
- •1. Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •2. Поняття, сутність та основні ознаки держави.
- •3. Основні доктринальні тлумачення права.
- •4. Теорія держави та права як наука, її місце та роль в системі юридичних наук
- •5. Плюралізм теорій походження держави.
- •6. Право як соціальна цінність
- •7. Об’єкт та предмет теорії держави та права.
- •8. Теологічна (теократична) доктрина походження держави
- •9. Сутність, зміст, завдання та функції права.
- •10. Функції теорії держави та права.
- •11. Патріархальна теорія держави та права
- •12. Принципи права та їх характеристика.
- •13. Поняття та структура методології теорії держави та права.
- •14. Договірна теорія походження держави.
- •15. Правові нормі в системі соціальних норм.
- •16. Співвідношення теорії держави та права та філософії права
- •17. Соціально-економічна теорія походження держави.
- •18. Поняття та основні ознаки правових норм.
- •20. Поняття та основний зміст функцій держави
- •20. Продолжение
- •21. Види правових норм.
- •22. Технократична теорія походження держави.
- •23. Поняття та основні ознаки правової держави
- •Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •27. Соціологічний підхід до праворозуміння.
- •28. Держава та громадянське суспільство. Співвідношення.
- •29. Зовнішні функції України на сучасному етапі
- •30. Доктрина природного права
- •31. Держава як суб’єкт політичної системи суспільства
- •32. Поняття державного ладу та його основні елементи
- •33. Аксіологічний (ціннісний) підхід до праворозуміння
- •34. Поняття та основні елементи форми держави.
- •35. Системний підхід до праворозуміння
- •36. Право в об’єктивному значенні
- •37. Поняття та класифікація форм державного правління.
- •38. Інтеграційне праворозуміння
- •39. Право в суб’єктивному значенні
- •40. Поняття та види державно-політичних режимів
- •40. Продолжение
- •41. Співвідношення правових та моральних норм
- •42. Джерела та форми права
- •43. Поняття та види державно-територіального устрою
- •44. Види форми (джерел) права.
- •45. Система права України: поняття і структура
- •46. Суть та структура апарату публічної влади
- •47. Поняття нормативно-правового акту та його види
- •48. Проблема розмежування галузей права України
- •49. Ознаки державного суверенітету
- •50. Поняття та ознаки нормативно-правового договору.
- •51. Поняття правової системи.
- •52. Принцип розподілу влади. Сутність та принципи.
- •53. Правовий прецедент.
- •54. Співвідношення системи права та правової системи
- •55. Поняття монархії та її види.
- •56. Правові принципи як джерело право.
- •57. Поняття та види правовідносин
- •Види правовідносин
- •58. Поняття республіки та її види. Україна як республіка.
- •59. Правова доктрина як джерело права.
- •60. Суб’єкти правовідносин та їх правосуб’єктність
- •61. Поняття демократії. Сутність та основні ознаки.
- •62. Міжнародно-правові акти як джерело права.
- •63. Об’єкти правовідносин. Поняття та структура.
- •64. Авторитарний та тоталітарний політичні режими.
- •65. Правовий звичай як джерело права.
- •66. Юридичний зміст правовідносин.
- •67. Ознаки унітарної держави. Україна як унітарна держава.
- •68. Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.
- •69. Поняття та ознаки правомірної поведінки.
- •70. Ознаки та види федерації як територіального устрою.
- •Класифікація федерацій Усі федеративні держави класифікуються за різними критеріями.
- •71. Метод правового регулювання. Поняття та види
- •72. Поняття та ознаки неправомірної поведінки.
- •73. Ознаки конфедерації як територіального устрою.
- •74. Кодифікація законодавства. Поняття та ознаки.
69. Поняття та ознаки правомірної поведінки.
Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою.В основі правомірної поведінки лежить розуміння справедливості і корисності розпоряджень правових норм, відповідальності перед суспільством і державою за вчинки, що є показником соціальної зрілості і юридичної грамотності особи.
Ознаки правомірної поведінки:Є суспільне корисною соціальною поведінкою, забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок, є найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства, задоволення інтересів суб'єктів права; Втілена в юридичну форму — відповідає нормам і принципам права; Має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права — додержання, виконання, використання (громадянами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки — юридичні акти, юридичні вчинки; Гарантується, охороняється державою.
