100.Локалізація збудника у дефінитвних хазяїв при монієзіозі овець:

+тонкий кишечник

-товстий кишечник

-печінка

-бронхи, трахея?

Монієзії досягають статевої зрілості у дефінитивних хазяїв після зараження:

+через 30-35 діб

-через 1-2 тижні

-через 2-2,5 місяці

-через 3-4 місяці

?

Найбільш сприйнятливі до монієзіозу вівці віком:

-1-2 місяці

-1-2 тижні

+3-4 місяці

-1-2 роки

?

Характерні патологоанатомічні зміни при монієзіозі овець:

-гострий гепатит

+катарально-геморагічний ентерит

-дифтеритичний тифліт

-бронхопневмонія

?

Методи прижиттєвої діагностики монієзіозу овець:

+метод послідовного промивання

+метод Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація

-копролярвоскопія методами Вайда, Бермана

-мікроскопія зскрібків з шкіри

?

Міжпроглотидні залози у збудника монієзіозу Moniezia expansa:

+кільцеподібної форми

-у вигляді суцільної смуги

-трикутної форми

-чотирикутної форми

?

Антигельмінтики при монієзіозі овець:

-піперазин, пірантел, фенатиазин

+альбендазол, фенбендазол

-метронідазол, ніфулін

+празиквантел, фенасал, сульфат міді

?

Збудники райєтинозу у курей:

-Raillietina proglottina, R. meleagris

+Raillietina echinobotrida, R. tetragona

-Raillietina lanceolata, R. przewalskii

-Raillietina sphenoides, R. іnfundibulum

?

Шляхи інвазування курей при райєтинозі:

-аліментарно інвазійними яйцями з кормом

-личинками з кормом або водою

-аліментарно при заковтуванні орибатидних кліщів інвазованих цистицеркаріями

+при заковтуванні мурашок інвазованих цистицеркоїдами

?

Шлях інвазування проміжних хазяїв при райєтинозі:

+мурашки поїдають членики з яйцями

-при заковтуванні личинками бліх і волосоїдів яєць цестоди

-при заковтуванні рачками-циклопами яєць ціп`яка

-при заковтуванні орибатидними кліщами яєць цестод

?

Дефінитивні хазяї при райєтинозі:

-жуйні

-м`ясоїдні

-водоплавна птиця

+кури, індики, павичі, цесарки

?

Проміжні хазяї при райєтинозі:

-рачки-циклопи

-блохи, волосоїди

-орибатидні кліщі

+мурашки

?

Локалізація збудника райєтинозу у курей:

-товстий кишечник

+тонкий кишечник

-печінка

-бронхи, трахея

?

Збудники райєтинозу курей розвиваються:

-прямим шляхом без участі проміжних хазяїв

-з участю проміжних (мурашок) і дефінитивних (овець)

-з участю проміжних (рачків-циклопів), дефінитивних (курей)

+з участю проміжних (мурашок), дефінитивних (курей)

?

Характерні патолого-анатомічні зміни при райєтинозі у курей:

-катарально-геморагічне запалення яйцепроводу

-дифтеритичний виразковий тифлит

-катарально-геморагічний коліт

+катарально-геморагічний іноді виразковий ентерит

?

Методи прижиттєвої діагностики райєтинозу курей:

+виявлення у посліді члеників цестод, копроовоскопія за методом Фюллеборна, діагностична дегельмінтизація

-копролярвоскопія за методами Вайда, Бермана

-копроовоскопія методами седиментації

-мікроскопія зскрібків з шкіри тіла та ніг

?

Антигельмінтики при райєтинозі курей:

-піперазін, пірантел, ринтал

+фенасал, бітіонол

-гексихол, ацемідофен, дертил

+дронтал, фенбендазол

?

Збудник дрепанідотеніозу гусей:

-Dicranotaenia coronuta

-Hymenolepis lanceolata

-Drepanidotenia tetragona

+Drepanidotenia lanceolata

?

Довжина тіла статевозрілої дрепанідотенії:

+10-25 см

-3-5 мм

-30-50 см

-10 м і більше

?

Кількість сім’яників у гермафродитному членику збудника дрепанідотеніозу гусей:

-12-14 штук

-200-300 штук

+3 штуки

-600 штук

?

