бути).

У термін "людина" вкладається більш широкий зміст, ніж у поняття "особа". Людина - це категорія спільної властивості, що поєднує в собі і поняття "індивід", і поняття "особа". Це і біологічна особа, і соціально-організована діяльна істота. В юридичному сенсі людина як суб'єкт права ототожнюється з поняттям "особа". Головне в юридичному понятті особи - це соціальна цінність людини, завдяки якій вона визнається суб'єктом різноманітних прав і обов'язків.

Термін "громадянин" вказує на юридичний зв'язок особи (людини) з певною державою, який передбачає наявність в особи і держави взаємних нормативно закріплених прав, обов'язків, відповідальності. Цей зв'язок відображається поняттям "громадянство" - належність до постійного населення певної держави, членство в державі. Історично термін "громадянство" походить від лат. "civis" - житель міста (звідси - цивілізація). Не всі жителі суспільства за давніх часів були громадянами, тобто мали право громадянства ("civilitas" - право громадянства). Нині такі обмеження в наданні громадянства мають інший характер. Вони не залежать від соціального становища людини, як це було, скажімо, у Давній Греції чи Давньому Римі, і врегульовані на законодавчому рівні (наприклад, у країнах Прибалтики законами встановлені строки одержання громадянства для росіян, котрі там мешкають).

Терміни "особа", "людина", "громадянин" - складова частина мови закону. Вони використовуються в конституції, інших законах, підзаконних актах, нормативно-правових договорах країни. "Особа" і "людина" вживаються в юридичних текстах та нормативно-правових документах як взаємозамінні, тотожні поняття.