23.Основні властивості і види сприйняття.

Властивості сприйняття

1. Предметність - це віднесення відомостей, що отримуються із зовнішнього світу, до цього світу.

2. Цілісність. Сприйняття - це завжди цілісний образ. Ми подумки добудовуємо образ до деякої цілісної форми.

3. Структурність. Пов'язана з цілісністю. Сприйняття - це не проста сума відчуттів. Ми сприймаємо фактично абстраговану з цих відчуттів узагальнену структуру.

4. Константна. Здатність сприймати предмети відносно постійними за формою, кольору і величині і так далі, незалежно від фізичних умов, що міняються.

5. Свідомість. Сприйняття тісно пов'язане з мисленням, з розумінням суті предмета. Свідомо сприйняти предмет - це означає подумки назвати його, тобто віднести до певного класу предметів, узагальнити його в слові.

6. Вибірковість. Проявляється в переважному виділенні одних об'єктів в порівнянні з іншими. Залежить від інтересів і значною мірою від установок особи.

Види сприйняття.

1. По домінуючому аналізатору: зорові, слухові, тактильні, нюхові і так далі. Зазвичай комбінуються.

2. По формах існування матерії : сприйняття простору, часу, руху.

3. Можна виділити сприйняття предметів, стосунків, себе і іншої людини.

Сприйняття простору - рельєф, віддаленість, взаємне розташування.

Сприйняття величини і глибини - рух очей і руки. Величина: дослідження по контуру і величина зображення на сітківці. Глибина: акомодація і конвергенція.

Сприйняття рухів - напрям, швидкість переміщення.

Сприйняття часу - біологічний годинник.

24.Індивідуальні відмінності в сприй-ті.Сприй-тя простору. Сприйняття руху і часу

Ознайомившись з тим, наскільки складний процес сприймання, ми легко можемо зрозуміти, що в різних лю¬дей він відбувається неоднаково. Кожна людина має свою індивідуальну «манеру» сприймати, свої звичні способи спостереження, які пояснюються загальними особливо¬стями її особи і тими навичками, які створилися протягом її життя.Перелічимо найбільш характерні ознаки, в яких можуть виявлятися індивідуальні відмінності в сприйманні й спо¬стереженні.Одні люди схильні в процесі сприймання й спостереження звертати увагу головним чином на самі факти, інші — на значення цих фактів. Перші цікавляться головним чином описом, другі — поясненням того, що вони сприймають і спостерігають. Сприймання та спостереження першого типу зветься описуючим, другого типу — пояснюючим.Зазначені типологічні відмінності багато де в чому по¬яснюються своєрідністю взаємовідношення двох сигнальних систем. Нахил і здібність до пояснюючого типу спостере¬ження зв'язані з відносно більшою роллю другої сигнальної системи. Дуже істотною є відмінність між об'єктивним і суб'єк¬тивним типами сприймання. Об'єктивним зветься сприй-мання, яке відзначається точністю й ґрунтовністю, на яке мало впливають упереджені думки спостерігача, його бажання й настрої. Людина сприймає факти такими, якими вони є, нічого недодаючи від себе та мало вдаючись до здогадів. Суб'єктивне сприймання характеризується протилежними рисами; до того, що людина бачить і чує, відразу приєднуються образи уяви і різні припущення.

Простір - це одна з основних форм існування матерії. Основу сприймання простору становить пізнання непросторових властивостей об'єктів через зорові, вестибулярні, рухові та шкірні відчуття. У комплексі вони дають змогу судити про відношення тіла до вертикалі, про просторове положення і відстань до інших об'єктів. Сприймання простору не природжене, а виникає і розвивається у процесі життя.Чуттєві знання про простір не природжені, так само як і зорові відчуття взагалі. Зорове відображення простору виробляється поступово в процесі індивідуального розвитку, причому це вироблення має умовно-рефлекторний характе

.Сприйняття руху і часу.

Сприймання руху - відображення просторового переміщення предметів визначається віддаленістю предметів, швидкістю переміщення їх або пересування самого спостерігача у просторі. У сприйманні руху беруть участь кілька аналізаторів, а особливе значення має переміщення зображення на сітківці ока і рухи очей і голови в бік руху предмета.

Сприймання часу - відображення тривалості, послідовності і швидкості подій, або явищ реального світу.Основою процесу сприймання часу є умовні рефлекси. Проміжки часу, визначенню яких сприяють слухові, рухові відчуття, виробляються під впливом ритмічних процесів, що відбуваються в організмі людини.