Де розвиваються проміжні (личинкові) стадії дрепанідотеній:

+у воді

-на сухому пасовищі на траві

-у гноївці

-на вологих пасовищах під камінням

?

Проміжні хазяї для дрепанідотеній:

-прісноводні молюски

+рачки-циклопи

-сухопутні молюски

-орибатидні кліщі

?

У якому віці гуси найбільш сприйнятливі до дрепанідотеніозу:

+2-3 тижні

-5-8 місяців

-8-10 місяців

-2-3 дні

?

Характерні клінічні ознаки при дрепанідотеніозі гусей:

-блювота, послід з кров’ю

-свербіж, випадання пір’я

-задишка

+пронос та хитка хода

?

Антигельмінтики при дрепанідотеніозі гусей:

+фенбендазол

-фенотіазин, піперазин

+празиквантел

-метронідазол

?

Профілактичні заходи при дрепанідотеніозі гусей:

-знезараження вигульних майданчиків 1% розчином хлорофосу

-переорювати (окультурювати) пасовища

-не допускати поїдання сухопутних молюсків

+не випускати птахів, особливо молодняк, на неблагополучні водоймища

?

Збудник поліморфозу качок:

-Polimorphus meliagris, Polimorphus proglottina

+Polimorрhus magnus, Polimorphus minutus

-Filicollis anabis

-Polimorрhus uncinata

?

Морфологічні особливості статевозрілих збудників поліморфозу качок:

-плоскі, довжиною 10 – 25 см, на сколексі 4 присоски і хоботок з дрібними гачками

-плоскі блідо-жовтого кольору, довжиною 40-70 см, сколекс має 4 присоски та хоботок з 4-а, 5-а рядами гачків

+веретеноподібної форми, жовтого або оранжевого кольору, довжиною 0,9 – 1,5 см, хоботок озброєний гачками

-тіло видовжене, веретеноподібне, молочно-білого кольору, головний кінець булавоподібний, хоботок озброєний гачками, самці 5-15см, самки до 68 см

?

Інвазування качок поліморфозом відбувається:

-личинками з кормом і водою

-аліментарно інвазійними яйцями з кормом

-при заковтуванні інвазованих прісноводних молюсків

+при заковтуванні рачків-бокоплавів, що містять акантел

?

Дефінитивні господарі при поліморфозі:

-свині

-жуйні

-рачки-бокалави (гамаруси)

+качки

?

Стадії розвитку збудника поліморфозу качок:

+яйце – акантор – переакантела – акантела (цистакант) – статевозрілі особи

-яйце – личинка – лялечка – імаго

-яйце – личинка - протонімфа – телеонімфа – імаго

-яйце – мірацидій – спороциста – редії – церкарій – адолескарій

?

Локалізація збудників поліморфозу качок:

-яйцепровід

-клоака

-м’язовий шлунок

+тонкий і товстий кишечник

?

Прижиттєва діагностика поліморфозу качок проводиться:

+копроовоскопією методом послідовного промивання

-копролярвоскопією методами Вайда, Бермана

-мікроскопією зіскобів з шкіри тулуба та ніг

+методом Фюллеборна

?

Антигельмінтики при поліморфозі качок:

-піперазин, пірантел, фебантел

-гексикол, ацемідофен, комбітрем

+бітіонол, ніклозамід

+фенбендазол

?

Збудник параскаридозу коней:

-Parascaris edentatus

-Parascaris vulgaris

+Parascaris equorum

-Strongylus equinus

?

Морфологiчнi особливостi збудника параскаридозу коней:

-нематода свiтло-жовтого кольору, довжина тiла 1-18 см, стравохiд має виражений бульбус

-дрiбнi круглi гельмiнти, довжиною 0,7-2,5 см, рот оточений чотирма губами

-нематоди темно-червоного кольору, довжина тiла 1,5-2,5 см, чашкоподiбна ротова капсула

+веретеноподiбна, жовто-бiлого кольору, довжина тiла 28-40 см, рот оточений трьома губами

?

Параскариди досягають в кишечнику коней статевозрiлоi стадii (пiсля зараження) через:

-2-3 тижнi

-3-4 мiсяцi

+2-2,5 мiсяцi

-6 мiсяцiв

?