[Ред.]Розвиток архітектури системних плат

Функціонально системну плату можна описати різним чином. Іноді така плата містить всю схему комп'ютера (одноплатні). В протилежність одноплатним, в шиноорієнтірованих комп'ютерах системна плата реалізує схему мінімальної конфігурації, решта функцій реалізується за допомогою численних додаткових плат. Всі компоненти з'єднуються шиною. У системній платі немає відеоадаптера, деяких видів пам'яті і засобів зв'язку з додатковими пристроями. Ці пристрої (плати розширення) додаються до системної плати шляхом приєднання до шини розширення, яка є частиною системної плати.

Перша системна плата була розроблена фірмою IBM, і показана в серпні 1981 року (PC-1). У 1983 році з'явився комп'ютер зі збільшеною системною платою (PC-2). Максимум, що могла підтримувати PC-1 без використання плат расширенія — 64К пам'яті. PC-2 мала вже 256К, але найбільш важлива відмінність полягала в програмуванні двох плат. Системна плата PC-1 не могла без коректування підтримувати найбільш могутні пристрої розширення, такі, як твердий диск і покращені відеоадаптери.

39. Контролери. Прямий доступ до пам 'яті. Інтерфейс. Види інтерфейсу.

Контро́лер (controller) — спеціалізований компонент системи, що призначений для управління зовнішніми пристроямикомп'ютера: накопичувачами, відеосистемою та дисплеєм, принтерами тощо.

Часто синонімати слова контролер виступають терміни адаптер, плата, карта.

Найпоширенішими прикладів контролерів є

• відеоконтролер

• мережева плата

• адаптери зовнішніх інтерфейсів: ATA, SCSI, USB, FireWire, IrDA тощо.

В своїй еволюції контролери проходять шлях від

• простого перетворювача одного (зовнішнього) інтерфейса у другий (внутрішній);

• потім збагачуються новими функціями, що прискорюють робооту, додають сумісності, забезпечують безпеку

• і зрештою, з розвитком інтеграції, раніше окремий контролер може стати частиною складнішого і інтегрованішого: функції такого контролера поглинає універсальніший компонент системи.

[Ред.]в програмуванні

В програмуванні терміном контролер позначають компонент програми, який забезпечує взаємодію між іншими компонентами програми. Як приклад можна навести контролер, який забезпечує взаємодію між внутрішнім представленням даних і поданням даних у інтерфейсі користувача.

Інтерфе́йс (англ. interface):

1. сукупність засобів і правил, що забезпечують взаємодію пристроїв обчислювальної системи та (або) програм;

2. сукупність описів і узгоджень про процедуру передачі управління в підпрограму та повернення в вихідну програму.

Інтерфейс (від англ. Interface — поверхня розділу, перегородка) — сукупність засобів, методів і правил взаємодії (управління, контролю і т. д.) між елементами системи. Цей термін використовується в багатьох галузях науки і техніки. Його значення відноситься до будь-якого сполучення взаємодіючих сутностей (як природничих, так апаратних і людино-машинних). Під інтерфейсом розуміють не тільки пристрої, але й правила (протокол) взаємодії цих пристроїв.

Приклади:

• віжки — головний елемент інтерфейсу між конем і кучером, або ж, — інтерфейс системи «кінь-кучер»);

• кермо, педалі газу і гальма, ручка КПП — інтерфейс (управління) автомобіля або ж інтерфейс системи «водій-автомобіль»;

• електричні вилка і розетка — є інтерфейсом енергопостачання більшості побутових приладів;

• елементи електронного апарату (радіо, годинника і т. д.) — дисплей, набір кнопок і перемикачів для настройки, плюс правила керування ними — інтерфейс системи «людина-машина»;

• клавіатура і миша — елементи інтерфейсу в системі «користувач-ЕОМ» (у свою чергу, і самі клавіатура і миша мають власні інтерфейси сполучення з комп'ютером);

Залежно від контексту, поняття застосовне як до окремого елементу (інтерфейс елементу), так і до зв'язка елементів (інтерфейс сполучення елементів). У контексті окремого елемента інтерфейс елемента протилежний реалізації елементу (внутрішньому устрою та функціонування). Користувачеві елемента немає потреби знати, як реалізований використовуваний елемент, щоб керувати ним, але використовуваний елемент має надати інтерфейс управління. Наприклад, водієві зовсім не обов'язково знати, як влаштований двигун, щоб керувати автомобілем, достатньо користуватися інтерфейсом автомобіля (кермом і педалями).