Причини нестабільності правомірної поведінки в нашому суспільстві:
Економічні — процес руйнування старого господарського організму (нежиттєздатного, але все-таки цілісного) значно випереджає становлення української економіки як саморегульованої системи виробничих зв'язків і матеріальних можливостей виробництва — на основі економічної волі. Громадяни позбавилися звичних умов трудової діяльності і через неможливість і нездатність (економічна неграмотність і небажання брати на себе яку-небудь відповідальність) не можуть швидко адаптуватися до нової економічної обстановки, виникли невдоволення, апатія, агресивність, невпевненість у завтрашньому дні, балансування поведінки на межі між правомірною і неправомірною.
Соціальні — соціальна напруженість як результат ослаблення соціальної відповідальності держави і неврівноваженості соціальної політики. Нерегулярною оплатою праці, підвищенням плати за комунальні послуги, низьким рівнем соціального забезпечення (за наявності інфляції) держава вільно або мимоволі провокує (незалежно від соціально-психологічної нестійкості особи) нестабільність правомірної поведінки.
Політичні — розпад СРСР, скасування однопартійної системи, утвердження ідеологічного і політичного плюралізму, труднощі формування політичної системи українського суспільства виявили непідготовленість демократичних громадських сил до швидких історичних перетворень, відсутність прагматичної демократичної ідеології і політики для перехідного періоду. Це привело до політичної хиткості суспільства, яка спричинила й нестабільність правомірної поведінки громадян.
Ідеологічні — падіння колишніх ідеалів, низький рівень правосвідомості як наслідок руйнування системи правового виховання, що існувала раніше, і лише започатковане формування нової. Правосвідомість громадянина виявилася непідготовленою до зняття криміналу з багатьох діянь, що вважалися раніше злочинними (спекуляція товарами, приватнопідприємницька діяльність, комерційне посередництво та ін.), і одночасного вступу в дію принципу «дозволено все, що не заборонено законом». Свободу вибору громадянин сприйняв як вседозволеність. Межа між правомірною і неправомірною поведінкою була стерта.
Юридичні: в галузі правотворчості — відсутність послідовності, логічності в прийнятих законах і підзаконних актах, їх суперечливість підривають віру в якість законів, служать підставою для правового нігілізму (наприклад, нормативні акти про податки є неконкретними, неповними, казуїстичними); в галузі правоохоронної діяльності — слабке розкриття злочинності, корумпованість створюють умови для можливості обійти закон, породжують хиткість правомірної поведінки.
За особливостями суб'єктивної сторони розрізняють такі види правомірної (законослухняної) поведінки:
активну; звичайну (звичну); пасивну (конформістську — її різновид); маргінальну.
Активна правомірна поведінка — це вид правомірної поведінки, який полягає в цілеспрямованій діяльності громадян, посадових осіб, пов'язаній з реалізацією своїх прав, обов'язків, компетенції в рамках правових норм і пов'язаний з додатковими витратами часу, енергії, а іноді й матеріальних коштів. Звичайна (звична) правомірна поведінка — це вид законослухняної поведінки, що являє собою повсякденну службову, побутову та іншу діяльність людини, яка відповідає розпорядженням правових норм, стала звичкою і не потребує додаткових витрат і зусиль. Необхідність здійснення поведінки лише правомірним чином стала для такої людини звичною, навіть неусвідомленою в усіх аспектах. Пасивна правомірна поведінка — це вид правомірної поведінки, який виявляється в бездіяльності, умисному невикористанні суб'єктом належних йому прав і обов'язків: неучасті у виборах тощо. Пасивна позиція призводить до конформістської поведінки, тобто пасивно-пристосовницької, яка не відрізняється від поведінки інших (принцип: «роби так, як роблять інші») — до підпорядкування суб'єкта груповим стандартам і вимогам. Маргінальна поведінка — це вид поведінки, який характеризується «проміжним» (прикордонним) між правомірним і протиправним станом особи. Маргінальна поведінка особи виражається в готовності до протиправних дій у разі зменшення нагляду за її поведінкою, але не стає антисуспільною, не призводить до правопорушення через страх юридичної відповідальності