23. Флеш - диски та ssd диски, їх переваги, призначення, основні характеристики.

USB-флеш-накопичувач (сленг. флешка, флешка, флеш-драйв) - запам'ятовуючий пристрій, що використовує в якості носіяфлеш-пам'ять і підключається до комп'ютера чи іншогопристрою, що зчитує по інтерфейсу USB. USB-флешки зазвичай знімні і перезаписувані. Розмір - близько5 см, вага - менше 60 м. Отримали велику популярність в 2000-і роки через компактності, легкості перезапису файлів і великогообсягу пам'яті (від 32 МБ до 256 ГБ [1]). Основне призначенняUSB-накопичувачів - зберігання, перенесення і обмін даними, резервне копіювання, завантаження операційних систем (LiveUSB) та ін Розроблено уміщається на флешку пакетпрограм для автоматичного зняття доказів з комп'ютеранекваліфікованим поліцейським (COFEE). Зазвичай пристрій має витягнуту форму і знімний ковпачок, що прикриває роз'єм, іноді додається шнур для носіння на шиї.Сучасні флешки можуть мати самі різні розміри і способизахисту роз'єму, а також «нестандартний» зовнішній вигляд (армійський ніж, годинник і т. п.) і різні додаткові можливості (наприклад, перевірку відбитка пальця і ​​т. п.). Твердотільний накопичувач (англ. SSD, solid-state drive) - комп'ютерне запам'ятовуючий пристрій на основі мікросхем пам'яті. Крім них, SSD містить керуючий контролер. Не містить рухомих механічних частин, Розрізняють два види твердотільних накопичувачів: SSD на основі пам'яті, подібної оперативної пам'яті комп'ютерів, і SSD на основі флеш-пам'яті. В даний час твердотільні накопичувачі використовуються в компактних пристроях: ноутбуках, нетбуках, комунікаторах і смартфонах. Деякі відомі виробники переключились на випуск твердотільних накопичувачів вже повністю, наприклад Samsung продав бізнес з виробництва жорстких дисків компанії Seagate. [1] Існують і так звані, гібридні жорсткі диски [2], що з'явилося, в тому числі, через поточної, пропорційно більш високу вартість твердотільних накопичувачів. Такі пристрої поєднують в одному пристрої накопичувач на жорстких магнітних дисках (HDD) і твердотільний накопичувач відносно невеликого обсягу, в якості кеша (для збільшення продуктивності і терміну служби пристрою, зниження енергоспоживання). Поки, такі диски використовуються, в основному, в переносних пристроях (ноутбуках, стільникових телефонах і т. п.). NAND SSD Порівняння: компоненти розібраного HDD (ліворуч) і розібраний SSD (праворуч) Накопичувачі, побудовані на використанні енергонезалежної пам'яті (NAND SSD), з'явилися відносно недавно, але у зв'язку з набагато нижчою [джерело не вказано 149 днів] вартістю (від 2 доларів США [7] за гігабайт) почали впевнене завоювання ринку. До недавнього часу істотно поступалися традиційним накопичувачів - жорстких дисків - в швидкості запису, але компенсували це високою швидкістю пошуку інформації (початкового позиціонування). Зараз уже випускаються твердотільні накопичувачі Flash зі швидкістю читання і запису, в рази перевершують можливості жорстких дисків. [8] Характеризуються відносно невеликими розмірами й низьким енергоспоживанням. [Правити] RAM SSD Ці накопичувачі, побудовані на використанні енергозалежною пам'яті (такий же, яка використовується в ОЗУ персонального комп'ютера) характеризуються надшвидкими читанням, записом і пошуком інформації. Основним їх недоліком є ​​надзвичайно висока вартість (від 80 до 800 доларів США за Гігабайт). Використовуються, в основному, для прискорення роботи великих систем управління базами даних і потужних графічних станцій. Такі накопичувачі, як правило, оснащені акумуляторами для збереження даних при втраті живлення, а більш дорогі моделі - системами резервного та / або оперативного копіювання. Прикладом таких дисків є I-RAM.Користувачі, що володіють достатнім об'ємом оперативної пам'яті можуть організувати віртуальну машину і розташувати її жорсткий диск в ОЗП і оцінити продуктивність.

24. МП-центральний пристрій ПК. Функції МП. Основні блоки МП.

Мікропроцесор - процесор (пристрій, що відповідає за виконання арифметичних, логічних операцій і операцій управління, записаних в машинному коді), реалізований у вигляді однієї мікросхеми [1] або комплекту з декількох спеціалізованих мікросхем [2] (на відміну від реалізації процесора у вигляді електричної схеми на елементній базі загального призначення або у вигляді програмної моделі).Перші мікропроцесори з'явилися в 1970-х роках і застосовувалися в електронних калькуляторах, в них використовувалася двійково-десяткова арифметика 4-бітових слів. Незабаром їх стали вбудовувати і в інші пристрої, наприклад термінали, принтери та різну автоматику. Доступні 8-бітові мікропроцесори з 16-бітної адресацією дозволили в середині 1970-х роках створити перші побутові мікрокомп'ютери. Додаткові відомості: Історія обчислювальної техніки Довгий час центральні процесори створювалися з окремих мікросхем малої та середньої інтеграції, що містять від декількох одиниць до декількох сотень транзисторів.Розмістивши цілий процесор на одному чипі сверxбольшой інтеграції, вдалося значно знизити його вартість. Незважаючи на скромний початок, безперервне збільшення складності мікропроцесорів призвело до майже повного старіння інших форм комп'ютерів. В даний час один або кілька мікропроцесорів використовуються як ОЕ в усьому, від найдрібніших вбудовуваних систем і мобільних пристроїв до величезних мейнфреймів і суперкомп'ютерів. З початку 1970-х років широко відомо, що зростання потужності мікропроцесорів слід закону Мура, який стверджує, що число транзисторів на інтегральній мікросхемі подвоюється кожні 18 місяців. В кінці 1990-х головною перешкодою для розробки нових мікропроцесорів стало тепловиділення (TDP) [3]. Деякі автори відносять до микропроцессорам тільки пристрої, реалізовані строго на одній мікросхемі. Таке визначення розходиться як з академічними джерелами [4], так і з комерційною практикою (наприклад, варіанти мікропроцесорів Intel і AMD в корпусах типу SECC і подібних, такі як Pentium II - були реалізовані на декількох мікросхемах). В даний час, у зв'язку з дуже незначним поширенням процесорів, які не є мікропроцесорами, в побутовій лексиці терміни «мікропроцесор» і «процесор» практично рівнозначні.