- •1. Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •2. Поняття, сутність та основні ознаки держави.
- •3. Основні доктринальні тлумачення права.
- •4. Теорія держави та права як наука, її місце та роль в системі юридичних наук
- •5. Плюралізм теорій походження держави.
- •6. Право як соціальна цінність
- •7. Об’єкт та предмет теорії держави та права.
- •8. Теологічна (теократична) доктрина походження держави
- •9. Сутність, зміст, завдання та функції права.
- •10. Функції теорії держави та права.
- •11. Патріархальна теорія держави та права
- •12. Принципи права та їх характеристика.
- •13. Поняття та структура методології теорії держави та права.
- •14. Договірна теорія походження держави.
- •15. Правові нормі в системі соціальних норм.
- •16. Співвідношення теорії держави та права та філософії права
- •17. Соціально-економічна теорія походження держави.
- •18. Поняття та основні ознаки правових норм.
- •20. Поняття та основний зміст функцій держави
- •20. Продолжение
- •21. Види правових норм.
- •22. Технократична теорія походження держави.
- •23. Поняття та основні ознаки правової держави
- •Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •27. Соціологічний підхід до праворозуміння.
- •28. Держава та громадянське суспільство. Співвідношення.
- •29. Зовнішні функції України на сучасному етапі
- •30. Доктрина природного права
- •31. Держава як суб’єкт політичної системи суспільства
- •32. Поняття державного ладу та його основні елементи
- •33. Аксіологічний (ціннісний) підхід до праворозуміння
- •34. Поняття та основні елементи форми держави.
- •35. Системний підхід до праворозуміння
- •36. Право в об’єктивному значенні
- •37. Поняття та класифікація форм державного правління.
- •38. Інтеграційне праворозуміння
- •39. Право в суб’єктивному значенні
- •40. Поняття та види державно-політичних режимів
- •40. Продолжение
- •41. Співвідношення правових та моральних норм
- •42. Джерела та форми права
- •43. Поняття та види державно-територіального устрою
- •44. Види форми (джерел) права.
- •45. Система права України: поняття і структура
- •46. Суть та структура апарату публічної влади
- •47. Поняття нормативно-правового акту та його види
- •48. Проблема розмежування галузей права України
- •49. Ознаки державного суверенітету
- •50. Поняття та ознаки нормативно-правового договору.
- •51. Поняття правової системи.
- •52. Принцип розподілу влади. Сутність та принципи.
- •53. Правовий прецедент.
- •54. Співвідношення системи права та правової системи
- •55. Поняття монархії та її види.
- •56. Правові принципи як джерело право.
- •57. Поняття та види правовідносин
- •Види правовідносин
- •58. Поняття республіки та її види. Україна як республіка.
- •59. Правова доктрина як джерело права.
- •60. Суб’єкти правовідносин та їх правосуб’єктність
- •61. Поняття демократії. Сутність та основні ознаки.
- •62. Міжнародно-правові акти як джерело права.
- •63. Об’єкти правовідносин. Поняття та структура.
- •64. Авторитарний та тоталітарний політичні режими.
- •65. Правовий звичай як джерело права.
- •66. Юридичний зміст правовідносин.
- •67. Ознаки унітарної держави. Україна як унітарна держава.
- •68. Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.
- •69. Поняття та ознаки правомірної поведінки.
- •70. Ознаки та види федерації як територіального устрою.
- •Класифікація федерацій Усі федеративні держави класифікуються за різними критеріями.
- •71. Метод правового регулювання. Поняття та види
- •72. Поняття та ознаки неправомірної поведінки.
- •73. Ознаки конфедерації як територіального устрою.
- •74. Кодифікація законодавства. Поняття та ознаки.
34. Поняття та основні елементи форми держави.
Форма держави – це її устрій, який проявляється в характері політичних відносин громадян між собою, громадян і держави в процесі здійснення нею управління суспільними справами; сукупність способів організації, устрою і здійснення державної влади, що виражають її сукупність. Елементи форми держави: 1. форма правління відображає способи утворення та організації державної влади. Основними формами правління є монархія (абсолютна, обмежена) і республіка (президентська, парламентська, змішана). 2. форма державного устрою – це зовнішнє оформлення держави в просторових межах, способи організації державної влади на певній території, взаємозв’язок органів держави та її окремих частин між собою. Згідно з цим держави можуть бути унітарні (прості) та федеративні (складні). 3. політичний режим – сукупність прийомів і методів реалізації державної влади, яка характеризується якісною і кількісною мірою участі народу, націй, верств, соціальних груп й окремих громадян в її здійсненні. Політичний режим можна поділити на демократичний та антидемократичний (авторитарний, тоталітарний).
35. Системний підхід до праворозуміння
Системному підходу відповідає відображення правової дійсності як системи (сукупності) правових явищ, що певним чином пов´язані й утворюють єдине ціле — правову систему. Статичний аспект її становлять норми права, правовідносини, суб´єкти права, правопорядок тощо, а динамічний — правотворчість, реалізація норм права, їх застосування, правове мислення та інші правові процеси.Поряд із зазначеними у правознавстві застосовують й інші підходи до праворозуміння — аналітичний, вольовий, класовий тощо. Історія і сучасність правових вчень мають багато таких прикладів. Разом з тим, незважаючи на певні відмінності в цих підходах, вони мають єдине — тією чи іншою мірою, в тій або іншій формі стосуються сфери свободи людини, способів та засобів її визначення, обмеження, оцінки, відокремлення від сваволі.Як зазначалося вище, юриспруденції у XX столітті було притаманне домінування двох головних парадигм юридичного наукового мислення — позитивізму та соціологізму, навколо яких акумулюються різноманітні правові теорії, вчення, концепції тощо.
36. Право в об’єктивному значенні
Характеристика проблем правового статусу особи визначає необхідність дослідження поняття права як у об'єктивному, так і суб'єктивному значеннях. Це зумовлюється тим, що особа взаємодіє з обома згаданими вище проявами права. Норми об'єктивного права регулюють поведінку особи, визначаючи зміст прав та обов'язків, а суб'єктивне право є засобом досягнення можливостей і реалізації інтересів особи. Саме за допомогою об'єктивного та суб'єктивного права особа реалізує себе, свій соціальний, юридичний і моральний потенціал, свої інтереси.
Різниця між правом у об'єктивному та суб'єктивному значенні визнавалася ще римськими правниками. Не зважаючи на згадані проблеми, в сучасній науці об'єктивне та суб'єктивне право визначаються самостійними і взаємозалежними категоріями, що відображають різноманітні сторони правової дійсності.Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.Об'єктивність права визначається тим, що воно:не залежить від волі та свідомості суб'єкта права; не належить йому.Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави.