1.Кримінально-правові норми та їх структура.

Норми Особливої частини закону про кримінальну відповідальність поділяють на диспозицію та санкцію.

Диспозиція - це та частина норми (статті) Особливої частини КК, в якій називається конкретне злочинне діяння або описуються його ознаки. Наприклад, у ст. 119 КК диспозицією будуть слова «вбивство, вчинене через необережність»; у ст. 304 - «втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми».

розрізняють чотири види диспозицій: просту, описову, бланкетну і відсилочну.

Простою вважається диспозиція, яка тільки називає злочинне діяння, не розкриваючи його змісту. Наприклад, без вказівки на ознаки діяння сформульована диспозиція ч. 1 ст. 369 КК - давання хабара.

Описовою визнається диспозиція, в якій описуються найбільш суттєві ознаки злочину. Бланкетною є диспозиція, яка, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи тільки частину з них, відсилає для встановлення їх змісту до інших нормативних актів, що не є кримінальними законами (інших законів, інструкцій, статутів, положень, стандартів, правил, вказівок тощо). Наприклад, бланкетною є диспозиція ст. 251 (порушення ветеринарних правил), ст. 421 (порушення статутних правил внутрішньої служби) тощо. Відсилочною є диспозиція, яка відсилає до іншої статті або іншої частини статті кримінального закону, де називається злочин, або описуються його ознаки, або ознаки, що виключають відповідальність за злочин, описаний у цій диспозиції.

Санкція - це частина статті Особливої частини КК, яка встановлює вид і розмір покарання за злочин, вказаний у диспозиції.

Вони були двох видів. Санкції першого виду встановлювали один певний вид покарання та (за необхідності) його точний розмір. Наприклад, за самовільне залишення поля бою під час бою або відмову під час бою діяти зброєю була передбачена вища міра покарання - розстріл (ст. 206 КК 1927 р.); за самовільне повернення висланих у місцевість, де їм проживати заборонено, передбачалась заміна висилки засланням на невідбутий строк (ст. 185 КК 1960 p.). Санкції другого виду передбачали два альтернативних абсолютно визначених покарання. Наприклад, санкція ст. 258 КК 1960 р. за добровільну здачу в полон передбачала смертну кару або позбавлення волі строком на 15 років. Чинне кримінальне законодавство використовує два види санкцій: відносно визначену та альтернативну.

Відносно визначена санкція передбачає покарання певного (лише одного) виду у певних межах, вказуючи або не вказуючи текстуально його нижчу межу, але обов'язково вказуючи його вищу межу. Наприклад, незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи проти її волі (ч. 1 ст. 314 КК) карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Альтернативна санкція передбачає не один, а два і більше видів основних покарань, із яких суд може призначити тільки одне.

2.Чинність кримінального закону в просторі.

ККУ передбачає просторову та часову юрисдикцію крим.закону.Ст4-6.

Просторова юрисдикція озн. Поширення крим.закону в межах певної тер., та щодо певного кола осіб .Вона грунт.на 3 основних принципах:територіальному,національному,та універсальному.

Територаіл.принцип регламентує чинність крим.закону на тер.У.

Нац.принцип принцип громадянства регламентує чинність крим.закону щодо діяння,вчинених за межами Укр., її громад., та особами без громад.,що постійно проживають в Укр.

Універсальний принцип,передбачає поширення чинності крим.закону У,щодо діянь,вчинених за межами Укр., іноз.громад., у випадку ,передб., міжн.договорами. Просторові принципи , в основному визн. міжн.угодами. Це стосується кола осіб,які не підлягають юрисдикції крим.законуУ,щодо кола іноз.осіб,які вчинили злочини за межами Укр.,і не проти інтересів Укр.,боротьба яких ведеться на основі міжн.,договорів. Приклад: приєднання Укр.,до Європ.конвенції та уклад.країнами СНД Мінської Конвенції 1993.

3.Чинність кримінального закону в часі.

Чинність кримінального закону у часі визначається ст.4 КК: «…злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння» (ч.2). Питання про набрання чинності законом врегульовано ст.94 ч.5 Конституції Укр., яка встановлю є, що «Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування». Для конкретного випадку може бути застосований тільки той кримінальний закон, який діяв на момент скоєння особою злочину. Недопустиме застосування закону, який не діяв у момент вчинення злочину. Закон припиняє свою дію у випадках: скасування; заміни новим законом; призупинення дії; припинення дії умови, для яких його було прийнято; закінчення терміну, на який його було прийнято. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність. Згідно з чинним законодавством (ст.5 КК) закон, «...який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість

При застосуванні правила про зворотну дію кримінального закону у випадках скасування злочинності діяння всі кримінальні справи, які порушені за ознаками вчинення діяння, передбаченого скасованим законом, повинні бути припинені в зв'язку з відсутністю події злочину .

4.Співвідношення понять злочину та складу злочину.

Поняття злочину і складу злочину є близькими, але не збігаються, їх не можна ототожнювати. злочином визнається винне скоєне суспільно небезпечне діяння, вчинене суб’єктом злочину.Таким чином, у визначенні злочину виділяються головні ознаки: суспільна небезпека діяння, його кримінально правова протиправність, винність особи, яка вчинила це діяння, і караність діяння (дії або бездіяльності). Сукупність цих ознак утворює загальне поняття злочину, яке дозволяє відмежувати злочин від інших правопорушень. Під це поняття підходить і крадіжка, і вбивство, і шпигунство,ібудь-якийіншийзлочин. Склад злочину - це, насамперед, сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому, що відповідно до кримінально-процесу-ального законодавства України усуває можливість настання кримінальної відповідальності. Конкретизованими видами злочину є крадіжка, шахрайство, дезертирство і т. д. Суттєве значення складу злочину полягає також і в тому, що він конкретизує, наповнює правовим змістом саме поняття злочину.

Поняття злочину і поняття складу злочину тісно пов'язані між собою, але не тотожні. Вони по-різному відображають суттєві ознаки одних і тих самих явищ суспільного життя - злочинів.

Поняття злочину відповідає на питання, що є загальним для усіх злочинів, а поняття складу злочину чим відрізняється один злочин від іншого.

Отже, поняття злочину і поняття складу злочину перебувають між собою у співвідношенні форми та змісту. При цьому, поняття злочину є формою, а поняття складу злочину – змістом.