26. Правотворчість і юридична техніка.

Правова форма діяльності безпосередньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і способів юридичної техніки. Юридична техніка — це система засобів, правил і прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів. Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правоза-стосовній діяльності.

Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів).

Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки.

Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів. Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність спеціальних правових засобів, що забезпечують додержання нормативно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).

Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:

1) юридична термінологія;

2) юридичні конструкції;

3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.

Юридична техніка в правозастосовній діяльності містить:

1) методики роботи над текстами правозастосовних актів;

2) прийоми найдосконалішого викладу думки правозастосу-вача (суду, адміністрації та ін.) у судовому рішенні, рішенні арбітражних судів та інших актах;

3) вибір найдоцільнішої структури правозастосовного акта, термінології і мови та ін.

Виносячи правозастосовний акт, суб'єкт застосування повинен указати орган, що застосовує право, і відповідальну особу (якщо орган колегіальний, то вказується його склад), осіб, що беруть участь у розгляді справи (якщо ця участь є обов'язковою). Правозастосовник зобов'язаний описати діяння, що стало предметом розгляду, навести докази вчинення діяння конкретною людиною. У тексті документів слід навести і норми законодавства. Правозастосовний акт має таку структуру: вступна частина, констатуюча частина, мотивувальна частина, результативна частина.

27. Підстави та притягнення до юридичної відповідальності. Звільнення від юридичної відповідальності: підстави і порядок.

Ціль (мета) юридичної відповідальності має комплексний характер. Вона полягає в:

1) покаранні правопорушника, тобто у здійсненні певних репресивних заходів з боку держави для того щоб винна особа відчула певні обмеження своїх прав, страждання тощо;

2) перевихованні і виправленні правопорушника;

3) недопущенні вчинення нових правопорушень з боку покараної особи (індивідуальна превенція правопорушень);

4) запобіганні вчиненню правопорушень з боку інших осіб (загальна превенція правопорушень).

Встановлюючи в правових нормах певну юридичну відповідальність, держава намагається досягти головної мети - забезпечення належного правового порядку.

Юридична відповідальність особи реалізується через її покарання, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принизити людську гідність (ст.50 КК).

Підстави звільнення від юридичної відповідальності. Презумпція невинності

Правові інститути виключення юридичної відповідальності та звільнення від неї істотно відрізняються один від одного.

Якщо в першому випадку ми маємо справу з правопорушеннями, за які відповідальність не настає в силу певних юридичних умов або фізичного стану особи, то в другому - відповідальність вже має місце і мова йде виключно про правові підстави можливого звільнення від неї. Такими підставами можуть бути:

1. Зміна обстановки на час розгляду справи в суді, коли діяння перестає бути суспільно небезпечним.

Під зміною обстановки розуміються значні зміни життєвих умов в порівнянні з тими, які існували до моменту здійснення правопорушення. Це може бути пов'язано з політичними, економічними, організаційно-господарськими змінами в масштабі країни тощо д.

2. Саме особа перестала бути суспільно небезпечним в силу подальшого бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці.

Під бездоганним розуміється така поведінка, яку відповідає вимогам норм права. Бездоганність представляє собою, відсутність підстав для докору чи нарікань у процесі виробничих відносин, а також чесне виконання особою своїх трудових обов'язків.

3. Заміна кримінального покарання іншим (адміністративним, дисциплінарним) або передача особи на поруки, в товариський суд. Підставами настання не кримінальної, а інших видів відповідальності є обставини, характеризують як діяння, так і особа, яка його вчинила: а) злочин не представляє великої суспільної небезпеки; б) виправлення і. перевиховання можливе без застосування кримінального покарання.

4. Умовно-дострокове звільнення від покарання. Цей захід полягає у звільненні засудженого за певних, зазначених у законі, підставах від подальшого відбування до закінчення терміну, призначеного вироком суду, під умовою нездійснення злочину протягом залишилася невідбутої частини покарання, від відбування якої засуджений звільняється. Умовно-дострокове звільнення може бути застосоване до засудженому лише в тому випадку, якщо він зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє виправлення, але після фактичного відбуття не менше половини призначеного строку покарання.